Ксенофобия в России - обычное явление?

Автор: Виктор Ткаченко (Киев), журналист, кандидат исторических наук

17.02.07 12:54

53262

Останнім часом у Росії вельми негативна практика ставлення до емігрантів та іноземців набуває загрозливих масштабів. Здавалося б, з крахом тоталітарної комуністичної імперії СССР нова Росія піде шляхом демократизації і цивілізованих форм співіснування громадян різних національностей, а гості почуватимуться там комфортно й затишно. На жаль, реальне життя показує нам, що це далеко не так. Все більше тверезо мислячих людей сприймають Росію, як велику поліцейську державу, де права навіть власних громадян — ніщо. Що ж тоді говорити про ставлення до іноземців? І це при тому, що влада Росії постійно апелює до своїх сусідів — колишніх прибалтійських республік, до Грузії, України, мовляв, там існують утиски російськомовного населення і в такий спосіб захищає свої інтереси. Я не буду тут наводити відомих усім із джерел ЗМІ численних фактів убивств іноземців та знущань над іноземцями чи своїми ж громадянами у різних регіонах великої Росії, а зупинюся на тих, що безпосередньо зачіпають наші інтереси — інтереси України. Докотилися тривожні сигнали ксенофобії й до України. Якщо ганебний ногінський конфлікт десятирічної давності можна розцінювати, як поодинокий факт нешанобливого й жорстокого ставлення до парафіян українських церков у Росії, коли ОМОНівці атакували Богоявленський собор Московсько-Богородської єпархії УПЦ КП та побили багато парафіян і церковнослужителів, то недавні події ніяк не підпадають у цю категорію. Мова йтиме про вбивства громадян Росії — бізнесмена і заступника голови Товариства культури “Мрія” (м.Іваново, Росія) Володимира Побурінного, якого по-звірячому було вбито на порозі власного будинку ще 19 листопада 2002 року. Й до сьогодні невідомо, “чи було проведено слідство і чи були знайдені вбивці”, як пишуть Василь Коломацький та Стефан Паняк — відомі громадські діячі української діаспори в Росії у своєму зверненні до громадян України та нашої влади, яка має опікуватися долею наших співвітчизників за кордоном (“Літературна Україна” від 15.02.2007 р.). Інше резонансне вбивство трапилося в квітні 2004 року у місті Владивосток, де жертвою став 68-річний лікар Анатолій Криль — керівник українського хору “Горлиця”. Ні звернення до Президента Росії Володимира Путіна в листопаді 2004 р., ні звертання до російських правоохоронних органів так ні до чого й не привели. Про розслідування справи досі нічого невідомо Світовому Конгресові Українців. 24 грудня 2006 року в Тулі було по-звірячому вбито на очах багатьох людей Володимира Сенишина — співголови Тульської організації українців “Батьківська стріха”. Перед цим, улітку того ж року жорстоко покалічено його дружину Наталю Ковальову (Медведюк) — заступника голови громадської організації “Батьківська стріха” та Тульського відділення ОУР, а також заступника генерального директора ТОВ “Kobza”. “В усіх наведених випадках убивств і замахів на життя російських українців КЛГП (Комісія Людських та Громадських Прав) вбачає спільні риси. Злочинці не цікавилися особистими речами жертви. Їхньою метою було вбивство. Жодної справи органи міліції не розкрили, а в деяких випадках навіть не проводили слідство або швидко закривали не розслідувану справу. Всі особи, що стали об’єктами нападу, були активістами українських громадських та релігійних організацій і займалися церковними справами, бізнесом, співпрацювали з українськими ЗМІ або підтримували демократичні перетворення в Україні. Зважаючи на те, що основною для пересічного активіста у Росії є концертно-хорова діяльність, напрошується думка, що співати і танцювати у Росії ще можна, а от молитися українською чи писати в українські газети — вже ні”, — констатують В.Коломацький і С.Паняк... У Росії діють цілком легально потужні антиукраїнські пропагандистські центри, одним з яких є так званий Інститут країн СНД. Російські ЗМІ друкують публікації, в яких у зневажливій формі подається сам факт державності українського народу. Іноді вони стосуються і української діаспори, тим самим залякуючи своїх громадян. Брутальні висловлювання на адресу України й українського народу лунають з вуст московського журналіста Міхаїла Леонтьєва, розміщені на офіційному сайті “Комсомольская правда”. В Росії намагаються розгорнути та підтримати правозахисну кампанію “Ні — убивствам і розправам!”, спрямовану на захист активістів українських громадських і релігійних організацій Росії. Тож підтримаймо й ми своїх братів-українців — українці в Україні...