Завтра Украину могут выставить на торги...

Автор: Виктор Верный, политолог, «Фундация Аналитической Мысли»

08.10.07 10:40

24171

Завтра Украину могут выставить на торги...

«Політична географія» виборів, які щойно відбулися – відбиток історії вельми складного, повного крутих поворотів долі, шляху, якими пройшла країна до своєї незалежності. Україна - багатонаціональна і поліконфесійна країна, в сьогоднішніх кордонах переобтяжена реальними і штучно створеними політичними і соціально-економічними протиріччями. Широта світогляду, культурні і мовні традиції вирізняють Україну. Це її надбання. Проте вони стають причиною розбрату, що активно привноситься в суспільне середовище і досягає щоразу екстремуму під час виборів. Розлам 2004 року збільшується, глибшає, набирає чіткіших обрисів, суспільство все більше поляризується, загроза пасіонарної суїцидності нації стає все більш відчутною. Українська нація - нація, генофонд якої зазнав непоправної втрати. Тільки у ХХ сторіччі – громадянська війна 1918-1920 рр., Голодомори 20-х, 30-х, 40-х років, коли від штучного голоду загинули мільйони її синів і дочок. Голодомор 1932-1933 – тоді щохвилини гине 17 людей. Тисячу щогодини. 25 тисяч щодоби. Друга Світова війна і лихі післявоєнні роки забрали майже 10 мільйонів життів. Історики визнали, що в XX ст. ніяка нація не втратила стільки - війни, Голодомори, терор - разом призвели до загибелі близько 20 млн. українців. Багато українців були ворогами та нищили свій народ, себе, своє майбуття. Ще тоді,.. ні, значно раніше українська національна єдність дала суттєву державно-політичну тріщину. Крути... Їх було 300 юнаків. Хлопці загинули. Жоден не зрадив Україні. Вони вмерли в ім'я вільної України. Спалах української національної свідомості в 1917–1918 роках був потужний, але спонтанний і неконструктивний. Українство не зуміло сформувати таку державу, щоб вона змогла захистити свою територію та свій народ. Перша світова війна - це війна козачих полків і українців, що воювали в царській армії, із січовими стрільцями. Наслідки війни для українців, змушених битися з обох воюючих сторін, були тяжкими. Протягом усієї війни Галичина слугувала ареною найбільших і найкровопролитніших побоїщ на Східному фронті, її населення зазнавало страшних збитків від руйнувань та спустошень, причинених воєнними діями, а також брутальністю як російського, так і австрійського командування. Народно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького 1648-54 років. Війна, що виросла з козацьких повстань і поступово охопила майже всю територію, підвладну Речі Посполитій. Метою було скинення влади Польщі, звільнення народу від тягаря польської шляхти, захист рідної віри, мови, культури і звичаїв. Одним з головних гасел війни було: «За Православ’я, проти католицизму і Унії». Серед уніатів було багато українців, серед тих, хто записав себе католиками - теж… Українство у братовбивчій війні. Українство – працьовите, мирне, що вміло вирощувати хліб, але позбавлене того об'єднавчого стрижня часів Київської Русі князя Володимира, в часи Голодоморів пухло від голоду. Татаро-монгольське нашестя, польська шляхта, московські царі, Російська імперія… Такою є плата за національну незрілість усього нашого народу? Володимир (Ульянов) Ленін підніс із самого низу суспільної ієрархії неосвічений, сповнений духом знищення люмпен. Найвищими злочинами стали: освіченість, талант, порядність, вихованість, інтелігентність і культура. Вибори осені 2007 року, політична структуризація підтвердили, що нині дві верстви населення впливають на результат вибору нації: невеличка купка крупних власників, з одного боку, і шар громадян, у різному ступені просякнутих маргіналізацією, аж до люмпенізованого прошарку, - з іншого. Вибори підтвердили, що сьогоднішня влада спирається саме на ці більш-менш оформлені соціальні страти – на крупних власників і маргінало-люмпенізований (особливо у плані ментальності) суспільний елемент. На відміну від олігархів, котрі використовують партії у якості інструмента лобіювання власних бізнес-інтересів, і свої «ідеологічні» уподобання виявляють у відповідності до бізнес-перспектив, маргіналітет (тобто позбавлений повноцінних зв’язків із суспільством шар громадян) складає соціальну й електоральну масу, якій властиво метушитися і кидатися з одного боку в інший, від одного політичного полюсу до другого, висловлювати свою палку любов сьогодні одному лідеру, завтра – іншому. Партії (основні гравці) в Україні – інструмент представлення інтересів великого капіталу. Партії так само, як великий капітал, зацікавлені в маргіналізації суспільства, адже маргінало-люмпінізованим соціальним елементом просто управляти, він же і забезпечує легітимність влади олігархів. Олігархія прагне закріпити своє панівне економічне становище політичними методами, встановлюючи контроль через партії над владою, тобто інституційно, законодавчо внормовуючи свої інтереси. Не секрет, що коли економічні (власність, капітал, земля) і політичні ресурси (присутність у владі, контроль над законодавчою і виконавчою гілками влади) належить невеликій купці людей, в країні неодмінно формується олігархічний режим. Протистояти цьому може формування прошарку так званого середнього класу – основи демократії і громадянського суспільства. Однак олігархії не потрібен потужний середній клас, не потрібні незалежні від капіталу масові політичні партії. Великий капітал зацікавлений у як можна довшому притриманні формування середнього класу, в розшарованості суспільства. Інтереси олігархічної верстви населення суперечать інтересам середнього класу. Перші домагаються монопольних прав на господарювання, другі - виступають проти преференцій окремим групам і вимагають вільного ринку. Олігархічний капітал спирається на авторитаризм і соціал-популізм. Нинішні вибори були виборами олігархічного угрупування. І, як ми бачили, основний сповнений популізму посил від партій до електорату на цих виборах був нічим іншим, як безпосереднім зверненням до цього маргінало-люмпінізованого прошарку. Суспільство мов сомнамбули попрямували до виборчих урн. Та ж крихта інтелігенції, яка ще не розучилась думати, просто не прийшла на вибори чи голосувала проти всіх. Працювала схема: гроші – це влада, а влада – це великі гроші. В Україні йшла і триватиме боротьба за владний ресурс, за повний контроль над ним і, відповідно, суспільством. Олігархічні клани протистоятимуть один одному доки вироблять певні правила гри. Однак і тоді ми отримуємо олігархію, правда, патримоніальну (від лат. рatrimonia - спадкоємний, родовий). Водночас, добре відомо, що концентрація економічного і політичного ресурсу спочатку призводить до абсолютизму, а потім - до виродження. Отже, народженню середньому класу - бути. Питання лише у тому - коли? Сьогоднішня ситуація загрожує національній безпеці, адже олігархічний капітал фінансово-промислових груп лише умовно і на певному протязі часу можна вважати національним. Нині вони з легкістю вступають у союзи один з одним, адже світогляд один, а пріоритетами є і залишатимуться бізнес-інтереси. Завтра – на торги може бути виставлена вся країна. Інтелігенція – інтелект нації – відсторонилися від політики. Суспільство все далі відходить від усвідомлення потреби у новому типі еліти і новому типі лідерів. Сьогодні питання навіть не у виборі: НАТО чи антиНАТО, прозахідному чи проросійському курсі, унітарності чи федералізмі. Питання у відповідальності, відповідальності НАЦІЇ.