Осторожно. Выборы... «Бритва Оккама» для избирателей

Автор: Александр Костенко, доктор юридических наук

25.09.07 08:52

30138

Осторожно. Выборы... «Бритва Оккама» для избирателей

Скоро настане нове випробування для українського народу – випробування виборами до парламенту. Як би знову не помилитися? І знову не наразити Україну на небезпеку! Для того, щоб правильно вибрати громадянин України має знати перед яким вибором його поставила історія, тобто, з чого він мусить вибирати. Як завжди у подібних випадках історія ставить народи перед наступним вибором: або вибрати, образно кажучи, „рибку”, або – „вудку”. Вибрати „рибку” означає „купитися” на те, що пропонують політичні партії, які хочуть зберегти корисний для них стан кримінальної експлуатації народу. Так, зокрема, чинили партії ще у Давньому Римі, пропонуючи плебсу „хліб і видовища”, аби утримувати його й надалі у покорі. Чим це закінчилося – усім відомо: падінням колись могутнього Риму. Такий закон історії – народ, який вибирає „рибку”, а не „вудку”, приречений на деградацію, а держава при цьому – на руйнацію. Воістину „Бійтесь данайців, що дари вам приносять!”. Зовсім інше означає вибрати „вудку”. Народ, що вибирає „вудку”, підтримує таким чином ті партії, які ставлять собі за мету створити у суспільстві новий, прогресивний соціальний порядок, за якого усуваються умови для кримінальної експлуатації людей. Коли кожен громадянин має свою „вудку” і ловить на неї сам для себе „рибку”, то стає тоді неможливим порядок, коли можна „купувати” цього громадянина за рахунок краденої у нього ж „рибки”. На цьому засновується прогресивний соціальний порядок, із яким несумісною є кримінальна експлуатація людей, що, зокрема, сьогодні існує у нашому суспільстві. Зробити правильний вибір між „рибкою” і „ вудкою” можна тоді, коли громадянин має належну соціальну (політичну, економічну, правову, моральну) культуру, в т.ч. культуру соціального вибору. Існує наступна закономірність: яка соціальна культура громадян – таке і їхнє життя. У цьому можна переконатися якщо порівняти соціальну культуру, наприклад, пересічного шведа і пересічного українця. За цією закономірністю в Україні життя може бути таким, як у Швеції тоді, коли соціальна культура пересічного українця стане такою, як у пересічного шведа. З дилеми „рибка чи вудка” має бути виведено методику правильного вибору майбутнього для нашого суспільства. Відповідно до цієї методики слід усі українські партії поділити на два типи: партії ”рибки”, тобто партії, які здатні лише як ілюзіоністи манити виборців ілюзорним підвищенням зарплати і пенсій; і партії „вудки”, тобто партії, які здатні забезпечити в Україні соціальний порядок європейського типу, коли громадяни можуть користуватися «вудкою» для створення самими свого благополуччя. Якщо виберемо партії, які манять нас „рибкою”, тобто, підвищенням зарплати, пенсії, зниженням цін на товари і послуги тощо, без створення в Україні нового, антикримінального соціального порядку – то знаймо, що їхня „рибка” - це облуда, спрямована на те, щоб отримати владу для власної користі. Обіцянка створити громадянам благополуччя шляхом підвищення зарплати і пенсій в умовах збереження того соціального безпорядку, який ми маємо сьогодні в Україні ніколи і ніким не може бути виконана, бо це суперечить природним законам соціального життя. Це саме стосується, наприклад, популістської політики низьких цін на імпортний газ. Згідно з природними законами економіки громадяни України будуть жити краще лише тоді, коли вони зможуть платити за газ по цінам світового ринку як фіни чи німці. Будь-яке штучне зниження цін шляхом якихось політичних домовленостей неодмінно обернеться новим злом для українських громадян. Одним із найкращих індикаторів «економіки для громадян», а не «економіки для олігархів за рахунок громадян» можуть слугувати ціни на землю і житло. Сьогоднішні ціни на них в Україні дають підстави для висновку, що існуючий соціальний безпорядок перетворить будь-які маніпуляції з підвищенням зарплати і пенсій на користь «економіки для олігархів за рахунок громадян». Якщо виберемо партії, що пропонують „вудку”, тобто, партії, що хочуть і знають як створити в Україні шляхом реформ антикримінальний соціальний порядок, наприклад, європейського типу, - то отримаємо шанс жити по-європейськи. Будемо самі себе забезпечувати „рибкою”, не чекаючи, що нас як рабів хтось за нашу покірність годуватиме із своїх рук. Лише із створенням такого соціального порядку в Україні можливе існування «економіки для громадян», а не «економіки для олігархів за рахунок громадян». Отже, якщо визнати режим криміналізму коренем усіх соціальних негараздів в Україні, то слід зробити висновок, що головну загрозу нашій національній безпеці слід шукати у наших головах: яка у цих головах соціальна культура – так й наша безпека. Вибравши „рибку”, маємо знати, що таким чином ми вибрали самі собі небезпеку, бо „рибка” призначена для того, щоб зберегти в Україні стан криміналізму - джерело усякої небезпеки для людей. Теперішня ситуація в Україні свідчить про драматичну помилку К.Маркса щодо соціальної експлуатації і класової боротьби: насправді експлуататорським класом є не буржуазія, а різноманітні злочинці – мафіозі, псевдопідприємці, корумповані політики і посадовці, шахраї різного роду та інший нечистий на руку люд, що паразитує за рахунок своїх ближніх. І класова боротьба сьогодні – це боротьба між „класом” злочинців і „класом” незлочинців. Тому, зокрема, гасло про „відділення бізнесу від влади” є невдалим і має бути замінено гаслом про відділення криміналітету від влади. Доля народу залежить від результату „класової” боротьби між злочинцями і незлочинцями. Цим результатом має бути встановлення в Україні нового, антикримінального соціального порядку. Саме він є джерелом усякого благополуччя і безпеки: буде цей порядок – буде благополуччя і безпека. Тому найбільше може зробити для України та партія, яка хоче і може вести суспільство до створення такого ПОРЯДКУ. Це і є так звана партія „вудки”. Якщо ж до влади прийде партія „рибки”, то й надалі, як і до сих пір, будь-які реформи в Україні, будь-які вибори, будь-які інші соціальні процеси будуть криміналізуватися, тобто обертатися на користь „класу” злочинців. Це – природний закон соціального життя. Звідси можна сформулювати критерій вибору, своєрідну «бритву Оккама», для українського виборця: відтяти наче бритвою усі партії, що манять нас «рибкою», і голосувати за партії, що здатні надати нам можливість користуватися «вудкою», тобто здатні забезпечити в Україні соціальний порядок європейського типу (наприклад, як у Фінляндії чи Німеччині). То що вибираємо, панове виборці: „хліб і видовища” із збереженням старого кримінального порядку чи новий соціальний порядок європейського типу? І ще запитання до політичних партій: чи є така партія, яка хоче і може повести народ по шляху створення в Україні нового соціального порядку європейського типу? Відгукнись, народу зараз потрібна саме така партія! Очевидно, про провідника саме такої партії писав Тарас Шевченко: „ Чи діждемось ми Вашингтона // З новим і праведним законом, // А діждемось-таки колись...”.