Украина - страна, в которой легко жить?

Автор: Мария Иванова, Академия прямой демократии

16.03.07 16:51

50372

Корупція веде свої корені від найменших шахрайств у школі, у колі друзів, в родині. Не дарма у країнах західних “суспільств розвиненої демократії” абсолютно прийнятним і навіть обов’язковим вважається на контрольній роботі у школі чи вузі вголос заявити, що твій колега списує зі шпаргалки. Для українського суспільства такі замашки відносяться до категорії стукачества та засуджуються, а прецеденти викликають праведний гнів. У Сполучених Штатах боротьба з корупцією базується на принципі, що саме такі маленькі порушення правил, як списування, махлювання, згодом ведуть до корумпованості суспільства в цілому. Тому говорити про боротьбу з корупцією в Україні підсиленням кримінальних покарань за злочин давання чи прийняття хабара не варто. Чому злочини в країні не відбуваються кожного дня повсюдно? Якби так було, суди, правоохоронні органи просто не здатні були б освоїти потік скарг та розслідувати нескінченні злочини. Тоді злочинці залишилися б непокарані. У зв’язку з підвищенням тарифів на комунальні послуги в інформаційний простір вкинуто безліч заяв, які стосуються якраз цієї слабкості держави – за умови непокори усього суспільства вона не зможе функціонувати. На рахунок підвищення тарифів найоригінальніші радили не платити взагалі, бо суди та їх виконавчі органи просто не здатні обробити таку величезну кількість порушень неплатників. Якщо громадяни країни об’єднаються і перестануть дотримуватися законів усі разом, тоді держава просто не зможе існувати. Але чи буде від цього краще нам, громадянам цієї держави? Держава існує для захисту своїх громадян та надання їм можливості жити у гараздах. Антикорупційні закони приймаються для того, щоб підтримати норму “рівності усіх людей перед законом”. Коли ми говоримо, що усі рівні, то “рівніших” бути не повинно, інакше підриватиметься довіра населення до інституту держави. І намагаючись лікувати українську корупцію західними ліками – впроваджуючи успішні “там” програми боротьби з корупцією, ми приречені на провал. Чому? Одним з ключових принципів боротьби за “їхніми” технологіями є публічне засудження винних у кожному конкретному випадку. Цитуючи замітку М. Богачевської-Хомяк “Деякі особливості боротьби з корупцією у США”, вже використану в епіграфі, приведу такі слова “Коли новину (про випадок корупції) підхоплювала більша газета, це був привід для публічної “чистки”. В Україні така новина навряд чи призведе до подібних наслідків. Хіба лозунги “бандитам – тюрми” були втілені в життя? Чи багато людей понесли відповідальність за фальсифікації на виборах 2004 року? Говорити про боротьбу з корупцією потрібно в школах, так, ми не будемо жити у вільному від хабарництва та вимагання суспільстві. Це медичний факт, який не варто пробувати перескочити та зігнорувати. Так, нічого не відбувається швидко – ключ до вдалих реформ – поступовість. І справа не в тому, що людина із зарплатою у тисячу гривень хоче жити краще, а тому змушена брати хабарі (частіше вимагати, ніж просто приймати) – ні, моральна людина не прийме “подяки” навіть у скрутний час. Справа у моральності, менталітеті, вихованні. Радянський Союз був розсадником хабарництва. Українська культура кумівства, яке передбачає подяку за послуги, за використання знайомства в особистих цілях, була сприятливим ґрунтом для розвитку корупції та закріплення схем відмивання коштів. Сьогодні в Україні створений більш сприятливий ринок для капіталів та інвестицій – і що ми бачимо? Офшори, через які український же (!) бізнес “відмиває” (мушу наголосити, що це зовсім не обов’язково злочинна діяльність) гроші, – Кіпр та Віргінські острови – знаходяться у п’ятірці лідерів з притоку іноземного капіталу в Україну. А це значить, що просто залишити гроші в Україні та пропустити через українську податкову машину є менш вигідним, ніж відправити їх у офшор та привести знову в Україну у вигляді іноземних інвестицій. Тому реформування української економічної системи можна назвати нерівномірним, фрагментованим. Але це краще, ніж тупцювання та місці та ще більше занурення у болото економічної кризи. Однією з ключових проблем американського суспільства є інфляція оцінок, коли до університетів приймають не залежно від успішності в школі – головне, отримати атестат про середню освіту. Така проблема є ще більш важкою для України – атестат про середню освіту за бажанням можна купити у вільному продажу у директора школи чи гімназії, за певну суму можна отримати і диплом більшості вітчизняних внз. Таким чином корупція веде до загнивання системи освіти в Україні. Складається таке враження, що скоро українські суди почнуть друкувати прайси на прийняття тих чи інших рішень на користь замовника. І найголовніше те, що таку систему підтримує українська політична та фінансова еліта. Чому? Бо так простіше. Простіше “дати на лапу” даїшнику і не витрачати час на з’ясовування того, хто правий, простіше оплатити “безкоштовну” державну послугу і отримати результат вчасно. Хочу відмітити позитивні зрушення у цій сфері. Їх усього два: перше – відкриття у Києві відділення термінового виготовлення закордонних паспортів. Друге – розвиток приватної медицини, що спонукає людей, яким простіше заплатити, іти прямо у приватну клініку. Такими маленькими кроками, освітніми програмами та пропагандистською діяльністю з боку держави можливо розбити стіну корупції на шляху до вільного суспільства, в якому легко жити.