Уроки украинского кризиса

Автор: Борис Когатов, журналист (Великобритания)

28.05.07 19:02

55133

Наразі коли політична криза в Україні позаду, або майже позаду, можна зробити деякі висновки з основних подій. По-перше, хочу відзначити, що президент Ющенко мабуть вперше показав себе як політик, здатний діяти практично наодинці. Навіть просте спостерігання за подіями минулого місяця це неабиякий психологічний стрес. А бути основною діючую фігурою, на яку тиснули кожного дня, звинуваючиючи або у божевільності, або у перевищенні своїх конституційних повноважень це такий тиск, який може витримати тільки дуже сильна вольова людина. Донині мабуть більшість українців та закородонних спостерігачів пана Ющенка такими здібностями не наділяли. Превалювала думка, що Ющенко досить таки слабка людина, на рішення й поведінку якої можна легко впливати. Президент довів, що це не так. Залишившися наодинці у протистоянні з багаточисельною Радою він витримав, відстоявши позицію усіх демократичних сил в Україні. Можна сміливо заявити, що Ющенко підтвердив себе як політика. Саме зараз, не маючи потужної підтримки майдану, він довів, що він саме той Ющенко, за якого той майдан колись був. Однак, слід також відзначити й поведінку пана Януковича. Багато хто з прихильників памаранчових сил святкує перемогу, по інерції відпрацьовуючи силовий варіант гатунку 2004-го року. Я б не став перегинати палицю у цьому питанні. Особисто я хочу висловити мій респект пану Януковичу за його витриманність й здатність до компромісу. Силове протистояння могло продовжуватися й надалі, якби ключові діючи фігури не знайшли у собі сили прийняти компромісне рішення. Й головна заслуга у цьому належить безумовно Януковичу. Одночасно слід також із задоволенням відзначити, що кризу було ровз’язано виключно через переговори між українськими політиками. Жодна з сторін не скористалася „підтримкою” Росії, яка прозрачно натякувала на готовність її надати, ані Заходу (у чому поспішив голословно звинувати Ющенко один з журналістів Гардіан). Звичайно, ПАСЄ відіграло деяку посередницьку роль, але ж резолюція ПАСЄ не підтримала цілком й повністю жодну з сторін, залишивши цю важку роботу самим українським політикам. Отже, політична криза, хоч й була болісна для українського суспільства й усіх небайдужих до подій в Україні, проте вона безумвно принесла й новий позитив. Сторони навчилися розмовляти й вести діалог. Крім того, можливо я помиляюся, але на разі вже не можна сказати нібито памеранчові сили це сили прозахідні, а ПР – це сила проросійська. Нова філософія українського суспільства, нова мода на патріотизм робить обидві сили цілком проукраїнськими. Й мирне вирішення поточної кризи доводить цю тезу краще за все. Одночано слід відзначити, що останні події в Україні виявили слабість або взагалі неіснування формального права, бо рішення КС, на яке усі так розраховували як на істину у останній інстанції, так й не було прийнято, а судді знаходилися під постійним психологічним тиском, який повністю руйнував їхню роботу. Остання політична криза в Україні виявила багато недоробок у конституції й праві держави, але ж водночас дає підстави для оптимізму в плані збереження й розвитку країни.