Автор:
По материалам интернет-издания «Світогляд» подготовил Владимир Дюжий
24.03.07 14:08
6701
"У вівторок (20 марта - ред.) апеляційний суд Івано-Франківської області продовжив слухання по справі екс-губернатора Закарпаття Івана Різака. Чергове засідання суду почалося із несподіваного ноу-хау Феміди..." - пишут авторы статьи "Справа Різака: зґвалтоване правосуддя" («Світогляд», 23.03.07) Зиновий Криль и Орест Яценюк.
Далее приводим непосредственный текст статьи:"Всіх, хто супроводжував у зал засідань Івана Різака, чомусь змусили реєструватися. Як на прийомі до стоматолога. Таке нововведення можна розцінити як намагання замовників справи проти екс-губернатора «демократично» вирахувати всіх, хто підтримує Івана Михайловича і володіє інформацією про засідання суду «з перших рук». Цікаво, що цього разу в залі суду уперше були запримічені двоє поважних кремезних чоловіків, які представляли високі чини правоохоронних органів Івано-Франківської області. Про них дещо пізніше.
Без шансів на істину. На початку судового засідання головуюча суддя Надія Стефанів оголосила заяви потерпілих і свідків, до яких застосовано примусовий привід. Знову жоден із потерпілих і свідків в суд не з’явився. Як і завжди – «з об’єктивних причин».
Тобто, як ми вже писали, не відомо, що ж насправді розглядає і чого домагається суд? Точно, що не встановлення істини. Бо на засіданнях немає ні потерпілих, ні свідків, ні доказів. Є лише перелякано-зазомбовані вказівками головного «барвиста» представники звинувачення із сфальсифікованими цидульками, які не несуть ніякого ні смислового, ні тим більше, юридичного навантаження. Ці сфабриковані нашвидкуруч умільцями закарпатської прокуратури цидульки і є для суду головним аргументом звинувачення( чи виправдання) підсудного Івана Різака.
У своїх заявах потерпілі підтримали покази, дані на досудовому слідстві. В той же час вони відзначили, що ні моральних, ні матеріальних претензій до підсудного Івана Різака не мають. Сам же підсудний наполягав, щоб "суд забезпечив максимальну присутність потерпілих і свідків на судовому процесі, а також просив суд дотримуватися процесуального кодексу".
Вислухавши аргументи учасників судового процесу, суд постановив змінити порядок «дослідження доказів» і вирішив «дослідити» письмові «докази». Лише до свідка В. Ковача, голови правління ЗАТ "Закарпаттяобленерго", суд на прохання підсудного вирішив застосувати повторний примус для прибуття до суду.
Після 15-хвилинної перерви суд приступив до розгляду матеріалів по Свалявському епізоду.
Іван Різак вкотре нагадав про "фальсифікацію справи на вищому рівні". Різака дивує той факт, що засуджені за події в Сваляві "не оспорюють оголошений вирок". Він вважає, що тут проглядається "змова не лише Закарпатської прокуратури, а й кришування Генпрокуратури".
Підсудний заявив суду кілька клопотань.
У першому клопотанні йшлося про те, що до цього часу нез’ясовані істинні причини арешту І. Різака зимою і навесні 2005 року. Екс-міністр внутрішніх справ Луценко неодноразова називав І. Різака у своїх інтерв’ю «бандитом і рекетиром».
«Мені таких звинувачень не пред’явлено, – заявив у своєму клопотанні Іван Різак. – Це свідчить про те, що екс-міністра або вводили в оману підлеглі, або сам він робив піар на моїй людській і сімейній трагедії» Дії Луценка в політичній площині трактуються як політичний бандитизм по відношенню до політичних опонентів. Такі заяви також лунали на адресу голови Донецької облради Колесникова, голови Харківської облдержадміністрації Кушнарьова. .. У ході слідства підстав цим заявам знайдено не було, що свідчить про необхідність неминучого запрошення його до суду в якості свідка , а також його підлеглого, керівника прес-служби Костянтина Стогнія.
Іван Різак також звернув увагу суду, що його і його брата без будь-яких пояснень в залі суду працівники міліції хотіли заарештувати. Підсудний сприйняв це як політичне переслідування з боку помаранчевих міліціонерів по відношенню до нього і його близьких.
