Косово – начало, Украина – игрушка, Россия – мишень

Автор: Виктор Верный, политолог, «Фундация Аналитической Мысли»

27.02.08 11:14

38744

Косово – начало, Украина – игрушка, Россия – мишень

«Це стане гарним сюрпризом у найближчі дні» /з заяви косовського прем'єра Хасима Тачі перед вильотом до Брюсселя напередодні проголошення незалежності Косово/. «Ми хочемо знайти цій проблемі стійке й справедливе рішення, інакше ця остання проблема на Балканах стане першою в ряді проблем як у Європі, так і в інших частинах світу» /Сергій Лавров, Росія/. «Сюрприз» таки стався – Косово в односторонньому порядку заявило про незалежність. Данні із Сербії приходили як новини з поля бою. В ефірі лунало: «Нову державу вже встигли визнати кілька світових лідерів, серед яких США та Франція. Більшість країн ЄС готові зробити це незабаром». Про намір визнати незалежність Косово заявили Великобританія, Німеччина, Італія, Австрія, Афганістан, Польща, Бельгія, Литва, Латвія, Естонія, Албанія й Туреччина. Шість країн-членів Євросоюзу - Кіпр, Іспанія, Греція, Словаччина, Румунія й Болгарія - проголосили, що не готові визнати незалежність Косово. 21 лютого в Белграді відбувається мітинг проти незалежності Косово, який переходить у масові безладдя. Атаковані посольства США, Хорватії, Туреччини, Бельгії. Західні ЗМІ у заголовках: «Самим серйозним нападкам піддаються на даний момент Сполучені Штати, ініціатор інтервенції НАТО в Югославію в 1999 році». США евакуюють із Сербії співробітників американської дипломатичної місії та членів їхніх родин. Євросоюз повідомляє про евакуацію співробітників своєї місії з півночі Косово через влаштовані сербами акції протесту. Рішення влади Косова про проголошення незалежності становить небезпеку не тільки для Балкан, але й усього світу, заявляє посол Сербії в Москві Станімир Вукічевич. «Сербія зажадає від СБ ООН і Генсека оголосити незаконним рішення влади Косова й розпустити косовський парламент, - інформував Вукічевич. - З аналогічних позицій ми будемо виступати й на засіданні Ради ОБСЄ». «Те, що сталося є дуже небезпечним прецедентом, що може зруйнувати всі принципи міжнародного права й зменшити роль ООН», - підкреслив він. За словами дипломата, у своїх діях Белград «спирається на міжнародне право. Рішення косовської влади суперечить уставу ООН і Гельсінському пакту. Крім того, це рішення входить у пряме протиріччя з положеннями резолюції 1244, у якій гарантується територіальна цілісність Сербії». Представник Росії в НАТО піддає критиці Захід у зв'язку з його однобічним визнанням незалежності Косово і наполегливо застерігає Північноатлантичний альянс від того, аби той не ризикнув виходити за рамки свого мандата. Кремль наголошує, що Росія, очевидно, може домогтися міжнародної поваги, тільки застосувавши «грубу військову силу». Дмитро Рогозін говорить, що, визнаючи однобічну незалежність Косово, деякі європейські країни знищують систему міжнародного права. США відреагували на заяви постпреда РФ у НАТО, назвавши їх «найвищою мірою безвідповідальними». Президент Росії Володимир Путін називає проголошення незалежності Косово «страшним прецедентом», що «по суті справи ламає всю систему міжнародних відносин, що склалася навіть не за десятиліття, а за століття». Про наслідки, за словами російського президента, Захід не подумав. Путін попередив, що мова йде про двогостру зброю, що може зачепити Захід. У Белграді з’являються чутки про ініціацію певними неурядовими організаціями формування військових підрозділів. Белград, 25 лютого. Проголошення незалежності сербського краю Косово ускладнило ситуацію в Європі, негативні наслідки є й в інших регіонах. Про це заявив перший віце-прем'єр РФ Дмитро Медведєв після переговорів із прем'єр-міністром Сербії Воіславом Коштуніцей, з президентом Сербії Борисом Тадичем. «Значною мірою негативні наслідки цього прецеденту відбиваються і на всі інші регіони, інші держави, у яких гостро стоїть питання про статус окремих територіальних утворень», — підкреслює російський прем'єр. Він також зазначає, що Росія й Сербія будуть координувати зусилля з виходу зі сформованої навколо Косово ситуації. Дмитро Медведєв заявив, що Росія буде дотримуватися принципової позиції про єдину Сербію. «Ми виходимо з того, що Сербія є єдиною