«То ли еще будет, ой-ой-ой!»

Автор: Валентин Лысенко, политолог

05.10.07 11:31

22645

Вибори визнані такими, що відбулися. Фінішну пряму подолали п’ять партій. Першими «червоної» стрічки торкнулася Партія Регіонів. За нею з незначним відривом, здивувавши своєю спритністю учасників і глядачів, БЮТ. Команда з десяти партій під егідою чи-то «граючого тренера», чи-то ні, на прізвище Ющенко, «взяла» своїх чотирнадцять з надлишком переможних відсотків, фінішувавши третьою. Комуністи, як і прогнозували букмекери, не тільки залишилися «при своїх», навіть добрали. Технологічний проект під назвою «Україні потрібен Литвин», на радість його фінансистам все ж таки виштовхнув Олександра Мороза з командою. Той бар’єру не здолав, але надія зникає останньою – починається череда судів. Попри фактичну перемогу Партії Регіонів, переможцем перегонів став БЮТ, точніше його хазяйка. Вона вразила Віктора Андрійовича у саме серце, адже зайшла на його електоральне поле і витоптала його скрізь, за винятком лише Закарпатської області, яку у якості подарунка для свого патрона залишив таки дійсний Глава Секретаріату Президента Віктор Балога. Микола Томенко нещодавно пошуткував: «Про Секретаріат або добре, або ніяк!» Мабуть, має рацію… Юрій Луценко поквапився припасти до руки Юлій Володимирівні, забувши, що для Віктора Андрійовича, окрім заклятих ворогів, бувають ще більш закляті друзі. Віктор Ющенко довго тримав паузу. Сигнали із Заходу не спричиняли впливу, поки не озвалася Росія і не згадала про загублений десь у владних коридорах борг за газ у 1,3 млрд. доларів США, невдовзі названий «боргом господарюючих суб’єктів». Тоді Президент вирішив усе ж таки з’явитися на публіці. Всі чекали почути підтвердження його передвиборчого посилу: «Демократична коаліція і велика крапка». Три години поспіль представники ЗМІ очікували під палатами Глави держави, а населення – біля екранів телевізорів (спітч переносився то на двадцять хвилин, то на годину, адже ніяк не складався). Нарешті журналісти, а з ним і весь народ все ж почули, як завжди «лаконічне, чітке і зрозуміле» від Президента. «Даю доручення Партії регіонів, БЮТ і НУНС разом з іншими переможцями розпочати попередні політичні консультації щодо формування більшості і уряду», - виголосив Віктор Ющенко. Одразу ж відгукнулася Партія Регіонів. «Партія регіонів запрошує до переговорів всі політичні сили, що пройшли до парламенту. Від сьогодні ми починаємо переговори про формування коаліції у Верховній Раді України», – зауважив її лідер. Юлія Тимошенко обурилася, наголошуючи, що у випадку створення «широкої коаліції», БЮТ залишиться в опозиції, і не ставатиме «політичним дахом для мафії». «Солідна політична сила, якою є блок «Наша Україна – Народна Самооборона», не може одного дня прийняти одне рішення, а наступного – змінити його на протилежне», – наголосила Юлія Тимошенко. «Завтра-післязавтра я зустрінуся з Президентом і з‘ясую, що він мав на увазі, коли говорив про початок переговорів різних політичних сил. Думаю, нічого поганого він на увазі не мав», - підкреслила вона, додавши, що під «поганим» розуміє створення «широкої коаліції» з Партією регіонів. «Посади для нас, коли за них потрібно здавати незалежність України, національні інтереси та інтереси людей, нічого не варті. Ми були і залишаємося з Україною і українською нацією», - підсумувала лідерка БЮТ. Отже, про що йде мова. Спочатку щодо позиції Віктора Ющенка. Президент завжди говорить, так як розуміє. Отже буквально його сприймати не слід, хоча і тлумачити - невдячна справа. Проте спробуємо… Результати виборів, «приємно» вразивши Віктора Андрійовича, дали йому можливість зрозуміти, що краще залишитися Президентом усієї країни, хоч і з різною політичною географією, аніж почесним лідером партії-коаліції, на 10 членів якої разом з його особистим рейтингом доводиться 14 з надлишком «переможних відсотків». Ющенку взяти та й виконати обіцяне та віддати стіль бажану для Юлії Володимирівни прем’єрську посаду разом з тягарем виконання всіх передвиборчих обіцянок. Аж ні. У Юлії Володимирівни, і це вона щойно довела, потужна команда, міцна розвідка і контррозвідка. Відповідно, вони вже давно прорахували всі ходи Президента, відтак позбавитися від неї, як Прем’єра, так само легко, як у 2005 році, вдруге не вдасться. А для неї шлях від прем’єра до президента, що «за одним присідом вечеря з обідом». Крісло прем’єр-міністра… Від нього Юлія Володимирівна готова була б і відмовитися на користь тієї ж посади спікера Верховної Ради. Поставити питання щодо подальшого просування політрефоми, і в кінці-кінців знищити свого закляклого друга Ющенка, перетворивши парламентсько-президентську республіку на парламентську. Однак, у потилицю дихають кредитори нинішньої кампанії, до того ж потрібні гарантовані гроші на наступну президентську кампанію… Отже, вибір – на користь прем’єрської посади. Партія Регіонів програла ці вибори, попри те, що не тільки зберегла свій електорат, а й примножила його. Сьогодні вона в очікуванні, чи вистачить сміливості Ющенку піддатися авантюрі і оголосити про створення «широкої коаліції», чи ризикне остаточно позбавитися прихильності електорату, який забезпечив проходження пропрезидентських сил до парламенту, але ж належить не особисто президенту, не дивлячись на влаштовані Юрієм Луценком гарні агітаційні спектаклі. Авантюра як шанс. У іншому випадку йому від влади нічого не залишається, якщо забути про можливість введення прямого президентського правління. Президент говорить: «Я є оптимістичний і переконаний, що ці результати виборів, можливо, вперше дають можливість в українській політиці говорити про суть політичного порозуміння, про заснування нового політичного діалогу, який би на багато років привів Україну до політичної стабільності». Читаємо: «Перманентна криза триває. Нас очікують ще більш «веселі» часи». Нема чому дивуватися – «чарівник – недоук».