У другому клопотанні підсудний знову звернув увагу суду на тотальну фальсифікацію так званих протоколів допитів.
Іван Різак навів кілька прикладів. Зокрема, громадяни Ю. Бойсан та М. Косинський допитувалися одночасно одним і тим же слідчим впродовж 10 хвилин. Допит свідка М. Литвинчук був закінчений о 15.50 17 лютого в приміщенні прокуратури Кременецького району Тернопільської області. А вже o 16.05 того ж дня пані Литвинчук дає покази у приміщенні прокуратури Львівської області! Про цю дику фальсифікацію ми вже розповідали на нашому сайті.
До речі, ту ж відстань у понад 200 кілометрів за якихось 20 хвилин подолав і чоловік пані Литвинчук Сергій. У Кременцях він давав покази о 12.50, а в 13.10 – він уже дає покази у Львові! І таких прикладів відвертої фальсифікації – величезна маса. Більшість протоколів допитів свідків і потерпілих – як дві краплі води.
За такі масштабні фальсифікації у правовій державі і слідчі, і прокурор Бенца вже б давно були притягнуті до кримінальної відповідальності. Але ж не у нас…
Тому підсудний попросив суд дати юридичну оцінку цим псевдодокументам і направити їх на експертизу, а слідчих допитати у якості свідків. Це б допомогло встановленню істини і викриттю злочинної групи, яка фальсифікувала цю та інші кримінальні справи, визначенню ролей виконавців цього брудного фальсифікату.
В той же час Іван Різак уперше попросив суд провести почеркознавчу експертизу підписів адвокатів на протоколах допитів очних ставок. Хоча взагалі-то, це входить в обов’язки адвокатів. Дивує, що підсудний просить про почеркознавчу експертизу, а адвокати в цей час мовчать.
Своїм клопотанням Іван Різак великою мірою застеріг суд від неправових дій. Адже відомо, що закарпатські прокурори та їх вельможі, що їх прикривають в Генпрокуратурі, у час «ікс» відійдуть від відповідальності, а все перекладуть на суддів. Підсудний, отже, дав зрозуміти суду, що не хотів би, щоб від амбіцій одного кримінального угруповання , яке випадково добралося до вершин влади в країні, постраждав професіоналізм і висока репутація суддів.
У третьому клопотанні Іван Різак просив суд приєднати до матеріалів справи свою заяву до Генерального Прокурора О. Медведька про вимагання 10 млн.доларів США мером міста Мукачева В. Петьовкою від імені В.Балоги та Ю. Бенци взамін на гарантії закриття порушених проти І. Різака кримінальних справ, а також закриття всіх кримінальних справ , порушених відносно членів СДПУ (О) в Закарпатській області. Це єдине клопотання, яке суд таки задовольнив.
І, нарешті, у четвертому клопотанні до суду, зважаючи на політичну заангажованість і залежність прокурора Закарпатської області Ю. Бенци, який неспроможний виконувати свої професійні обов’язки, Іван Різак оголосив недовіру представникам обвинувачення. Він ще раз попросив суд , щоб сторону обвинувачення представляли юристи з інших областей, а не із Закарпатської області. Адже вже для всієї України не секрет, що на території Закарпатської області Конституція України, Закони України не діють. Тут лише діють закони «братків» кримінального клану «Барви» Балоги-Петьовки…
Присутність у залі поважних чоловіків з правоохоронних органів, яка стала, очевидно, реакцією міністра МВС на заяву І. Різака про інцидент на минулому судовому засіданні, справила позитивний вплив на хід судового засідання. Стала свого роду «заспокійливим» на дії присутніх в залі, в тому числі і на міліціонерів. Щоправда, один із сержантів, який зайняв місце не біля підсудного, як належить за законом, а біля його брата, намагався весь час вносити сум’яття у хід засідання і вдавався до дрібних провокацій, беручи на себе роль головуючої судді.
