Чей язык лучше?

Автор: Игорь Кириченко, педагог, предприниматель, депутат горсовета от БЮТ (Киевская обл.)

23.05.07 09:22

52278

За лавиною політичних подій, що сходить на наші голови останнім часом, зовсім забулось, що 24 травня ми повинні відмічати день слов’янської культури та письма. В цей день в слов’янських країнах вшановують пам’ять святих рівноапостольних братів Кирила та Мефодія, які в IX сторіччі створили азбуку, за допомогою якої ми з вами і спілкуємось сьогодні. В такий день не хочеться знову кидатись у баталії з намаганням довести – чия культура, від Балкан до Уралу, принесла більший вклад в світову скарбницю. Зрозуміло, що кожен з наших слов’янських народів вніс свою лепту – як в глибокій давнині, так і в новітні часи. Зрозуміло також і те, що слов’янська культура і письмо на протязі всього цього часу лише збагачувалась, зазнаючи впливу інших, неслов’янських народів, вбираючи і обробляючи все необхідне для розвитку мови. Про спільний між нами вплив і спільне збагачення тут годі й гадати. А на Україні ми всі виросли під таким впливом російської мови та культури, що недооцінювати це, звичайно ж, важко. Але, не дивлячись ні на що, українська ні мова, ні культура не нівелювались, не асимілювались, хоча загроза навіть понині, подекуди залишається. Проте залишається така загроза не тільки для мови української. Останнім часом все частіше доводиться чути, що російська мова не тільки бідніє, а зазнає непоправної руйнації, і не лише у нас, на Україні. Під впливом багатьох чинників, а головним серед них називають швидкоплинний час, який вимагає говорити швидко і по суті, мова не збагачується. Діловитість як нова форма взаємовідносин, формує і вимагає спрощення і однозначності. В зв’язку з цим багато хто з росіян відчувають дефіцит уміння говорити красиво. А, судячи по sms-кам та Інтернет-форумам, деякі з букв в російській мові взагалі зникають. Якщо взяти до уваги, що В. Даль в XVIII сторіччі нараховував в російському алфавіті 35 букв, то за недавніми дослідженнями, росіяни навчились обмежуватись всього 25-20 буквами. Якщо в літературному словнику Пушкіна було більше 20 000 слів, то словарний вжиток нинішніх письменників почасти недотягує й до 2 - 3 тисяч слів. А у бульварних романів, якими так вихваляється сьогодні ринок російської літератури, ця планка ще нижча 800 слів. Вже стало добрим тоном завершувати розмову словами на кшталт:” Ну ти меня понял”, або й коротше:” Ну, короче...” І це часто після 1-2 - годинної розмови. Ще важче говорити про особистостей - нових пушкіних, єсеніних, рубцових, тютчевих, або пастернаків і цвєтаєвих. Більш того - деякі росіяни кажуть, що якби Пушкін з’явився в наш час – „скінхеди” йому багато шансів не дали б. Звичайно, нам, українцям, на сучасному етапі поки що також нема чим особливо гордитись, але, якщо взяти до уваги наш стрімкий прорив в усі сфери світового життя, завдяки яким світ так раптово і так голосно почув про Україну як про особливу країну з сміливим і самодостатнім народом, а також те, що наш алфавіт таки приростає, на відміну від російського, а мова явно, швидко і бурно збагачується, то у нас є шанси. І тільки від нас з вами залежить те, як ми цими шансами скористаємось.