Дважды в одну реку не войдешь

Автор: Виктор Верный, политолог, «Фундация Аналитической Мысли»

21.08.07 10:39

24670

«В людських душах звивали кубла темного царства сили: лиха заздрість, глуха віра та безнадійність довічна» (Панас Мирний). Двічі в одну річку не увійдеш. З цим ніяк не може погодитися Віктор Ющенко. Хоча будь-кому при здоровому глузді зрозуміло, що Віктору Андрійовичу вже ніколи лідером нації не стати. Однак, чого не відібрати у нашого героя, так це вміння тримати паузу, доки проблема не розсмокчеться сама по собі. Він добре розуміється на тому, що свідків своїх невдач треба прибирати. Вчився цьому довго і наполегливо, проте це особисте, майже, і, мабуть, не слід його торкатися до моменту, коли Віктор Андрійович стає першою персоною країни. З набуттям президентської посади він довго ухилявся від обіцянок щодо прем’єрства Юлії Тимошенко, очікуючи, що все саме розсотається, проте «притиснутий до стіни» був вимушений проспівати дифірамби Юлії Володимирівні у Верховній Раді і надати можливості посісти стіль бажану для неї посаду, однак при цьому зробив усе, аби ускладнити її прем’єрське життя вкрай. Попри всі старання вона трималася мужньо, на диво психологічно кволому інтригану. Тоді врешті-решт, підпертому «любими друзями», гаранту всього і всіх прийшлося вжити радикальних заходів – відправити уряд Тимошенко у відставку, звинувативши прем’єрку в усіх гріхах, скоєних і не скоєних. Не вперше, не вдруге і навіть не втретє Юля отримала ляпасу від Віктора, проте такого привселюдного… Вона могла пробачити йому свою розтоптану жіночу гордість, його м’якотілість і піддатливість впливам ззовні, невміння дотримуватися слова, зраду і облуду, проте коли її публічно хають і намагаються знищити мету, стати на заваді всього того, що стало сенсом усього її життя… Надана і підтверджена «на сімейній раді» настанова щодо Юлії Тимошенко вирішувала водночас і друге завдання – надзвичайно амбітний глава РНБО Петро Порошенко надовго, а, може, і назавжди відтискався на політичні задвірки (до честі радників Віктора Андрійовича, з Петром Олексійовичем вони розрахували вірно). Крім цього, був точно прорахований інший момент - «любі друзі» загалом, через ті чи інші виверти, опиняються подалі від стовпової дороги новоспеченого президента, щоб не нагадували про ті самі невдачі, помилки і слабкість, та про дещо інше. Пихатість і відсутність харизми. Неуцтво й амбітність. Неспроможність приймати рішення, а почет, що робив короля, розігнав. За таких умов важкувато посідати місце лідера, а тим паче національного. Рейтинг почав стрімко падати. А тут ще й дітки почали підкидати проблеми. Неочікуваний рятівник опинився поряд. Знявши одну проблему, іншу, – у довіру втерся. Згодом у пригоді став. У схему вписався (це я про проект «Народна Самооборона»; про підпорядкування НСНУ, про те, що кого треба відтіснив, прибрав, нагнув; про створення блоку «НУ-НС» і підпорядкування запроданців - лідерів своїх партій націонал-патріотичного спрямування тощо). Кому-кому, а Віктору Андрійовичу зрозуміло: скільки б не гадючився Віталій Юрійович, а вкусити може. Віктор Іванович Балога, до останнього, як подейкують, перша людина в оточенні Президента. Він зробив Ющенка таким, під якого він ладниться останнім часом, для тих простакуватих українців, які бачать його лідером «сильної руки», і яким він здається самому собі. Сьогодні Балога ще сподівається стати прем’єром, розглядаючи цю посаду, як проміжну для отримання президентської, не хоче вірити, що визначеним для себе шляхом ведуть іншого, такого собі, останнім часом не дуже помітного, Арсенія Яценюка. За логікою подій Ющенко повинен був дати наказ Балозі наглядати за Луценком, а Луценку приглядати за Балогою, що і не забарився зробити. Відтепер один за одним стежитимуть. А от якщо змовляться проти «патрона»?.. Віктор Федорович Янукович – це окрема розмова щодо системи цінностей Ющенка. У Януковича проблема реалізації харизми через неосвіченість - очевидна. І не вина в цьому Віктора Федоровича, - так життя склалося. Проте саме через своє неуцтво Віктор Ющенко не може простити цієї неосвіченості Януковичу. Не може гордовитість успішного банкіра погодитися, що верхи над ним може взяти недоосвічений, проте навчений життям, бувший зек. У цьому, здається, вони порозумілися з Рінатом Леонідовичем. Звідсіля і постать молодого за віком міністра закордонних справ стає ідеальною кандидатурою, що влаштовує принаймні цих гравців. Питання нейтралізації амбітних підлеглих обох сторін – у процесі вирішення, а от Юлія Володимирівна - потребує особливої уваги. Далі буде…