Можна вважати, що і прокуратура вдалася до своєрідної бактеріологічної війни проти брата екс-губернатора, оскільки сержант не розставався із носовою хустинкою, раз-по-раз покашлюючи. Відтак, коли міліціонер почав буквально притулятися до В. М. Різака, брат екс-губернатора запідозрив правоохоронця у належності до нетрадиційної орієнтації і пересів на останню лавицю.
Однак, після перерви і сержант –провокатор став поводитися чемно. Очевидно , мав розмову із поважними чоловіками. А представники правоохоронної структури навіть попросили в Івана Різака вибачення за інцидент, який стався в суді минулого тижня, коли його і брата намагалися арештувати міліціонери прямо в залі суду. Навіть попросили підсудного написати заяву, що претензій до міліції у нього немає. Іван Різак, вказавши, що попередній інцидент уже вичерпаний, заявив, що претензій поки що до міліціонерів немає.
Відтак суддя почала зачитувати весь паперовий мотлох, заготовлений фальсифікаторами закарпатської прокуратури. Казуси, сміх і здивування виникали, коли підсудний просив суддю детальніше зупинитися на тому чи іншому папірці. Тоді й почали зявлятися в суді цікаві факти. Скажімо, виявилося, що у справі підшиті рапорти міліціонерів про бійки, які відбувалися ледь не по всій області. Не в так званому готелі «Комфорт», а в іншому кінці міста. Матеріали ревізійної комісії, яка підраховували збитки , підписували абсолютно сторонні люди..
А міліціонер Орешко, який єдиний нібито постраждав біля «Комфорту» і навіть пройшов судово-медичну експертизу, виявляється, невеличкі травми отримав від… довіреної особи нардепа О.Кеменяша п.Удворгелі, коли намагався відібрати від того автомат…
Адвокат І. Різака у своєму виступі чітко аргументувала, що досудове слідство проходило із масштабними порушеннями КПК України, 90 відсотків матеріалів справи слідчі відібрали незаконно, а слідчі дії проводили сторонні люди, яких навіть не було включено у слідчу комісію.
У середу ж театр абсурду тривав в такому ж ключі. Суддя поважно зачитує гору матеріалу з першого тому ( всього, виявляється, закарпатські прокурори, «настругали» чотири томи «свалявського епізоду»). Толстой і його «Война и мир»– так собі , малюсінька новелка у порівнянні з нескінченим епосом бенцових прокурорів-писарчуків. Цікаво, що прокурор Завальський, який живе в тому числі і на гроші платників податків, у зал судових засідань з’являється лише після обіду. Очевидно, до обіду він отримує перелік завдань від Самого канцеляриста і Його кума Бенци.
Мабуть там не дуже задоволені ходом знищення І. Різака, бо останнього разу п. Завальський з такою люттю і агресію кидався на підсудного, що готовий був ту же сам винести йому найсуворіший вирок і тут же його виконати...
Зрозуміло, братва «конкретно» вимагає, тому й «конкретно» старається чоловік…
Цього дня ж сталася ще одна оказія. Суддя натхненно зачитувала матеріали справи. Однак коли черга дійшла до рапорта пожежників й енергонагляду відносно свалявського готелю «Комфорт», підсудний попросив зачитати цей документ повністю.
І що виявилося? А виявилося, що у Сваляві готелю «Комфорт» взагалі не існує!
Тобто, приміщення є. Але жодних дозвільних документів , які б надавали право власнику поселяти там людей як у готель, тобто, для функціонування цих приміщень як готелю, не існує. Це може бути лісокомбінатівським гуртожитком. Не більше.
То чи не коміки наші слідчі?...
Але справді кричущий факт стався уже під кінець засідання суду. Виявилося, що у четвертому томі справи вже у суді є фальсифікація і підтасовка документів. Замінено цілий ряд сторінок, з’явилися нові свіжі сторінки із додатково сфабрикованою інформацією і додатковою нумерацією.
Іван Різак, незважаючи на свої хронічні хвороби, на брутальний тиск на нього суду і цинізм прокуратури, поки що тримається мужньо і холоднокровно.
