Атака на Президента

Автор: Виктор Верный, политолог «Фундация Аналитической Мысли»

15.10.07 15:17

12012

Атака на Президента… Так-так, саме на Президента, політичну фігуру, посаду, функції, а не на Віктора Ющенка як особистість. «Дама в білому» в грі, і на кону найбільша її перемога. Вона, мов той професійний карточний шахрай, хоче не тільки залишитися «при своїх», а й зіграти прихованим у рукаві джокером. Проте ця колода бувалих і колишніх переходить весь час із рук в руки, загрожуючи їй залишитися ні з чим. Вона знову покладається на везіння, долю і випадок. Згадує про домовленості з біло-блакитними і змову щодо подолання вето Президента на Закон про Кабмін в обмін на підтримку стіль бажаного нею Закону про імперативний мандат для місцевих рад, проте наполегливо мовчить, що саме вона, не Олександр Мороз, стала причиною розмови про політичну корупцію у Верховній Раді. Образ політичного лідера персоніфікує епоху його правління. Віктор Ющенко… Приклад початку кінця кар’єри, коли у своєму падінні Президент руйнує державу. Він так і не став національним лідером, і, очевидно, ним ніколи вже не стане. Він, мабуть, хотів мати таку ж президентську свободу, як Володимир Путін, чи підтримку, як Ніколя Саркозі. Він, напевне, бажав уподібнитися політичною волею до свого грузинського кума. Але він більш схожий на Дж. Буша-молодшого, іншими, але такими ж системними і безглуздими помилками. Людям до вподоби розмірковувати поняттями і вчинками конкретних особистостей. Але наш випадок не такий. Мова не про Віктора Ющенка, а про систему владних відносин і президентську гілку влади, відповідно, не йдеться і про те, чи близьке ментально українству гетьманство, чи ні. 8 жовтня цього року Президент виголошує: «На підставі заяв учасників зустрічі (керівників п'яти політичних сил, які увійшли до складу новообраної Верховної Ради України – ред.), схвально відзначаю, що пропозиції Президента України, які стосуються схвалення нового Закону України «Про Кабінет Міністрів України», забезпечення єдиного керівництва силовими і відповідними правоохоронними органами з боку Глави держави, скасування депутатської недоторканності і привілеїв, вжиття першочергових кроків у сфері економічних реформ, боротьби з корупцією і судової реформи, а також підготовки нової редакції Конституції України, отримали політичну підтримку. Розглядаю це як основу для конструктивної і продуктивної роботи нового парламенту». В «Економіческіх ізвестіях» з’являється інформація з посиланням на власне джерело, що «зараз йдеться навіть про те, щоб надати ПР кілька міністерських постів, але така ідея абсурдна сама по собі. Але регіоналам, якщо вони погодяться перебувати в опозиції, можна віддати крісло спікера та кілька ключових парламентських комітетів. За що вони мають, принаймні, конструктивно працювати в плані ухвалення, зокрема, змін до Конституції, нової редакції закону про Кабмін, законів про опозицію, місцеві держадміністрації, імперативний мандат». НУ-НС і БЮТ формують спільні робочі групи і доручають їм розробити ключові документи, зокрема нову редакцію Закону про Кабмін. БЮТ не погоджується. У БЮТ дану ініціативу Ющенка та НУ-НС розглядають не інакше як «спробу президента через апарати РНБО і Секретаріат Президента підпорядкувати собі Кабмін» і вважають неприйнятними. Зокрема, Олександр Турчинов прямо говорить, що вони, БЮТ, готові підтримати лише ті зауваження Президента, які так легко відметені ними на початку року, а не бажання Ющенка скасувати горезвісний закон. Турчинов м’яко натякає, що БЮТ не збирається позбавляти конкурентних переваг свою лідерку у намаганні поборотися за владу з першою особою держави. Олександр Турчинов виявляє стурбованість щодо ситуації, яка складається у газовій політиці України, звинувачує Главу уряду у «свідомій диверсії проти України». «Всі громадяни і майбутній уряд знову залежать від того, про що домовляться криміналітет і українські посадовці», - говорить він. У відповідь Міністр палива та енергетики Юрій Бойко озвучує: «Коли почалися висловлювання опозиційних політиків – ось зараз ми прийдемо і за принципом Шарикова і Швондера все розділимо і відберемо, - природно, наші російські партнери сказали: шановні колеги, давайте ми формалізуємо стосунки або дайте гроші, або давайте ми заберемо газ». Секретаріат Президента вимагає у Міністерства палива і енергетики передати для ознайомлення підписані в Москві документи про врегулювання газового боргу. Перший заступник керівника Секретаріату, представник Президента в Кабміні Олександр Шлапак інформує: «Ми запитали Міністерство передати для ознайомлення документи. Давайте їх подивимося і потім зможемо говорити - наскільки це рішення економічно правильне, зважене». Події набирають обертів… З’являється до болю знайоме від Миколи Томенка: «Суспільство вибрало уряд у складі БЮТ і НУ, на чолі з Юлією Тимошенко. Це висновок виборчої кампанії і він не може ставитися під сумнів». «А висунення на посаду прем’єра компромісної фігури – це ідея кулуарних домовленостей певних політиків, а не ідея, що випливає з результатів цієї виборчої кампанії», - підкреслює він. Чому ж лідери БЮТ не дають чіткої відповіді, чи підуть на перегляд Закону про Кабмін, адже майже не одразу після його прийняття, вони заявляли, що готові йти на зустріч Президенту – переглянути його положення. Вагаються ж вони з певних міркувань. Якщо Тимошенко – прем’єр, не в її інтересах обмеження повноважень головного урядовця, бо залишиться лише з купою кризових ситуацій на ринку палива і продовольства, і, звичайно, відповідальністю за їх вирішення. А якщо намагатися бронювати крісло спікера, то де гарантія, що буде порозуміння з новим прем’єром, до того ж перевага у декілька голосів парламентарів така хитка. Шарль Монтеск’є вбачав за необхідне наявність у політика громадянської чесності, патріотичного занепокоєння і юридичної компетентності. Михайло Грушевський говорив про аморальність в політиці, коли якості лідера не відповідають інтересам нації. Вада більшості нинішнього політикуму – відсутність хоча би будь-якого натяку на державність. Україна сьогодні переживає дуже відповідальний період свого розвитку. Дискредитація парламентаризму, Конституційного суду і всієї судової системи влади, Генеральної прокуратури, суперництво Уряду і Секретаріату, протистояння між силовими структурами і всередині них, втягнуті у політичну боротьбу РНБО і виконавча влада на місцях. Інститут президентства – це єдиний, що постійно дискредитує сам себе, попри те, що ще зберігає, на відміну від перелічених установ, легітимну інституціональність. Атака на Президента – це загроза остаточного знищення системи державних інституцій. Колос на глиняних ногах може будь-якої миті впасти під ударами нинішньої так званої політичної еліти, що так завзято бореться за владу, всупереч інтересам держави Україна.