О морали

Автор: Виктор Ткаченко (Киев), независимый журналист, к.и.н.

19.12.07 13:34

258137

Слава Богу, в незалежній Україні є всі ознаки свободи слова — чи не найголовнішої демократичної норми! Нехай вони ще доволі кволі, але вони є. Це безперечно найважливіше наше завоювання на Майдані, щоб там нам не закидали!.. Не дивлячись на ту обставину, що в нас нема абсолютно незалежних ЗМІ (та й у світі їх також нема), свобода слова є в нас і на “Фразі”, і на інших українських інтернет-сайтах. Вельми висока популярність таких телепередач, як “Свобода слова”, “Свобода”, “Я так думаю” тощо на “ICTV” “Інтері”, “1+1”, а головне, їхня непередбачувана тональність також зайвий раз свідчать про це. По-справжньому громадсько-суспільним явищем заявив себе телевізійний “5 канал”. І на державному радіо приживилися паростки свободи слова, тож будемо сподіватися, що вони таки міцно вкореняться, хоча, як закинув мені один популярний ведучий на каналі “Культура”, де я мав честь нещодавно виступати, не все ще можна говорити, тож йому доведеться вкотре очікувати неприємностей з боку його начальства. А в цій передачі я назвав прізвища вельми високих чиновників з владного Олімпу, зокрема Януковича та Табачника, котрі, на мій погляд, позиціонують себе, як затяті чи приховані українофоби. Та як би там не було, а багато людей сприйняли мої слова з задоволенням, і зернята надії на краще було посіяно. Ось і шановані колеги з Росії вже нам по-доброму заздрять. Я маю на увазі знаних російських патріотів-демократів — вченого-архівіста й правозахисника Афанасьєва та популярного телеведучого Кисельова. Проте нам ще далеко до існуючих європейських стандартів... Пересуваючись почасти метром чи приміською електричкою, я вже давно помітив, що пересічні люди читають здебільшого щоденну російськомовну газету “Сегодня”, хоча не меншою популярністю в читачів також користується і “ВВ”. Але що найцікавіше — ці засоби масової інформації утримуються тими політичними силами, між якими вже не один рік поспіль точиться запекла політична боротьба за контроль над державою, тобто над нами і де, як це не дивно, найбільше мільярдерів, які нечесними шляхами здобували й продовжують примножувати своє особисте багатство, все ще тримаючи нас, пересічних громадян, за звичайнісіньких... лохів. Проте це зовсім не означає, що інші газети не користуються в нас попитом. Скажімо, читають інші масові газети, здебільшого російськомовні, двомовну газету “День” і лише деякі україномовні друковані видання, які, на жаль, можна придбати ще далеко не скрізь. Адже влада в нас якась, м’яко кажучи, дивна. Здавалося б, не існує вже понад шістнадцять років імперії “Совєтскій Союз”, яка жорстко й методично впродовж багатьох років нав’язувала нам чужі антигуманні цінності, а віз і нині там. Стереотипи ще надзвичайно живучі. Тобто в нашому житті, як панувала, так і продовжує домінувати російська мова — мова чужинців, мова окупантів, а українська знов опинилася в ролі нещасної Попелюшки. І навіть є реальна загроза остаточного її зникнення, адже на державному рівні Росія значно посилила інформаційну експансію проти України у вигляді “расширения русского мира”. Явно не подобається сучасній російській владі й ревізія нашої власної української історії, спотвореної до невпізнанності колишніми тоталітарними режимами. Саме з цієї причини в Росії посилюється антиукраїнська істерія. Не забарилися підхопити “ініціативу” росіян і дехто з наших так званих прибічників “триединого союза народов” та найвищих чиновників від культури. Йдеться про злощасну статтю віце-прем’єра з гуманітарних питань Дмитра Табачника “Утиный суп” по-украински”, що побачила світ на шпальтах тижневика “Киевский телеграф”, де він зухвало паплюжить усе українське. Тому й не дивно, що потуги російської влади та відверті антиукраїнські дії “п’ятої колони” Росії в Україні викликали цілу зливу справедливого обурення з боку широкої української громадськості. Буквально тисячі й тисячі патріотів-українців звернулися до Президента України, як до гаранта Конституції, покласти край цьому ганебному явищу. Тож на цьому тлі явним дисонансом пролунала заява МЗС Росії про начебто зростання “антиросійських настроїв” в Україні, яку, як заявив заступник міністра нашого зовнішньополітичного відомства Ю.Костенко, вони уважно вивчають. Не виключено, що підлила масла в вогонь і лідерка БЮТ Юлія Тимошенко, яка заявила про наміри перегляду низки угод з росіянами після сформування уряду демократичної коаліції. Ви цілком резонно мені закинете, мовляв, а до чого тут твоя мораль і яке вона має відношення до отого, що ти тут нам виклав? Відповім коротко й цілком відверто: безпосереднє, адже людина зі своєї появи як особа не тільки біологічна, а й соціальна живе за особливими морально-етичними нормами, які не притаманні тваринам. Отже, моральність людського суспільства, мораль кожної людини окремо є тим важливим і необхідним мірилом, яке визначає рівень розвитку людства по висхідній та веде до становлення справжньої демократії. Звичайно, були й драматичні колізії, коли рівень моральності падав до нульового рівня, як от, скажімо, під час світових воєн, переділів світу, за часів існування тоталітарних комуністичних чи фашистських режимів тощо. Про високий рівень моральності в нашому молодому суспільстві поки що говорити не доводиться, адже нам у спадок від жорсткої тоталітарно-комуністичної російської імперії дістався надвичайно важкий тягар, від якого нам доведеться якнайшвидше позбутися, щоб максимально наблизитися до високорозвинених європейських цінностей. Краще пізно, ніж ніколи... Поки писалися ці нотатки, до влади в Україні прийшов новий уряд на чолі з Юлією Тимошенко, створений коаліцією демократичних сил і яка вперше в нашій історії задекларувала загальнолюдські демократичні цінності. Тож будемо сподіватися на швидке й прогресивне просування у напрямку нової Європи, щоб згодом стати рівноправним партнером єдиної європейської спільноти...