Він звернувся із клопотанням до суду, в якому вкотре заявив, що такі масштабні фальсифікації стали можливими лише завдяки серйозному прикриттю прокурорських і міліцейських перевертнів з боку кримінального угрупування на чолі з В. Балогою, який сьогодні займає вищі посадові щабелі влади. Слідчі не турбуються ні збиранням доказів, ні наявністю документів. Фальсифікується все: рапорти міліціонерів, постанови про визнання громадян потерпілими, протоколи допитів, судово-медичні експертизи, юридичні оцінки подій, свідчення людей.
Підсудний попросив суд ознайомити з цими фактами і Генпрокуратуру.
Екс-губернатор заявив ще раз клопотання про примусовий привід свідка В. Ковача та зміну представників обвинувачення на політично незалежних від кримінального угрупування Балоги, Петьовки , Бенци. На думку підсудного, Дзямко і Завальський– заручники найбільш корумпованого прокурора в Україні Ю. Бенци. Його політична заангажованість дає можливість говорити про загрозу суверенітету і безпеки держави. За його вказівкою тисячі закарпатців поневіряються по тюрмам, шукають притулку в інших країнах. Машина знищення політичних опонентів переходить на державний рівень. Під прикриттям Балоги фінансові потоки Закарпаття переходять в тінь. Керівник Секретаріату Президента України навіть не приховує того, що незабаром в Закарпатті буде проголошена автономна республіка. Фінансових і адмінресурсів у нього вистачає. Політичні опоненти знищені. Вважаю, що з метою запобігання кризи в державі питання необхідно розглядати в ВРУ і РНБО. У зв’язку з цим І.Різак оголосив недовіру представникам обвинувачення.
Іван Різак звернувся також до ЗМІ: «Якщо Ви хочете жити у вільній країні, не дайте можливості балогану опанувати правоохоронну, судову та виконавчу владу. Доведіть до людей цей цинізм. Не дайте можливості повторити 37-39 роки.
Нехай мій приклад і приклад моїх друзів залишиться як погане нагадування чорних сторінок історії. Зупиніть Балогів і Луценків! Ще є час.
Я закликаю Вас до цього!
Використайте свій шанс жити в цивілізованій європейській державі.
Від нашої активної позиції залежатиме, чи коричнева чума Балог накриє Україну, чи ми все-таки прорвемося в лоно цивілізованої Європи».
У четвер підсудний попросив суд провести службове розстеження фальсифікації документів у кримінальній справі відносно нього по Свалявському епізоду.
Іван Різак звернув увагу на той факт, що «потерпілих» і свідків, які дали свідчення прокуратурі проти нього, перестали переслідувати і закрили справи по відношенню до них. Натомість проти людей, які не дали покази проти Різака, до цього часу продовжуються кримінальні переслідування.
Різак також звернув увагу суду на те, що у четвертому томі справи по свалявському епізоду є сфальсифіковані слідчими прокуратури документи.
Зокрема, у 4 томі з’явилася постанова з обвинувальним висновком, якої не було у матеріалах до передачі їх в суд.. Іван Різак попросив суд провести службове розслідування, щоб встановити , яким чином документи потрапили у кримінальну справу..
Підсудний також повідомив, що звернувся в Генеральну прокуратуру України і Вищу кваліфікаційну раду юристів про притягнення до кримінальної відповідальності судді Свалявського райсуду, яка розглядала справу про масові безпорядки у Сваляві. Ми вже повідомляли, що є всі підстави вважати, що суду як такого там взагалі не було, а були лише домовленості покарати тих, хто не давав покази проти І. Різака..
У свою чергу представник захисту звернула увагу суду на те, що у протоколі слідчого про затримання І. Різака нема підпису адвоката. Виявляється, протокол тоді складався в двох екземплярах, у якому вона написала свої зауваження про незаконність дій слідчих. Але цей протокол слідчий у неї вкрав і направив у матеріали справи лише протокол зі своїми записами. Хіба це не чергове підтвердження непрофесійності слідчих прокуратури, які все робили і роблять, аби виконати замовлення керівника президентської канцелярії на знищення політичних опонентів..
Тепер уже остаточно стає зрозумілим, що під тиском секретаріату президента і боязню розправи , переживанням за своє життя і членів сім’ї відвертою фальсифікацією займаються не лише прокурори, але й судді. Принаймні, якщо і не самі займаються, то потурають прокурорам у цьому злочині, за який рано чи пізно треба буде відповісти.
