«2007 год... был самым плохим за всю историю независимости»
Автор:
По материалам Центра исследований политических ценностей подготовил Николай Неизвестный, «Фраза»
04.01.08 14:24
5801
Вот и закончился 2007 год. Свинья "ушла в небытие". Самое время спросить: «Каковы же основные политические итого ушедшего года?». На этот вопрос отвечают политические эксперты.
Владимир Фесенко: „Головним підсумком 2007 року стало те, що країна почала потрохи виходити з політичної кризи, яка власне і стала головною подією цього року. Другою подією, яка також заклала основи для виходу з кризи, хоча і не розв’язала її остаточно, стали дострокові парламентські вибори. Але для того, щоб вийти з політичної кризи треба змінювати і правила політичної гри і головне виконувати ці правила. Це мабуть головна проблема для українського політикуму. І її треба вирішувати в наступному році, можливо шляхом внесення конституційних змін і, що більш важливо, зміною політичної парадигми, політичної поведінки”.
Владимир Малинкович: „2007 год в политическом смысле был самым плохим за всю историю независимости. Практически в течении всего года не работал парламент. Начиная с блокады электрощитовой и заканчивая «коалициадами», «премьериадами». С 2 апреля, после того как Президент незаконно распустил первый раз парламент, у нас практически нет ответственной власти. И это все свидетельство того, что у нас политикум в состоянии кризиса. У нас не политический кризис, а кризис политикума.
А почему нет политического кризиса? Потому что, слава Богу, за это время Украина выросла до такого уровня, что, несмотря на полную бездарность всех наших политических сил, все-таки смогла неплохо прожить этот год - ВВП вырос, а рост инфляции связан с внешними причинами. Оказывается мы можем жить несмотря на глупость и интриганство наших политиков”.
Юрий Якименко: „В 2007 році вперше мали місце дострокові вибори Верховної Ради, причому після розпуску її Президентом. А передумова – це, звісно, політична криза, яка виникла і ледве не переросла в фазу силового протистояння. Звичайно можна говорити про наслідки цих виборів і про те що демократична коаліція отримала по-суті другий шанс на те, щоб довести свою здатність і спроможність взяти на себе владу і нести відповідальність за її підсумки”.
Андрей Ермолаев: "Якщо ми розуміємо політику не лише як сферу змагань за владу, але і як сферу суспільного життя в якій концентрується інтерес суспільства, то на жаль підсумок не дуже втішний. В 2007 році зміцнювались авторитарні настрої, громадяни все більше поділяють свої надії з окремими особистостями, а не з системами політичних цінностей. І можливо тому, незважаючи на проведену політичну реформу, і в 2006 і, на жаль, в 2007 році в політиці переважали вожді, слогани, привабливі обіцянки. Водночас авторитарні настрої зовсім не означають, що суспільство готове сприйняти авторитарну владу і в цьому мабуть проявлений і парадокс українського суспільства. З одного боку пошук вольових особистостей, а з іншого боку високий рівень поляризації суспільства і інтересів забезпечує певний баланс і унеможливлює будь-який диктат. Зверніть увагу, що на фоні авторитарних настроїв жоден з політиків не зміг стати одноосібним лідером і це говорить про те, що хто б з політиків не спробував встановити авторитарний, адміністративного типу режим, він не зможе цим режимом розпоряджатись.
Звичайно, що головною політичною подією 2007 року стали дострокові парламентські вибори. Але, на жаль, ці вибори не стали новим демократичним уроком. Навпаки – це швидше стало прикладом того як не потрібно вивчати демократію. Ці вибори стали фактично технологією усунення однієї коаліції і приведення до влади іншої. Саме технологією, а не демократичною процедурою. Дострокова виборча кампанія була започаткована сумнівними з правової точки зору рішеннями і досить галасливою, брутальною опозиційною кампанією, супроводжувалась відвертим ідеологічним тиском, формуванням нових штучних міфів про зрадників, політичну корупцію і т.д. А завершилась ця кампанія хиткою новою рівновагою. Це був рік політики без права, або безправної політики. В цьому році Україна розплатилась кризою парламентаризму і кризою конституційного ладу як такого.
Якщо говорити про символічні підсумки року, то в цьому році сформована коаліція, яка врешті-решт підвела риску під подіями 2004 року. Помаранчеві сили лише в 2007 році змогли сформувати коаліцію. Але пікантність ситуації в тому, що і в таборі помаранчевих і інших політичних сил відбувається дуже активна політична ротація – починається новий постпомаранчевий етап, в якому колишні сили режиму і сили нового режиму змішуються в інтересах, проектах і політичних планах на майбутнє.
Економічною подією року я вважаю досить динамічне зближення українських фінансово-промислових груп з російським капіталом. Провідні фінансово-промислові групи які пов`язувались з діями і інтересами помаранчевих сил саме і стали фаворитами зближення з Росією. А з іншого боку «СКМ» Ахметова і «Інтерпайп» Пінчука досить динамічно рухались на схід, водночас декларуючи рух на захід. Можливо в цьому і проявляється специфіка українського характеру – хитання не лише в політиці, а і в бізнесі.
Це рік став також початком етапу геополітичної самотності України. Загальновизнаним фактом стало, що європейська перспектива України залишається лише мрією і не раніше 2020 року можна буде реально говорити про інституційну і політичну інтеграцію України. Водночас Україна випала з нових євразійських проектів. З 2007 року Україна стала не просто прагматичним конкурентом, а конкурентом Росії, з усіма наслідками, що випливають – економічна конкуренція, культурна конкуренція. В Росії створено фонд «Русский мир», який пропагує експансію російської культури в тих країнах де проживають співвітчизники. І чи ствердиться Україна як центр альтернативної російськомовної української культури питання відкрите.
І підсумовуючи, я думаю, що це психологічно дуже важкий рік. Рік в якому українське суспільство знаходилось в перманентному стресі. Знову почав проявляти себе такий пострадянський феномен «громадянського анархізму» - громадяни починають жити незалежно і не оглядаючись на державу, виживає хто як може. Маємо недовіру до держави і громадянську самоізоляцію. Політики мають в наступному році не лише поновити довіру, а повернути державу громадянам".
