Фаллизм трубы – стратегия украинской политики

Автор: Виктор Верный, политолог, «Фундация Аналитической Мысли»

05.02.08 10:21

10623

Фаллизм трубы – стратегия украинской политики

Ну що зробиш, не звикли українські можновладці до самостійності. Легітимності нестаток. Звідси і догідливі уклони з присіданням: то реверанс Кремлю, то реверанс Білому дому, то намагання у шпагат сісти. Це так звана «політика багатовекторності». Вона вже історія. Проте психологія влади все та ж, виконання інше: Європу улещувати, передчікування формувати й нездійсненим спокушати. Кого так, кого сяк, а кого і віртуально задовольнити. Того й гляди, з другої спроби, та з більш ніж десятирічним досвідом, який у такий справі не зайвий, вдасться. «Фаллізм труби» – стратегічна напрямна української політики. Отже, за інших умов, може можна було б щось і краще запропонувати. Проте, коли хаотичні рухи називають становленням пріоритетів, а тактика підноситься до рівня стратегії, вести мову про операторів над стратегіями, тобто метастратегію взагалі недоречно. Отже беремось за знайоме до болю – за трубу. Ще б пак… Однак, усе по порядку. Усі в очікуванні п’ятниці, останнього сесійного дня. Всі ознаки, що технічна помилка Секретаріату Президента із залученням спікера парламенту Арсенія Яценюка у якості одного з підписантів славнозвісного «листа трьох» (листа Президента України, Голови Верховної Ради і Прем’єр-міністра до Генерального секретаря НАТО) щодо приєднання України до ПДЧ в НАТО загрожує стати фатальною. У стінах Верховної Ради назріває скандал, який може перетворитися на парламентську кризу. Схвильований Президент проводить перемовини з лідером Партії Регіонів, Арсеній Яценюк оголошує про намір поспілкуватися з лідерами парламентських фракцій. Віктор Балога намагається тримати добру міну при поганій грі, висловлюється за недоцільність самої постановки питання розгляду проекту парламентської постанови про підтримку славнозвісного листа до Генерального секретаря НАТО. «Розставлені чіткі акценти щодо прагнення Києва приєднатися до Плану дій з набуття членства в Альянсі. Неодноразово на всіх офіційних рівнях наголошувалося, що на сьогодні не йдеться про вступ України до НАТО, а приєднанню нашої держави до цієї організації неодмінно передуватиме всеукраїнський референдум. Засвідчена підписами вищих посадовців позиція української сторони щодо ПДЧ цілком відповідає нашій Конституції. «Послання трьох» не потребує ніякої додаткової підтримки», - наголошує керівник Секретаріату. Він навіть вдається до закликів: «Про схвалення або несхвалення цього звернення депутатським корпусом свідчитиме не галас і метушня біля трибуни, не кількість поламаних крісел і вирваних мікрофонів головуючого, а безпристрасні цифри на табло в сесійній залі. Тому фракціям Партії регіонів і комуністів, які оголосили про свою незгоду з подальшою інтенсифікацією відносин України та НАТО, варто погодитися на голосування з цього питання. Відмова стане для громадськості ознакою невпевненості опозиції в своїй правоті. Натисніть на кнопки – й одержите результат! Це абсолютно реальний і прийнятний спосіб запобігти новому витку протистояння в парламенті». Однак опозиція з цим не погоджується. Глава Секретаріату тим не менш сподівається, що опозиція дасть змогу Верховній Раді провести 25 січня результативні голосування. Про це повідомляється на сайті Глави держави. «Маю надію, що вчорашня зустріч Президента з лідером фракції Партії регіонів Віктором Януковичем стала чинником, який додасть виваженості до мотивів та дій цієї опозиційної сили. На порядку денному парламенту стоїть розгляд законопроектів, визначених Главою держави як невідкладні. Окремі з них, зокрема, законопроект про скасування депутатської недоторканності, належить до передвиборчих зобов’язань і демократичної коаліції, і нинішньої опозиції. Отже, спільний знаменник для продуктивного завершення цієї сесії ВР існує, тому не треба шукати надуманих приводів для загострення протистояння в стінах парламенту», – намагається запевнити аудиторію і себе Віктор Балога. Віктор Ющенко у Давосі. Він зустрічається із держсекретарем США Кондолізою Райз, веде розмову про членство в НАТО. Посол США в Україні Вільям Тейлор вітає початок діалогу про приєднання України до плану дій щодо членства в Альянсі і заспокоює, цей діалог, на його погляд, триватиме кілька років. Тільки-но Віктор Ющенко виїхав на Всесвітній економічний форум у Давосі, Юлія Тимошенко видужала і вийшла на роботу. Свій робочий день вона почала, зрозуміло, з труби: на думку прем`єра, зараз саме час поговорити з Росією про вартість транзиту газу. Ставки на транзит прем`єр побажала переглянути в бік їхнього збільшення у зв`язку з тим, що «Росія в три рази підвищила вартість газу для України». Що до того, що двома днями раніше – 21 січня – Віктор Андрійович закликав «навіть не дискутувати» на предмет перегляду вартості транзиту? Це ж стосувалося Голови правління НАК «Нафтогаз» Олега Дубини. Відтак, не знаєш що робити – хапайся за трубу... Через кілька днів той же Олег Дубина вимушений заявляти, що ні президент Віктор Ющенко, ні його родина, не мають газового бізнесу. Голова правління НАК «Нафтогаз» говорить, що не має «жодного документально підтвердженого факту щодо причетності президента України чи афільованих осіб та структур до питання поставок газу в Україну або бізнесу в газовій сфері. Все це намагання колишніх керівників нафтогазового комплексу прикрити власні помилки сенсаційними політичними заявами, які межують з відвертою провокацією». Стурбованість Президента щодо розвитку ситуації у парламенті виправдовується. Робота у п’ятницю, 25 січня, у сесійному залі Верховної Ради так і не розпочинається. «Я закликаю Партію регіонів бути послідовними, принаймні нація повинна розуміти логіку дій цієї політичної сили», – лунає ющенківське з Давосу. «Сьогоднішні дії Партії регіонів можна розцінювати як PR-хід», - наголошує Президент. Проте нічого вдіяти не може. Глава держави повідомляє, що після повернення з Давосу має намір провести зустріч з політичними силами парламенту. На його думку, результатом цього діалогу має стати відповідна заява Верховної Ради, яка підтвердила б, що, підписуючи 11 січня лист до Генерального секретаря НАТО, сторони, у тому числі й спікер парламенту, керувалися виключно правовими нормами. «Порада опозиції – ваша думка може бути і не тотожною до дій чинної влади, але ви повинні поважати український закон і право більшості на прийняття відповідних законів у рамках чинного законодавства», – підсумовує Віктор Ющенко. І якщо спочатку з боку коаліції, в першу чергу, від представників НУ-НС, звучать більш-менш спокійні заяви на кшталт Юрія Ключковського: «Способи подолання кризи, що виникла в сесійні залі, слід шукати у переговорах в середині коаліції, безумовно – в переговорах з Президентом України і, врешті-решті, у переговорах з опозицією», то вже згодом чутно від Миколи Катеренчука: «Партія регіонів має в парламенті більше 150 депутатських мандатів, які вони можуть скласти. І є велика вірогідність того, що в Україні можуть відбутися позачергові парламентські вибори». В свою чергу, лідер НУ-НС В’ячеслав Кириленко запевняє, що «ми завжди готові до дострокових виборів, разом з тим для цього необхідні вагомі аргументи». Загалом, справа – «труба». В той час, коли в Україні розгортається парламентська криза, Віктор Ющенко діє за планом в Давосі – тримається за трубу - бере участь у роботі сесії щорічного засідання Всесвітнього економічного форуму «Політика в галузі трубопровідного транспорту». Він запевняє аудиторію, що Україна глибоко усвідомлює відповідальність за енергетичну безпеку в Європі і неухильно дотримується своїх зобов’язань як країна-транзитер енергетичних ресурсів. Звучать споконвічні від часів незалежності і такі знайомі, і такі нічого не значущі, обіцянки щодо модернізації та розвитку існуючої газотранспортної мережі. Не забуває Віктор Ющенко і з Ільхамом Алієвим, Президентом Азербайджану, переговорити про співпрацю в сфері енергетичної безпеки – про проект нафтопроводу «Одеса-Броди-Плоцьк-Гданськ». Поговорили також і про проект створення спільного енерготранзитного простору, учасниками якого можуть стати Азербайджан, Грузія, Литва, Польща, Україна, а також Естонія, Латвія, Словаччина, Туреччина, Румунія і Болгарія. Як призначено Президентові, що діє за стратегічним планом і в інтересах країни, Віктор Ющенко в рамках робочого візиту до Давосу дає інтерв’ю телевізійному каналу «1+1» і звертається з посилом до співвітчизників. Та чомусь головним адресатом виявляється Юлія Тимошенко. «Перше і найголовніше – я не хотів би, щоб продаж обленерго пов’язувався з тіньовими «кишеньковими» домовленостями певних політичних сил щодо розподілу цих об’єктів конкретним людям», - наголошує із Швейцарії Віктор Ющенко. Він говорить про те, що так звана приватизація обленерго може обійтися Україні «просто роздачею обленерго певним голосам для того, щоб вони у парламенті голосували так, як хтось забажає». «На жаль ці сигнали є, я на них зреагую, прийде час, моя реакція буде миттєвою на це. Але я просто зараз застерігаю – я поінформований, у мене є пошта, і я буду твердо стояти на тому, що ми проведемо не розпродаж України, а продуману приватизацію об’єктів», - підкреслює Президент. За прем’єра обурюється Нестор Шуфрич: «Зараз все залежить від того, наскільки в Тимошенко вистачить стриманості терпіти знущання Ющенка. Я не виключаю, що парламент змушений буде розглянути процедуру імпічменту, тим більше, що приводів для цього цілком достатньо». «Після вчорашнього такого несподіваного і, в той же