Ціна фальсифікату. Політичний підтекст сфабрикованих проти екс-губернатора Закарпаття кримінальних справ був відомий уже на початку 2005 року, коли почалося полювання помаранчевої кліки за Іваном Різаком, найуспішнішим (тепер уже однозначно) за всю історію української незалежності керівником області.
Повернення до влади на Закарпатті угруповання Балоги у 2005 році перш за все ставило собі на меті знищення головного політичного опонента місцевих помаранчевих олігархів – Івана Різака, а в його особі і СДПУ(О).
Щоправда, губернатор В. Балога спочатку по-земляцьки «великодушно» вирішив «прибрати» з політики і своєї дороги непоступливого Івана Різака так би мовити «по-доброму». Запропонував йому самому відмовитися від політики і «взяти» в університеті «кафедру».
Ще один «шанс» Балога давав Різаку вже навіть після того, як той відмовився від його «заманливих пропозицій» піти з політики. Аби остаточно позбутися переслідувань Різаку пропонувалося «дати свідчення про злочинну діяльність» на вище керівництво держави періоду «кучмівського режиму». «Барвистих» насамперед цікавили свідчення на Кучму, Януковича, і, звичайно ж, на Медведчука. Різак вкотре виявив свою непоступливість, незважаючи на те, що, ця «люб’язна» пропозиція застала його уже у… СІЗО. Мабуть, «місце» передачі пропозиції було вибране, так би мовити, «для переконливості».
Такої упертості Івана Різака Віктор Балога, який за максимального сприяння хворобливого президента вже стрімко набирав силу, стерпіти не міг. Тому сформована за мірками мукачівського мафіозного клану силова машина в області отримала команда «фас».
Почалася масштабна робота по фальсифікації кримінальних справ, в яку були задіяні всі правоохоронні органи Закарпаття, колишні соратники екс-губернатора , які також потрапили у немилість до помаранчевих, «любі друзі» колишнього комірника і багато –багато кримінального елементу.
Сьогодні багато хто ставить запитання: «За всієї очевидності фальсифікації кримінальних справ як можна пояснити дії тих людей, які фабрикували цю справу і які дали неправдиві свідчення проти Івана Різака? Шантажем? Підкупом? Погрозами? Індульгенціями?»
Як на мене, всього тут достатньо. Будь-які дії, покази, свідчення проти Івана Різака щедро оплачуються мафіозним кланом Віктора Балоги. І мова йде не лише про грошовий еквівалент винагороди. Так, на Закарпатті всі знають, що фінансові можливості цього клану практично безмежні. Але й всі знають, що «мукачівські пацани» просто так грошима не розкидуються.
У даному випадку, на думку багатьох, значно більшу роль зіграли впливовість і владні можливості клану, який фактично узурпував всю владу не лише в області, але й «приватизував» самого президента. Тому кожен, хто був задіяний у процес психологічного і фізичного тиску на Івана Різака , розумів, що виконуючи замовлення «Віктора Івановича» отримує чудовий шанс. Шанс кар’єрного росту, шанс вирішити свої побутово-сімейні справи, шанс врятувати «свою шкуру».
Про сенсаційний блискавичний кар’єрний ріст колишнього начальника УМВС в Закарпатській області Ю. Рахівського обласна преса уже писала. До помаранчевої революції якийсь рядовий оперативник карного розшуку після спецоперації-спецпровокації на «Авангарді», ініційованої В. Балогою, він стає начальником УМВС . А після показово-дикого «захоплення» Івана Різака … на ліжку в кардіодиспансері підполковник Ю. Рахівський невдовзі отримує звання генерал-лейтенанта. Офіцерська практика такого не знала навіть у часи Великої Вітчизняної війни.
Про відставленого було пенсіонера і мукачівського прокурора Ю. Бенцу, якого кум В. Балога витягнув «за вуха» на прокурора області, мабуть і говорити не треба. В області подейкують, що він «у дуже великому боргу» перед мукачівськими братанами. Та ще й кум канцеляриста №1. Тому для нього справа честі «закопати Різака». І він постарався. Хоч грубо, необтесано, але сфабрикував «діло» і направив до суду.
