Сеанс одновременной игры гроссмейстера Балоги, или Все приходят со своими досками

Автор: Виктор Верный, политолог, «Фундация Аналитической Мысли»

17.07.07 12:30

7969

Сеанс одновременной игры гроссмейстера Балоги, или Все приходят со своими досками

Просто про складне… Не завжди вельми важливе, складне і вирішальне за наявності чисельної кількості нашарувань, взаємопроникнень і взаємовиключних тенденцій можна звести до простих визначень, хоча зачасти буває, що саме просте складає сутність того, що відбувається. Спробуємо і ми, і не примножувати сутностей, і розібратися… «Ідея самодостатності дострокових виборів, призначених за домовленістю на 30 вересня більш ніж сумнівна», - твердять одноголосно політики. «Результат передбачуваний, посади поділені, маргінали визначені», - погоджуються з політиками соціологи. «Набуває все більшої популярності проведення дострокових президентських виборів на фоні очікуваного провалу дострокових парламентських», - застерігають політологи… Відомо, будь-які масштабні соціальні перетворення вимагають потужного ресурсу, в тому числі, якщо не в першу чергу, фінансового. Отже, чому б не припустити, що однією з рушійних сил сьогоднішніх революційних перетворень є бізнес-інтереси, тобто новий, наперед визначений, перерозподіл власності і фінансових потоків. Маємо банальну істину: гроші – це влада, а влада – це дуже великі гроші. Подейкують, що основний фінансовий гравець тут Ігор Коломойський, активні учасники Віталій Гайдук, Сергій Тарута, серед залучених Рінат Ахметов, а прикриттям слугують ті, що згодилися, так би мовити, сприяти Президенту (щодо списку, то це перелік тих, котрі своєю присутністю вшанували Віктора Ющенка на зустрічі 4-го липня на Банковій). Рінат Ахметов збіговисько бізнесменів, що представляли вірнопідданий великий капітал, у Ющенка проігнорував, адже, як визначає регіонал Юрій Мірошниченко: «Роль Ахметова – базисна, він більше займається фундаментальними, глобальними питаннями, ніж поточною політичною боротьбою». Рінат впевнений, що його вклад у вигляді так званого «плану Маршала» передбачає йому особисте місце у вигляді фінансово-аналітичних мозків нового, сформованого на політичному компромісі, бізнес-об’єднання. Нині опальний російський олігарх Березовський, котрому до всього діло є, і той озвався. Три речі ув’язав: по-перше, нагадав Віктору Ющенку за гроші, що той отримав на «помаранчеву революцію»; по-друге, що він знає «багато подробиць, які стосуються отруєння» Ющенка, і, якщо у того «недостатньо волі», аби покарати тих, хто намагався його отруїти, то «є люди, в яких достатньо волі це зробити замість нього»; по-третє, що він вважає, що «наступним прем’єром України стане Юлія Тимошенко». Такий собі шантаж… «Вершина айсбергу». Сьогодні всім зрозуміло, що неможливо, аби за кермом країни стояли дві команди з протилежними проектами і поглядами: перша, що здавалось би вже давно згоріла у чварах, однак неочікувано постала із «попелу», - президентська вертикаль, і друга, що повернула собі владу і почала невпинно набирати силу, - прем’єрська команда, як і те, що третя сила, яка підкорила більшість місцевих рад, не дасть їм співіснувати. Збіг обставин, коли інтереси кожної з команд, збігаються з інтересами БЮТу, точніше Юлії Тимошенко, відбувається двічі. Спочатку прем’єрська команда при голосуванні закону про Кабмін (коли ПР припускається стратегічної помилки в обмін на ситуативні вигоди) одержує підтримку БЮТу в обмін на голосування за введення імперативного мандату для місцевих рад. (Напередодні Юлія Тимошенко опинилася відстороненою від загальних фінансових потоків і втрачала чи не щодня контроль над фінансовими потоками у регіонах, на партію чекав фінансовий колапс). Потім - президентська команда і, відповідно, блок «Наша Україна» вирішують, що зволікання подібно очікуванню смерті, адже Прем’єр і К з кожним днем підсилюються, і з тим же БЮТ ставлять питання про розпуск парламенту і призначення дострокових виборів до ВР України. (Тоді оточення Юлії Володимирівні добре розуміло, коли будь-що терміново не вчинити, політичне життя Тимошенко зійде на «бомжування»). Нині годі й очікувати зміни політичних еліт на призначених дострокових виборах і прихід нової генерації політиків до Парламенту шостого скликання. Про це відкрито говорять усі сторони сьогоднішнього конфлікту, хіба що, як одні, так й інші, замовчують одне – це надію, якщо не на знищення, то значне послаблення позиції БЮТ. І друге – рішення про викорінення з політичного життя національно-патріотичних сил, знешкодження партій ідеологічного спрямування. Після написання мною матеріалу з використанням «футурологічних наробок» Іллі Ільфа й Євгена Петрова під назвою «Дванадцять стільців» (не можу знову не подякувати авторам за можливість скуштувати до болі знайомий і неповторний присмак вічності такого старого і кожного разу нового всесвіту шахраїв, пройдисвітів і дурнів), мене звинувачували у паплюженні образу «благородного жулика». Погоджуючись з критиками, все ж хочу відзначити, попри дієвий макіавеллізм виняткові здібності «мукачівського гросмейстера», його тваринне чуття і політичну спритність, широту мислення і політичне передчуття. Як не дивно, саме голові Секретаріату Президента належить утілення в життя гасла «Два Віктори – одна Україна» в іншій інтерпретації: «Один Віктор – одна Україна», ні не Україна-країна, а партія, неважливо як вона називатиметься: НСНУ, НУНС чи, наприклад, «Єдина Україна». Вона перебере на себе, нехай і на папері, ідеологію націонал-демократичних сил, запроторивши її ідейних засновників на задвірки історії, водночас задля легітимації своїх дій, долучивши до своїх лав декількох кон’юнктурних політиків, ім’я яких добре відомі. Тарасюківці і костенківці погрожують своїм лідерам відставками через запроданство, попереджують, що ввіллються до лав тягнібоківської «Свободи», в ХДС у Стретовича в Криму - буза. І як їм, цим лідерам, бути: з одного боку - погрози, з іншого – посади, місця у прохідній частині списку до ВР?.. Завдання, які вирішуються Балогою та під його впливом Віктором Ющенком, – упорядкування-ранжирування чисельної кількості бюрократів. Поява НУНСу ознаменувала собою початок формування нової політичної історії України – створення ідеологічних, пробачте, псевдоідеологічних партій. Зрозуміло, що ретуш ідеологізації (а саме про це йде мова з Віктором Ющенком, що партія націонал-демократичного спрямування під нього, під майбутні президентські вибори створюється) партії лідерського типу не вирішує питання у принципі. Однак Балога не був би тим, ким є, якщо б він не мав інший, більш змістовний план, поверхнею якого є (1) консолідація політичних сил у передчікувані відповідальності за результати заподіяного нині і у майбутньому, така собі колективна відповідальність і особиста безвідповідальність, (2) об’єднання великого бізнесу довкола інтересів Президента, така собі особиста відповідальність Балоги і набуття ним визначальної ролі у процесах перерозподілу власності, (3) перебирання на себе ідейної, координуючої і контролюючої функцій зміцнення президентської гілки влади, таке собі будування свого особистого майбутнього перебиранням на себе всіх важелів керування політичними процесами у державі. З бізнесом більш-менш зрозуміло у Віктора Івановича, і його, скажімо, не лякає ситуація, коли на відміну від одного Бакая, як у Леоніда Кучми, він отримає щонайменше три, тільки, так би мовити, фінансово-промислові групи, уособленням яких є Ігор Коломойський, Рінат Ахметов і Віталій Гайдук у парі з Сергієм Тарутою. Як подейкую, вже вирішено, що Борис Колєсніков представлятиме Ріната Ахметова, а Віталій Гайдук - «Індустріальний союз Донбасу» - кожен у якості віце-прем’єрів у новоствореному Кабміні. Прем’єрство, зрозуміло, гросмейстер тримає під себе, а посаду глави Секретаріату згоден віддати на вдачу тяжіючому кармою невдачника Безсмертному. А от з політичними опонентами не так вже й просто. До речі, перш ніж про опонентів говорити, посаду Олександра Мороза, спікера Верховної Ради, вже також розписано. Перший претендент, пробачте, претендентка – Раїса Богатирьова. Юлія Тимошенко - опонентка Віктору, скоріш тому, котрий Балога, а не Ющенко. Однак саме останньому її такою виставляють. Знаючи, що з особистих причин Ющенко побоюється Юлю, його руками Тимошенко намагаються знищити. Балога її за опонентку не визнає, хоча розуміє, що з Юлією Володимирівною доведеться повозитися. Віктор Іванович, як і вона, добре розуміє, що погіршення результату на дострокових виборах для Тимошенко буде не тільки серйозним ударом, а й означатиме відтиснення до опозиції. Отож, сподівається мукачівський розумник, і не безпідставно, що вона навряд буде спроможна знову розіграти замусолену опозиційну гральну колоду. На відміну від нього, Тимошенко впевнена, що вкотре доля виведе її на переможну стежку, якщо не на дострокових виборах у боротьбі за прем’єрство, то лідером об’єднаної опозиції до всіх і вся, зрадників усіх кольорів на дострокових президентських перегонах. Особлива увага у планах Віктора Балоги надається Юрію Луценку. Як би там собі не аргументував Віктор Іванович, а от Юрія Віталійовича він побоюється, відчуває, що той психологічно сильніший і харизма таки у того, хоч така собі, але все ж є. Завдання потовктися на електоральному полі БЮТ і по самій Тимошенко Луценко виконає – це зрозуміло. «Що далі робити з амбітним Юрієм Віталійовичем?» – постає питання. Балога, як ніхто розуміє, що жодних підстав довіряти Юрію Віталійовичу немає, особливо коли той відкрито говорить: «Мій фізичний і політичний вік дозволяє мені пропустити розподіл ключових політичних постів після наступних парламентських і президентських виборів. Я готовий підставити своє плече тим, хто ближчий до цих цілей». От тут в нагоді - місце мера Києва, що про резерв тримається. Там Луценко і з Леонідом Черновецьким розбереться, і БЮТ дотовче, а, головне, загрузне надовго. «Сплетуть лапті» Черновецькому, якщо сидітиме склавши руки, адже за психотипом і у Юлії Тимошенко, і у Юрія Луценка, і у Леоніда Черновецького один електорат. І на останок. Що більш усього поєднує нашого головного героя з героєм «Дванадцяти стільців», так це те, що Комбінатора з Банкової може очікувати стіль же несподіваний фінал. Дострокові вибори, якщо і відбудуться, а вірогідно так і станеться, то це означатиме, що відкриється «скринька Пандори» і розверзнеться безодня. Хаос, який творив Секретаріат Президента, очолюваний «мукачівським комбінатором» з керованого перетвориться на неконтрольований, зникнуть будь-які обмежувачі, настане колапс спочатку законодавчої, а згодом й усієї влади.