Протягом 35 років Василь Мороз очолював Вінницький медуніверситет. І якби 19 січня 2023 року 81-річного Василя Максимовича не звільнили б з посади наказом Міністра охорони здоров’я України через закінчення строку дії контракту, то він би керував і надалі.
Його нестримне бажання одноосібно володарювати, здається, добре відоме як викладачам, так і студентам. Як кажуть, не соромлячись, Мороз вказував на те, що раз він Герой України, то має бути ректором пожиттєво. Під час віроломного путінського нападу на Україну такі амбіції сприймаються як класичний приклад східної диктатури.
Ба більше — кажуть, що Василь Максимович нібито має нестримне бажання або повернутися у крісло керівника вишу на цьогорічних виборах, або протиснути на це місце «свою» людину.
Нещодавно брудні медійні скандали з поливанням помиями виконуючого обов’язки ректора Вікторії Петрушенко свідчать саме про початок виборчих перегонів. Хто замовник — то окрема історія, яка рано чи пізно буде розсекречена.
Ми ж хочемо ретельно, під мікроскопом, представити на суд Божий біографії усіх ймовірних кандидатів на цю посаду, аби у вінничан не залишилося ніяких питань. Розпочнімо саме зі старожила — колишнього члена партій КПРС та Партії регіонів, героя України — Василя Мороза.
Після закінчення у 1967 році Вінницького медичного інституту розпочав шлях простим терапевтом Шпиківської дільничної лікарні Вінницької області.
З 1968 року він асистент, з 1969 по 1972 — аспірант кафедри нормальної фізіології, з 1984 — професор, з 1991 — завідувач кафедри, з 1986 по 1988 — проректор з навчальної роботи, з 1988 по 2023 — ректор.
Член двох партій — КПРС Володимира Леніна та Партії регіонів президента-втікача Віктора Януковича. Як вказує та ж Wikipedia, в 2008 році був нагороджений орденом Російської православної церкви, а ще Василь Мороз, коли це ще було модно, був «відомий своєю принциповою позицією на підтримку УПЦ МП», — цитуємо Wikipedia.
Що цікаво, в низці джерел про відданість «вічного» ректора медуніверситету тим ідеалам, за які зараз проливається кров українців, нічого не вказується. Продивіться хоча б ось це посилання — http://www.ukrgeroes.com.ua/MorozVM.html. І буде зрозуміло, що Мороз — як Пирогов — видатний вчений, з безкінечними регаліями та звитяжною працею. Але там — ні слова про його колишні симпатії диктаторським режимам...
Навіщо приховувати те, через що Україну зараз намагаються розірвати на шматки, а українців — знищити як націю? «Єдина справжня помилка — не виправляти своїх минулих помилок», — про це сказав Конфуцій. Чому б Василю Максимовичу публічно не визнати власних ідеологічних помилок?
На це здатні сильні, справжні, особистості. З початком путінської військової агресії багато українців публічно визнали хибність своїх колишніх уподобань щодо ідеології агресивного сусіда. Мороз, наскільки нам відомо — не визнав. Приховав? Принаймні відкриті інтернет-джерела намагаються виокремити його із цілої радянсько-російської епохи.
Василь Мороз був депутатом Вінницької обласної ради 6-го скликання від одіозної Партії регіонів.
Пояснюючи місцевому виданню «33-й канал» свій вибір, Мороз не знайшов нічого кращого, як спробувати себе відмежувати від політики у дещо наївний спосіб. Цитуємо видання: «До цієї партії його покликали донька та зять тодішнього керівника вінницьких регіоналів Сергія Татусяка, які працювали у вузі. Але він був не в захваті від партійної приналежності, навіть неодноразово хотів скласти повноваження. І більше не повертатися у політику».
Чи повернеться Мороз у вінницький медичний університет із таким політичним минулим (незважаючи на заслуги в медицині) — питання явно не риторичне.