час, абсурдного виступу Ющенка з Давосу ми вже сьогодні можемо з великою ймовірністю говорити про те, що конфлікт між Тимошенко і Ющенко неминучий, що може мати значно більше глибокі наслідки, ніж блокування або будь-яка ситуація в парламенті», - наголошує член фракції Партії Регіонів. На його думку, у цьому контексті можна говорити про можливості наближення не стільки парламентських, скільки президентських виборів. Тим часом Юлія Тимошенко спокійна і навіть ззовні улеслива щодо Президента, адже вона здійснює свій, фактично, передпрезидентський, візит. Щодо того, що Секретаріат застерігав її, що «імпровізації під час двосторонніх зустрічей допускаються, але виключно в рамках президентських директив», вона діє на свій розсуд. Під час виступу на комітеті із закордонних справ Європарламенту прем’єрка говорить, що в неї і президента Віктора Ющенка однакові погляди на те, що тариф транзиту російського газу територією України занижений. Вона обіцяє «не робити жодного різкого кроку», адже «від цього залежить стабільність постачань газу до Європи». Запевняє, що готова підтримати Віктора Ющенка на виборах президента, але за певних умов. «Якщо наша співпраця з Віктором Андрійовичем Ющенком буде гармонійною, збалансованою, якщо буде демонструватися єдиний спільний підхід до вирішення проблем, то нема сенсу виставляти 2 кандидатури від демократичної коаліції, - наголошує Прем’єр. - Тоді я, безмірно люблячи Україну, можу ще раз підтримати кандидатуру Віктора Андрійовича Ющенка. Але це має бути вулиця з двостороннім рухом». Юлія Володимирівна повідомляє, що Україна приєднається до Світової організації 7 лютого. Це особливо приємно Віктору Андрійовичу. «Зараз ми станемо з 7 лютого повноправними членами СОТ», - говорить вона на прес-конференції в Брюсселі, добре знаючи, - Президент у Давосі радів, що особисто прийме участь у цьому торжестві. «Я з нетерпінням чекаю 5 лютого, і в Женеві я візьму участь у засіданні Генеральної ради (СОТ). Сподіваюсь, ми знайдемо вичерпні аргументи, щоб 5 лютого став великим днем для України», – проголошував Віктор Ющенко. І, зрозуміло, труба… Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко пропонує Європейському Союзу побудувати новий газопровід з Туркменістану «White Stream». Це дуже мудре рішення, коли не можеш дати ради тим трубам, що вже є, братися за іншу. На засіданні комітету з питань закордонних справ Європарламенту вона закликає: «Ми пропонуємо нові транскаспійські, трансчорноморські коридори, і ми пропонуємо зробити це не перспективою двадцятиріччя, а перспективою сьогодення». Все нібито розумно. Адже пропонується створити новий газопровід, який сприяв би диверсифікації постачань енергоресурсів як до України, так і в Європейський Союз. За словами Тимошенко, сьогодні будується багато газопроводів, які не завжди дають можливість диверсифікувати постачання енергоресурсів, а деякі з них навпаки посилюють залежність від однієї країни-постачальника. Як відомо, сама ідея створення газопроводу «White Stream» була розроблена у 2005 році і представлена Юлією Тимошенко під час її першої каденції. Тоді ж передбачалося будівництво газопроводу із Туркменістану через Азербайджан до грузинської Супси, і потім по дну Чорного моря через Крим в напрямку Європейського Союзу. Слід взяти до уваги, сьогодні у стадії підготовки до будівництва перебувають три нові газопроводи, які мають постачати газ до ЄС. Це проекти Росії: Північний (Балтійське море) та Південний (Чорне море) потоки, які мають постачати російський газ, а також газопровід ЄС Nabucco, який може постачати газ з Туркменії, Азербайджану, а в перспективі з Ірану, через територію Туреччини. Газопровід «Блакитний потік» з морською ділянкою 396 км між російським узбережжям (Краснодарський край) та Туреччиною (Самсун) - вже діє. Отже пропагується зосередження на трубі, встрявання у конкуренцію замість того, аби перейматися питанням розробки власних покладів вуглеводнів. Що поробиш, звичка, панівні стереотипи і намагання догодити. Світові тенденції ігноруються, природні переваги України відкидаються. Не йде мова ні про очікувану загальносвітову продовольчу кризу і щедрі українські чорноземи, які складають 30 відсотків світових запасів, ні про ментальні особливості нації і українське село, ні про розробку покладів (не рахуючи того ж ІСД – Індустріального союзу Донбасу), ні, скажімо, про широке використання географічних переваг країни – від логістики до розвитку туризму. А може я помиляюсь, і наші можновладці зовсім не забули, і що всього цього і скопом незабаром Україна позбудеться? Остаточно зникне українське село і «житнецею Європи», а може й усього світу, стане неукраїнська Україна? А нація так і залишиться нацією надій і розчарувань? У них же є труба, за яку, якщо не потриматися, то про неї поговорити можна…