державою, юрисдикція якого поширюється по всій її території, і цієї принципової позиції ми буде дотримуватися надалі», — заявив російський прем'єр. Окрім питання про реалізацію газотранспортного проекту «Південний потік», мова ведеться і про відміну візового режиму. Україна опинилася перед простим вибором. Або визнати Косово як державу, тим самим підтримати Сполучені Штати, або підтримати Сербію, наголосивши, що такої держави апріорі (у відповідності до існуючого міжнародного права) не може існувати, тим самим зіграти в тандемі з Росією. Ще б до недавно – газових переговорів у Росії, Президент Ющенко безумовно став на бік Сполучених Штатів. Сьогодні ж вимушений займатися словесною еквілібристикою. До його честі, Віктор Андрійович фахівець у софістиці. Проте, розуміючи, що треба хоча б щось позначити, заявив, що дав доручення Міністру закордонних справ України провести двосторонні консультації зі стратегічними партнерами України – ЄС, Росією, США та іншими. Таким чином, зазначив Віктор Ющенко, Україна наближатиметься до прийняття рішення. При цьому Ющенко підкреслив, що, на думку України, ще не вичерпані всі можливості для переговорного процесу по цьому питанню. Також Глава держави підкреслив, що для нас є дуже важливим рішення Ради безпеки ООН, позиції ОБСЄ, Євросоюзу. Разом з тим, заспокоюючи грузинських і азербайджанських союзників, український президент зауважив: «Яке б рішення не було в рамках міжнародної спільноти, переговорного процесу, Україна буде підходити до вирішення питання суверенітету і незалежності Косово не як до прецеденту для інших заморожених конфліктів». «Ми хочемо підкреслити: модель врегулювання статусу Косово не є і не може бути прецедентом», – додав Віктор Ющенко. Однак, вернемось до початку. У VI-VII століттях територія Югославії і, відповідно, Сербії була заселена слов’янами. У VII-XII - на території Югославії існувало декілька феодальних держав. З 1217 року на території Сербії створюється Королівство сербів. Косово - центральна частина держави Рашка, потім Сербського королівства. У XIV-XVI століттях на більшій частині території встановилася влада Османської імперії. Віха – поразка сербів і боснійців на Косовому полі у 1389 році. Словенці і хорвати підпали під володарювання Габсбургів. У 1833 році серби отримали за допомогою Росії автономію Після русько-турецької війни 1877-1878 рр. Сербія і Чорногорія отримали повну незалежність. Косово до 1913 року - у складі Османської імперії, потім територія Косово (Лондонським мирним договором) поділена між Чорногорією і Сербією. Спадок Османської династії у вигляді мусульман-албанців залишився у Косово. На території Косово мешкали албанці, серби, чорногорці. За часів Тіто Косово було даровано автономію. З розвалом соціалістичного табору, який зачепив і Югославію, косовари перші перейнялися сепаратистськими настроями. Однак, тільки завдяки НАТО ці мрії стали здійсненні. У 1999 році сили НАТО бомбили Сербію… Для сербів втрата Косово - вкрай хворобливе питання. Це те саме, що відняти в українців Київ. Поряд з моральними втратами сербів, це в той же час не прецедент у міжнародному праві, а його безпосереднє порушення, а саме Резолюції № 1244. Резолюція № 1244 від 10 червня 1999 року була прийнята одноголосно всіма постійними членами Ради Безпеки ООН на його 4011 му засіданні. Рада Безпеки позначила конкретні орієнтири мирного вирішення кризи навколо Косово на основі фундаментальних принципів суверенітету й територіальної цілісності СРЮ й адекватного забезпечення законних інтересів усіх етнічних груп краю. У преамбулі цього документу говориться, що Рада Безпеки, беручи до уваги цілі і принципи Уставу Організації Об'єднаних Націй і, враховуючи головну відповідальність Ради Безпеки за підтримку міжнародного миру й безпеки, знову підтверджує додержання всіма державами-членами ООН суверенітету та територіальної цілісності Союзної Республіки Югославії (правонаступницею якої з 2003 року є Сербія) й інших держав регіону, відображену в Хельсінкському Заключному акті і додатку №2. Цими документами передбачається збереження Косово у складі Сербії (Косово не може одержати незалежність без згоди Белграду), повернення біженців до місць постійного проживання, захист культурних цінностей на території Косово