Уничтожить оранжевый и бело-голубой мифы. Часть четвертая

Автор: Валентин Лысенко, политолог

21.08.07 10:48

12150

Уничтожить оранжевый и бело-голубой мифы. Часть четвертая

Космос і Хаос… Месіянство і визначеність… Аби стати історією, увійти в історію, необхідно розірвати коло часу, припинити слідування епох, циклів, створивши світову катастрофу – Хаос. І світ, занурений у хаос, припиняє своє історичне існування, знищується вся історія у передчікуванні нового історичного часу. Ми можемо з різною частотою звертатися до минулого, переосмислювати пережите, переінтерпретовувати його, знаходити в ньому причини теперішнього. Інколи це призводить до «непередбачуваності минулого». Політична ситуація в країні визначається не тільки державним устроєм, існуючими в його межах політичними інститутами і партіями, ступенем політичної свободи, свободи слова чи совісті, але й усією сукупністю супутніх духовних факторів - суджень, настроїв, вірувань, думок, переконань, поглядів – всього того, що складає духовне буття нації. Нинішнє поширення духовної й інтелектуальної деградації нації – феномен не стільки соціально-економічний, скільки культурний, в основі якого лежить цивілізаційна дезорієнтація люду. Одним із дієвіших механізмів хаосоутворюючих процесів є створення передумов для непередбачуваності минулого, коли інтелектуальне і емоціональне багатство історичного надбання суспільства набуває підміни і руйнації. Судьби людини і нації, питання відповідальності особистості перед світом і собою, перед нащадками… Міф, що зародився у глибині віків, став першим шляхом до впорядкованості дійсності у свідомості прадавньої людини. Міф ознаменував появу порядку, який раз від разу він же руйнуватиме, створюючи новий порядок, який буде відтворенням першопочатку в нових історичних умовах. Кожна епоха у центр картини світу вміщує свій художній образ. У ранішні часи, часи палеоліту, центральним образом такої картини у свідомості людини були жіночий початок і тварини. Пізніше поряд з чисельною кількістю антропоморфних образів з’являється чоловік, мужчина, зі знаряддям у руках. У древніх державах - імператор, фараон, цар стають утіленням живого Бога на Землі. Прихід Ющенка до влади… Зухвале намагання ірраціонально-абстрактні образи втиснути в індивідуально-конкретні рішення. Мова про невідповідність зайва… Технологія повернення до архаїчного міфопорядку… Вона швидко дала збій. Але через штучно створений Хаос миттєво відновила свої позиції… Чи надовго? Міфічний час – це вічність, коли історичний час – це лише її фрагмент. Україна опинилася у міфічному часі, міфічній реальності, яка з точки зору історичної дійсності, - парадоксальна. Саме тому більшість населення України, якщо просто не розуміє того, що відбувається, то сприймає дійсність ірраціонально, знаходиться під тиском сконструйованих міфообразів і вдає зарозумілу політичну активність. За межами ж країни – зовнішній спостерігач здебільшого демонструє загальне невігластво щодо суті подій і явищ, які мають місце в Україні… У структурі людської особистості одночасно присутнє свідоме і несвідоме. Творці віртуальних міфів експлуатують підсвідомий потяг людини до задоволення, спокушають легкістю досягнення. Марнославство – родючий ґрунт, коли рівень самооцінки надмірний і виявляє тенденцію до зростання. Особистість, що постійно знаходиться у стані як внутрішнього, так і зовнішнього конфлікту, посідає вищу посаду у державі… Становлення особистості визначило життєву позицію: соціальний статус дозволяє, з одного боку, реалізувати особисту систему цінностей (Потребу досягнення), з іншої, позбавитися від загрози бути покараним (Потреба уникнення покарання). Для цього необхідно прислуховуватися, притримуватися, не випинатися. Така ситуація призводить до защемлення Потреби в егоїзмі, буяючого час від часу крайнього егоцентризму. У висновку – когнітивний і емоційний дисонанс. Як наслідок - висока тривожність, нерішучість, навіюваність. З одного боку, чутливість і вразливість, з іншого, - підозрюваність. Політику, як нікому іншому, наявність тих чи інших моральних якостей створюють не моральне, а суспільно-політичне обличчя. Відповідно до цього категоричне: чеснотою вирізняється гідний, зле чинить порочний… Він вирізняється волею до самоповаги, проте такою, що веде прямо в Ад. Вона називається гординя. Наш герой, здавалось би, не проголошує нічого зайвого, однак в дійсності уважний спостерігач щоразу бачитиме надмірність в мисленні, в словах, в захопленнях, в релігії і в гріху. Він – приклад особистості, коли страхи перед зовнішнім світом набувають форми звернення до суб’єктивного духовного світу, а втеча від недосконалості суспільства – до світу емоцій, почуттів, насолоди. Вони завжди мають характер утриманський: утриманський до життя, утриманський до оточення, утриманський до релігії. Він йшов, його вели до влади, спираючись саме на ці особливості особистості. Його характерна риса – амбівалентність. У нього відсутнє однозначне відношення до себе і однозначна оцінка своїх вчинків і дій, властиві постійні сумніви і мордування себе, своєї ролі і вчиненого. В той же час у такого індивіда є свій внутрішній світ понять, цінностей, до якого він намагається не допускати «сторонніх». Але у нього є «духовник». Йому, як нікому потрібні допомога, підтримка, схвалення. Не можна не відзначити те, що з певного моменту свого життя, переживши його, він більш розуміє поклики своєї душі… Напевне немає нічого прикрого, коли чоловік із «жіночим початком» намагається довести протилежне, окрім лише випадку, коли він починає вдавати із себе боголюдину. (Зокрема, звідси, від «жіночого початку», - відсутність стратегічного бачення, на відміну від тактичного мислення, ті ж прояви впертості тощо.) Катерина (Кетрін Клер) Чумаченко-Ющенко ладно на цьому розуміється, на відміну від Юлії Тимошенко, що так лякає своїм «чоловічим початком». «Жіночий початок» і намагання вдавати протилежне – це те, що ріднить Віктора Ющенка із Юрієм Луценком. Віктор Андрійович розуміє спрямування Юрія Віталійовича, його потяг до інтриганства. Той «відчуває» Ющенка. На такому типі особистостей добре знається Віктор Балога… Виголошуючи вищезазначені прізвища, пригадуєш Маршалла Мак-Люена і його «Галактику Гутенберга», коли він каже: «Король Лір» - свого роду заплутана історія хвороби людей, котрі переміщують себе зі світу ролей у новий світ посад». Поряд з цим хочеться зауважити, що будь-яка спроба вплинути на архаїчний міф поза його історичним сценарієм приречена на поразку. Далі буде…