Щедро віддячив «Віктор Іванович» і головному «старателю» кримінального фарсу проти Різака слідчому п. Данчі. Цей хлопчина якоюсь мірою став заручником політичного переслідування екс-губернатора Закарпаття. Справа тому, що після перемоги помаранчевих сил в Закарпатській ОДА було люстровано практично всіх начальників управлінь. Але чомусь не змінили начальника управління сільського господарства М. Данчу. Хоча він і працював у попередній команді. Це багатьох тоді шокувало.
Але губернатор Балога не випадково залишив на посаді М. Данчу. Адже син Данчі, який тоді працював слідчим у міській прокуратурі Ужгорода, уже був залучений до фальсифікації справи проти Різака. Фактично він санкціонував перші арешти опального політика, його руки писали перші сторінки кримінального напівфабрикату. Отож, майстер провокацій Балога через батька слідчого М.Д. Данчу, час від часу шантажуючи того, залякуючи чи заохочуючи, міг спокійно випливати на перебіг переслідування Різака.
Невдовзі, коли Різака було кинуто в СІЗО, Данча-син почав стрімке просування по кар’єрній драбині. Сьогодні він уже старший слідчий обласної прокуратури. А завтра, дивись, уже прокурор області…
Не залишився без винагороди і Данча-батько. Михайлу Дмитровичу було віддано на відкуп Перечинський район, де він тепер на посаді голови райдержадміністрації безсоромно дерибанить найкращі землі туристично-рекреаційного призначення, що викликає масові протести місцевого населення. До речі, совєцький «ВАЗ- 2121- Нива», на якому Данча-батько їздив за часів Різака , він нині поміняв на престижний японський джип «Мітсубісі-Паджеро».
Але не лише правоохоронці, прокурори, слідчі і судді, які залучені до фабрикування «справи Різака», заохочуються новими кар’єрними скачками чи владними повноваженнями.
Клан Балоги не обділив і свідків, які згодилися давати брехливі свідчення проти Івана Різака. Скажімо, голова правління ВАТ «Закарпаттяобленерго» В. Ковач нині єдиний «нашоукраїнський» депутат обласної ради, місцем якому поступився сам «Віктор Іванович». Звісно, не просто так. А після того, як В. Ковач дав брехливі покази на І. Різака.
Щоправда, для залучення якнайбільшого числа свідчень проти опального Різака, Балога, як досвідчений провокатор, використовував й інші технології. Перед видачею багатьом потрібним свідкам балогівської індульгенції, тобто відпущення кримінальних гріхів, проти них часто спочатку організовувалися специфічні провокації. Маємо на увазі у першу чергу Володимира Пауля (Чалого). Як відомо, Балога зробив усе, щоб організувати проти Пауля масовану інформаційну атаку. Нібито він – «кримінальний авторитет», організатор масових заворушень, ледь не терорист. Провокації було організовано і проти вагітної дружини Пауля.
Провокації, знущання і вибивання потрібних Балозі показів робилися у львівському СІЗО. Проти Чалого було порушено унікальну за розмахом і за юридичною тупістю кримінальну справу, яка налічувала майже тридцять статей Кримінального Кодексу України. У тому числі «замах на тероризм»…
Після того, як заляканий «барвистами» Паульо нарешті почав оббріхувати Різака, дав необхідні «свідчення», його не лише випустили на волю, але й каскад кримінальних справ проти нього кудись зник . І судили його тишком-нишком лише по надуманому свалявському епізоду, кінці якого браві свалявські судді вивели на І. Різака. Отримав Паульо умовне покарання (хоча і такого не мало бути, оскільки як показали судові слухання у франківську, ця справа – чергова провокація п. Балоги). Але шантажем і провокаціями Балога свого домігся. Чалий хоч і їздить зараз на новому «Ауді», час від часу змушений, відводячи очі від Різака, ходити в суд і давати проти нього брехливі свідчення. Трохи неприємно. Непорядно…
Але ж іншого виходу у нього просто немає.
З братвою Балоги загравати не бажано. Паульо це добре знає..