й повернення сербських сил безпеки та прикордонних підрозділів. Отже, Рада Безпеки не змогла виробити єдину позицію з питання про однобічне проголошення незалежності Косово. Росія, Китай, ПАР, В'єтнам, Лівія та Індонезія прийняли сторону Сербії, а Бельгія, Хорватія, Німеччина, Італія, Франція, США і Великобританія заявили, що Косово повинно стати незалежною державою. Глава Об'єднаних Націй Пан Гі Мун відмовився ініціювати процес і заперечувати незалежність Косово, як того бажала Росія. Він заявив, що незалежність визнається державами, а не секретаріатом ООН. Відтак, перше. Після нападу США на Ірак у Сербії вдруге створено прецедент щодо дієспроможності і, відповідно, легітимності повноважень Організації Об’єднаних Нації. Можна зробити висновок, що у нинішньому форматі ООН себе вичерпала і, щонайменш, потребує трансформації. Світ давно завчив фразу «Балкани є пороховим погребом Європи», але з часів балканських війн та Першої й Другої світової так нічому і не навчився. ООН, ОБСЄ, ЄС, Рада Європи довели повну нездатність попереджати й залагоджувати конфлікти. Друге. Спочатку США і, під їх тиском, країнами-учасницями НАТО створено нове вогнище напруги – по лінії «Косово-Сербія». Сьогодні точка біфуркації перетворена на цілковитий цивілізаційний розлам, який щомиті поглиблюється по лінії «мусульманський світ-православ'я». «Звичайно, албанцям, що живуть у Косово, як і будь-яким іншим людям у будь-який інший момент історії, можна побажати мирного й гідного життя. Але таке життя не можна побудувати за рахунок інших», - заявляє Московський патріархат, коментуючи однобічне проголошення незалежності Косово. Звертається увага, що ця подія є порушенням норм міжнародного права, «одним з найважливіших принципів якого є непорушність територіальної цілісності держави». «Цей принцип у міжнародній правовій системі коштує не менше, ніж ідея прав людини, і спроба інтерпретувати міжнародне право інакше є тенденційною», - наголошує Православна Церква. Третє. Косово стає прецедентом для інших «бунтівних регіонів» і могутнім стимулом для сепаратизму в різних куточках світу. Заяви західних країн, що з тих чи інших міркувань підтримали ініціативу США і стверджували, що Косово — унікальний випадок, вже починають пересвідчуватися, що це не спірна, а хибна думка. Для США тема Косово - принципове питання, адже з прецедентом Косово новітня доктрина США «нескінченних війн» набула чітких обрисів. У найближчому часі нас очікує поява чисельної кількості «гарячих точок». Народжуються нові ситуативні альянси, де безперечним лідером є США і переслідуються виключно інтереси США. Нині до Сенату США внесена резолюція про підтримку вступу Албанії, Хорватії і Македонії в НАТО та інтеграція незалежного Косово до євроатлантичних інститутів. «США повинні продемонструвати лідерство і підтримати запрошення в члени НАТО для Албанії, Хорватії і Македонії на самміті НАТО в Бухаресті, в Румунії, у квітні 2008 року», - говориться в документі. В ньому підкреслюється, що Альянс «здійснив військову операцію проти Федеративної Республіки Югославія для досягнення мети по встановленню довготривалого миру в Косово»… Четверте. Грузія - палкий прихильник НАТО і апологет США на Кавказі. Тбілісі говорить про Абхазію й Південну Осетію, які давно заявляють про своє бажання вийти з «підпорядкування» Грузії, і вказує на особливу грузинську ситуацію на відміну від косовського прецеденту. З вуст Михаїла Саакашвілі лунає, що доки він буде живий, він нікому не дозволить (мається на увазі Росія) відтяти частини історичних грузинських земель. І є помилковим наразі спроби переконання у необхідності подібного кроку, що озвучують ряд російських політиків. Недалекоглядність від Костянтина Затуліна виглядає так: «Ми сьогодні вимушено приходимо до думки, що оскільки нам не вдалося відстояти універсалізм міжнародних принципів і повагу до ООН, то ми змушені будемо реагувати, виходячи зі свого конкретного аналізу в конкретній обстановці стосовно до конкретного конфлікту. На мою думку, це означає, що ми повинні поставити на порядок денний обговорення питання про визнання Абхазії й Південної Осетії». Доречно згадати і проблему Придністров’я… П’яте. Крим. Українська автономна республіка, що не тільки може бути відтята від України, а й