Несколько слов о юношеском периоде и геополитике

Автор: Андрей Петров, менеджер, 25 лет (Киев)

28.12.06 20:53

17540

Несколько слов о юношеском периоде и геополитике

Напередодні Нового Року та Різдва Христового кожен з нас може подивитись назад на прожитий календарний рік, період в житті – що сталось впродовж нього, чого вдалось досягти, що ще нам потрібно зробити в майбутньому... Кожен з нас – громадян нашої держави, незалежно від області проживання, віросповідання та національності збирається провести святковий період в колі рідних та близьких, забути хоча б на кілька днів земні проблеми і „заморочки” на роботі. І особливо актуально в даний історичний момент подивитись зі сторони на устрій нашої держави, її традиції що склались та певні особливості, котрі притаманні виключно сучасній Україні. Адже в 2006 році нашій державі виповнилось 15 років – вік мізерний по історичних масштабах, але тим не менше дуже важливий і визначальний. Вік 15 років у людини – підлітковий вік, вік коли саме закладаються підвалини та устої майбутньої особистості, її світогляд. Якою буде людина досягнувши зрілого віку – ось основне питання. Так напевно і з державами у світі, хоч можливо читачі даного опусу і сприймуть таку аналогію з усмішкою (в кого доброю, а в кого і зі злим сарказмом). Кожне утворення в світі, будь то просто організація чи держава має свій початок, історичний цикл і тяглість, має нажаль і своє завершення - стаючи фундаментом для майбутніх молодих утворень. Нажаль кучмівський період первинного накопичення капіталу і приватизації не тільки не заклав підвалини вирішення, але і поглибив системні протиріччя всередині держави та українського суспільства. Україна є безсумнівно великою європейською державою зважаючи на розміри та населення, але по рівню культурного та суспільного розвитку нажаль належить до країн третього світу. Чому так? На думку автора - відповідальність за ситуацію в державі лежить на кожному з нас, виключаючи звісно тільки дітей та пенсіонерів, котрі вже прожили свої кращі роки. Ми - джерело з якого виростають сучасні політики, бізнесмени і культурні діячі (слово культурні доречніше було б взяти в лапки). Для нас „в порядке вещей” розуміння того що треба давати хабарі лікарям за лікування, викладачам за екзамени, міліції за „відмазку”. Суть перетворення держави закладена в кожному її громадянинові як і якість новозбудованого будинку залежить від матеріалу, з якого його будуватимуть. По-моєму не 10 і не 15 років тому закладались підвалини майбутнього устрою нашої держави, а саме зараз – по закінченню її „дитячого” віку та настанню „підліткового”. Наступні 3-5 років будуть визначальними - яку Україну ми хочемо збудувати... І збудувати не до чергових виборів Ради чи президента, а на століття. Тоді і всі вторинні питання по типу мови чи вступу-невступу до НАТО відпадуть самі собою. Тому що не це головне, а головне - благоустрій кожного окремо взятого села, містечка чи мегаполісу. Коли ЖКГ буде функціонувати ефективно – тоді відпаде бажання воювати за „мовний суверенітет”, коли в Крим підуть мільйонні інвестиції і створиться багато робочих місць - тоді припиниться крик про бажання приєднатися до сусідньої держави. Нажаль тільки наші владні мужі ні разу за 15 років існування нашої держави так і не зрозуміли цієї простої аксіоми. Те ж саме і з мовою спілкування... Наявність великої кількості російськомовних громадян – це історична аксіома, яку не потрібно доводити. Чому так склалось – це вже інше питання. Але силою людей розмовляти незвично для них не заставиш ніяк. Надворі вже не 19-те століття, а 21 – інформаційна доба. І зважаючи на кількість якісного українського кіно і книговидання можна зробити висновок, що на ниві популяризації української мови за останні 15 років майже ніхто не працював, не беручи до уваги кількох 70-річних професорів. Дай громадянам якісний продукт – а тоді нехай вже вони вибирають дивитись або слухати його, чи навпаки. Ось що має бути пріоритетом влади, а не укази чи закони, які і так ніхто виконувати не буде. Сподіваємось, що прищавий підлітковий період розвитку нашої держави скоро завершиться і на її 18-20 річчя ми вступимо в серйозне доросле життя так само серйозними і зрілими громадянами. Бо ми цього варті. Зважаючи на те, що єврейський народ віками чекав свого державного утворення, ми ще легко відбулися – всього 300 років. І залишати напризволяще не доопрацьований проект під назвою „Україна” не маємо права. Будьмо мудрими і толерантними, але рівно настільки, щоб це не зашкодили нашим інтересам (приклад Франції 2005 року це засвідчує). І все у нас буде О.К. З Новим Роком та Різдвом Христовим, Україно! У нас ще попереду багато роботи.