Так як знає це і О. Іщенко. Технологія вибивання потрібних свідчень проти Різака відносно Іщенка багато в чому нагадує сценарій з Паульом. .Порушення кримінальної справи, затримання, вибивання потрібних свідчень. Після того, як Іщенко в буцегарні «згадав», що він колись «давав хабар» Різаку, він став вільний, як птах. З нього зняли всі звинувачення, поновили на роботі, дали зелене світло для «бізнесу». Тепер свідку О. Іщенку вже настільки полегшало після тюрми, що він і сам готовий повірити у те, що придумав: і у вимагання, і у «дачу хабара». «Алік», кажуть, взагалі, хоче зайнятися на дозвіллі, белетристикою. Фантастику творити…А чом би й ні?… .
Індульгенцію від Балоги отримав і свідок Рущак ( кримінальне прізвисько «Бодя-Акваріум»). Як відомо, нині він трудиться адміністратором центрального ринку Ужгорода на вул. Краснодонців. Цей ринок завжди належав нинішньому меру Ужгорода С. Ратушняку. Але після силового бандитського захоплення від мера його власником став депутат обласної ради , «нашоукраїнець» А. Андріїв на прізвисько «Мясник». Отже, зрозуміло, що Бодя-Акваріум виконує вказівки свого безпосереднього шефа, який у свою чергу виконує вказівки «партайнегоссе» закарпатської «Нашої україни» І. Балоги, рідного брата В. Балоги. Так от, кажуть, що Бодя уже «досвідчився» до того, що з нього зняли всі звинувачення. Як, до речі, із решти свідків по свалявському епізоду.
Коли мова йде про «свідчення» проти Івана Різака, Балога не скупиться.
Ось така технологія і така ціна кримінального фальсифікату проти Різака, яку щедро оплачує клан Віктора Балоги.
У грошовому виразі скільки це може складати? Важко сказати.
Якщо зважити, що від Івана Різака за закриття кримінальної справи проти нього і його соратників клан вимагав 10 мільйонів доларів США, то можете прикинути, скільки матеріальних і людських ресурсів потрачено Віктором Балогою, аби знищити Івана Різака як політика і громадського діяча.
Але судячи з останніх подій в Апеляційному суді Івано-Франківська дуже сумнівно, що ці витрати для клану все-таки виправдаються…".
Материал завершает "редакционный P.S.", текст которого мы публикуем ниже:
"Редакція «Світогляду» отримала вельми цікавого і неординарного листа від нашого постійного і, як виявилося, досить поінформованого читача, який проливає світло на багато моментів політичного переслідування Івана Різака. Лист наводимо без купюр:
«Уважно слідкую на вашому сайті за ходом судових засідань по справі колишнього голови Закарпатської облдержадміністрації І. Різака. Мене, як і багатьох людей, шокує і сам процес, і багато того, що відбувається навколо нього. Особливо шокують заяви у пресі міністра МНС Н. Шуфрича про те, що він Різака влаштує своїм заступником у міністерство.
Мені з достовірних джерел відомо, що Іван Різак навіть дзвонив з приводу цього у міністерство. Там йому чітко сказали, що ніяких вакансій у міністерстві немає. Отже, Шуфрич просто піариться. Як і завжди. А Різак цьому вірить.
Я б хотів запитати в Івана Різака: коли вже нарешті він поборе у собі оту політичну і людську наївність? Невже він не знає Шуфрича і все ще довіряє його словам? Скільки можна?
Я скажу лише про те, що не є таємницею і свідками чого ставали десятки а може й сотні людей. Все це також пов’язане з близькими однодумцями Івана Михайловича.
Хіба Різак не догадувався, що коли Шуфрич забирав ФК «Закарпаття» в Іщенка і Пауля ( вони ж троє разом були у свій час засновниками клубу), то стріли гніву останні перенесуть із сильного Нестора на слабкого на той час Івана. Не забуваймо, що на стороні Нестора стоїть ще й один із основних кримінальних авторитетів – Сергій Андрійканич, двоюрідний брат Шуфрича. Невже важко Різаку було здогадатися, кому було вигідно, щоб багато говорили про бандита Паульо і абсолютно не згадували про бандита Андрійканича.