стати зародком причин розподілу України. Україна, як слабка держава (політики нехтують народом, люди не довіряють Владі й асоціюють останню з Державою), і Влада на Україні, що представляє чужинські інтереси, потрібні у якості бікфордова шнура, що підірве Росію. План на ближчі 10, 20, 30, 50 років. Відправною точкою повинен стати 2017 рік – рік виводу Чорноморського флоту Росії з Криму. Коли як раптом Меджліс кримсько-татарського народу згадає, що було на місці нинішньої АРК до 1783 року, і буде вимагати поновити історичну справедливість? Аби змоделювати ситуацію, достатньо згадати деякі зави в ЗМІ, що лунали протягом всіх років, починаючи з моменту горбачовської «реабілітації репресованих народів». Нехай сьогодні від використання прецеденту Косово і відхрестився лідер кримсько-татарського Меджлісу Мустафа Джемільов. «У кримських татар немає такого бажання, і не може такого бути. Вищий представницький орган нації – курултай кримсько-татарського народу – ще 17 років тому на першій своїй сесії проголосив, що майбутнє своє бачить у складі України у вигляді національної територіальної автономії. В тому статусі, яким він був до депортації кримських татар 1944 року», — заявив він. Водночас, у «Німецькій хвилі» розповсюджено інші слова Глави кримсько-татарського Меджлісу, які звертають на себе увагу: «Ми дійшли до межі, відбуваються організовані напади на кримських татар, і з’явилося питання створення своїх напіввоєнізованих формувань для протистояння «російським казакам» і різним бандформуванням». Джемільов зазначив, що Меджліс прийняв постанову про формування таких загонів і всенаціональної мобілізації, але він наклав вето, «тому, що це буде друга Чечня». За словами Глави Меджлісу, ситуація може вийти з-під контролю, якщо влада не буде реагувати на насилля, і кримські татари почнуть захищатися, тоді Меджлісу нічого не залишиться, як очолити такі формування. «Ми можемо вийти на вулиці, а нас чверть мільйона», - пригрозив Джемільов… У Криму події розвиваються подібно до Косова. Пропаганда відновлення кримсько-татарської державності набуває піків і спадів. Проте демографічна динаміка свідчить про те, що це голос все сильніше і впевненіше. Співвідношення неухильно змінюється не на користь слов'ян. Надалі татари можуть стати серйозним державницьким фактором на півострові. Найбільш радикальні лідери кримсько-татарського національного руху відкрито заявляють про створення у ближчому майбутньому незалежної кримсько-татарської держави. «Ми відновлюємо свою державність, і ми її відновимо обов'язково. На користь цього говорить демографічна ситуація в Криму і деякі політичні фактори. Через десять років Крим буде жити в іншій реальності», – голосно звучить в Криму. (До речі, термін у 10 років названий не випадково – саме тоді Чорноморський флот Росії повинен буде піти з Криму). Ця дискусія не була і не є підконтрольною офіційному Києву. Приховане протистояння набуває все більшої напруги. Земельні питання, зіткнення з правоохоронцями «бойових дружин» з представників кримсько-татарського народу. Нині особливе місце у словянсько-кримсько-татарських відносинах посів вандалізм - понівічення кримсько-татарських кладовищ. Цікава щодо цього примітка одного із ЗМІ: «Російська громада Криму рішуче засудила знущання над мусульманськими могилами, а от київська партія «Спас», очолювана колишнім українським націоналістом, вирішила відкрито назвати винних: «Зрозуміло, що сьогодні така провокація вигідна тільки татарам. По-перше, можна привернути увагу всього світу, що в Криму є загроза їхній нації, і одержати під це дивіденди. По-друге, залучити на сторону Меджлісу радикально ненастроєних татар». Попри можливі звинувачення у провокації, хочеться звернути увагу на те, що протистояння на півострові, на яке розраховують нинішні стратеги з Вашингтону, повинно православним мусульман. Серед перших значну частину складатимуть російськомовні українці, які себе зараховують до Росії, а та вважає себе відповідальною за них. Аби зменшити негатив від прогнозу, події 2017 року можна виписати метафорою про футбольний матч, який проходимитиме на півострові, де полем буде увесь Крим. Вболівальники Росії і усього світу будуть чітко поділені. А серед них є скінхеди… P.S. Хотілось би помилятися, але нажаль…