Юра Луценко и Витя Балога… А если они сговорятся против своего «патрона»?

Автор: Виктор Верный, политолог, «Фундация Аналитической Мысли»

22.08.07 17:24

14688

Юра Луценко и Витя Балога… А если они сговорятся против своего «патрона»?

«В людських душах звивали кубла темного царства сили: лиха заздрість, глуха віра та безнадійність довічна», - Панас Мирний. (Продовження статті "Дважды в одну реку не войдешь") Свідків своїх невдач треба прибирати – саме цим керуємий Віктор Ющенко, про це ми вже писали. Такої філософії життя на своїй шкурі відчуло достатньо людей, а не тільки політиків. Особливо дісталося особистостям… Кожен з них виводив таке відношення до себе з різних якостей чільного героя. Хтось приписував це користолюбству і досі вважає його пожадливим, інший – слабкості і піддатливості впливам, когось дивувала невідповідність вчинків образу лицаря, якого він вдавав під час першої зустрічі. Час від часу з’являлися ті, що відповідали йому тим же – використовували його. Потерпали розважливість і честолюбство, що, в свою чергу, пригнічувало і лякало, набувала загострення хвороблива боязкість, з одного боку, відступництва і зради, з іншого, - залишитися на одинці і вимушено приймати рішення. Потреба надійності перспективи і сталості спокою залишалася мрією, жага якої все більш посилювалася, набувши з президентством нестерпності… Її по-справжньому взялися забезпечувати Луценко з Балогою. До певної міри проблемою пройнявся красун Валентин Наливайченко, долучивши підлеглу йому структуру. Проте на відміну від «хлопців з далекого зарубіжжя», на яких можна було б покладатися лише через їх особисту зацікавленість у результатах нині, вже не важливо вчасно чи передчасно розгорнутої кампанії, амбітність перших двох означених викликає занепокоєння. В той же час, на відміну від підлесливо-продажного Юрка Луценка, що очікуватиме вдалого моменту, зрозуміло, мукачівський тезка не вдовольниться вільним спогляданням за ситуацією, тримаючи більшість важелів впливу на неї в своїх руках. Стратегічна поміркованість, котра ніколи не давалася Ющенку, вкупі з нахабним авантюризмом нинішнього глави Секретаріату може зіграти злий жарт із Віктором Андрійовичем - навряд гросмейстер з Мукачева погодиться на «арап зробив свою справу, арап може піти». Події, що мають місце, вказують на дуже цікаву перспективу, коли новостворений блок «НУ-НС» на дострокових виборах до Верховної Ради зазнає нищівної поразки, Віктор Ющенко під тиском все тих же «хлопців із далекого зарубіжжя», спершись на групу Ріната Ахметова у рядах Партії Регіонів, відмовляється віддати на користь переможниці посаду прем’єра, Юлія Володимирівна стає головою парламенту, створивши формальну і неформальну коаліцію з опозиційними Ющенку силами. Надалі судьба чільного президента опиняється у ніжних, проте не по-жіночі міцних руках Юлії Володимирівни і приєднавшихся до неї Балоги і Луценка, про кон’юнктурних однопартійців і годі казати. А Тимошенко пригадає все… Щодо Віктора Івановича, що Балога, то він здатен почекати, навіть задовольнитися тим, що з першого заходу вибори будуть визнані такими, що не відбулися. Адже тоді востребуваність його зростає. Інше – питання часу. Він же той, хто вміє чекати, - слушного часу… Уявляє таку можливість Віктор Ющенко?.. Далі буде...