Хіба може Різак когось крім самого себе і своїх життєвих принципів винити зараз, якщо після другого туру Нестор Шуфрич йому радив швиденько перекинутися до помаранчевих, бо там його поважають за управлінські таланти. А наївний Іван, як дурень, його люди продовжували організовувати мітинги на підтримку Януковича. Коли таких великих мітингів навіть у Києві і в Донецьку не було.
Йому ж Нестор чесно пояснив тоді, що те, що він виступає за Януковича, то для електорату. А домовленості йдуть зовсім в іншому напрямі. Не хотів Іван вірити Нестору, бо продовжував вірити Медведчуку : робити все, щоб Янукович став президентом. Наївний і довірливий Різак із командою цілодобово працювали на підтримку іміджу провладного кандидата і захищались навіть тоді, коли на чолі штурму обласної адміністрації помаранчевим мітингом пішли бійці Андрійканича. Але й це не зупинило невгамовного Різака.
Іван продовжував не вірити у зраду свого товариша навіть тоді, коли за 4 місяці в СІЗО той ні разу його не відвідав. А як збунтувався Нестор Іванович, коли Різак хотів звернутися до лідера регіоналів Віктора Януковича.
Дитяча політична наївність. Зате як хотів Шуфрич наблизити Різака після краху на парламентських виборах. Невже Іван уже забув, як дзвонив Нестор : «Забудь про Медведчука і Суркіса із сьогоднішнього дня. Бо лідер партії в тебе один – Шуфрич. Думай, як йому допомогти підняти знову партію». Як відомо, аналогічні дзвінки, які досить активно обговорювалися в обкомі партії, отримували й інші члени Політбюро СДПУ (О).
Наївний Різак знову відмовив, бо ж прийшов у партію під Медведчука.
А яким наївним було прохання Різака до Шуфрича під час лікування в клініці «Борис»; влітку 2006 року! Різак тоді просив допомогти йому з довідкою для суду, бо він переніс повторний інфаркт. Нестор же відповів: «Ваня, не беспокой меня глупыми вопросами, я сейчас в Индийском океане».
Невже Різак не задумувався, з чим і з ким була пов’язана його повна відсутність в інформаційному просторі, відсутність політичних однодумців в залі суду, цілковита інфантильність рекомендованих тим же Шуфричом адвокатів на суді
Чомусь дуже незрозуміла участь Шуфрича у переговорах із Петьовкою щодо вимагання у Різака 10.000 000 доларів. Після них всі справи проти Шуфрича закриті, а проти Різака – ні.
Забув ще одне. Те, що називається для «телевізора». Для «телевізора» встановлення Луценком табличок «земля – не Шуфрича». А не для телевізора – підготовлені помічниками тодішнього нардепа шашлики і велика гостина для Юрія Віталійовича на дачі УМВС. Це тільки так, штрихами.
Але мабуть доведеться згадати недуже привабливу роль Шуфрича і його людей в організації подій на «Авангарді». Тим більше, що дійство продовжується уже в ранзі міністра.
А той цирк з віртуальними пропозиціями на заммінстра, про які Різак реально ніколи не чув… А відсутність будь-якої маленької допомоги, або хоча б працевлаштування для когось із сотень закарпатців, які втратили все у боротьбі за кандидатуру Януковича! Хіба цього не достатньо, щоб мати чітке уявлення про Шуфрича і його розуміння великої політики?
Тому Івану Різаку час уже перестати бути наївним і довірливим і зробити висновки . Бо за Різаком не лише його інтереси, але й інтереси дуже багатьох закарпатців, які йому вірять і надіються на нього.
А згадайте ще , Іване Михайловичу, період, коли під час помаранчевих репресій в області ваших соратників тероризували всі правоохоронні служби. Скільки людей тоді потерпіло! Скількох було морально, і фізично знищено!
А ви можете згадати, чи були переслідування чи бодай одна якась перевірка або «наїзд» на фірми Шуфрича?!... Отож бо!
Не було жодної! Хіба це не підтверджує мої здогади про існуючу домовленість між Шуфричом і Балогою?
А ви, наївний, все ще комусь вірите!
Іван Король, житель Ужгорода не байдужий до долі Закарпаття»...".
