Автор:
По материалам "Центра Досліджень Політичних Цінностей" подготовил Николай Неизвестный, «Фраза»
08.12.06 18:06
4271
7 грудня Голову Секретаріату Президента Віктора Балогу було призначено Головою ради партії «Наша Україна». У зв’язку із цим ЦДПЦ звернувся до експертів з питанням: «Як ви оцінюєте обрання Балоги головою Ради партії «НУ»?».
Віктор Небоженко (керівник соціологічної служби «Український барометр»):
„ Конечно, лучше было бы избрать среди своих, но если говорить о Президенте, для которого партия «Наша Украина остается серьезной политической силой, то он, конечно, имеет право настоять на кандидатуре Балоги. Проблема в другом. Она состоит в том, справится ли Балога как кризис-менеджер сразу с двумя противоположными политическими проектами. Одно дело – бюрократическая структура, ужимающая, как «шагреневая кожа» Секретариат Президента, а другое дело – «Наша Украина», как «умирающий лебедь». Понятно же, что это две разные политические болезни.
Одна, связана с конституционными противоречиями и борьбой Президента за свои полномочия, а другая связана с внутренними разногласиями, внутренними глубокими пороками и противоречиями внутри «Нашей Украины». В этом смысле, мне не совсем понятно как Балога будет совмещать лечение двух этих политических структур”.
Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):
„Партія «Наша Україна» творилася як персоніфікований проект під Віктора Ющенка. І досі партія не спроможна до самостійного існування, зокрема до самостійного обрання керівництва.
Оточення Ющенка розглядає «Нашу Україну» як інструмент для підняття рейтингу Президента, який наразі сильно похитнувся. Але була прийнята до уваги хибна теза, що всі проблеми «Нашої України»(а через неї і Ющенка) пов’язані лише з негативним іміджем групи так званих «любих друзів». Балога як новий фаворит Президента(фактично лідер групи «нових друзів») був призначений саме для партійної чистки. В той же час його фігура мала би бути перехідною. Недаремно він сам говорить про прямі вибори голови Ради партії на з’їзді через кілька місяців. Наскільки відомо, на цю посаду розглядаються кілька кандидатур, більш публічних, аніж орговік Балога. Але сумнівно, щоби такий план увінчався успіхом. «Наша Україна» - це типовий проект партії влади, а значить і будувався (і реформується) він згори вниз. Партія влади завжди притягує людей конформістського плану, які спрямовані на отримання зиску від перебування в безпосередній близькості чи то до центральної чи то до місцевої влади. Тобто, «Наша Україна»- це президентська партія, і якщо в неї є проблеми, то ці проблеми в першу чергу пов’язані з її реальним лідером-Президентом.
На фоні президентської партії(хто б її не очолював) агітація опозиційної Юлії Тимошенко серед «помаранчевого» електорату буде більш успішною.
Перспективи «Нашої України» як партії поки що виглядають як невтішні. Виходом для неї може розглядатися утворення нового політичного міжпартійного блоку, де сама б «Наша Україна» вже не грала першу скрипку.”.
Кость Бондаренко (директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна):
„Цей факт особисто я оцінюю спокійно. Я вважаю, що це внутрішня справа партії «Наша Україна» кого обирати головою, але в той же час, думаю, що у Віктора Балоги не так мало справ у Секретаріаті Президента, щоб ще звалити на себе відповідальність за партійну роботу. На мою думку, на такій відповідальній посаді, яку займає зараз Балога у Секретаріаті Президента, потрібно залишатися позапартійною людиною і потрібно більше уваги приділяти Президенту. Хоча Президент є почесним головою партії «Наша Україна», але все ж таки тенденція до одержавлення партії, злиття партії із державним апаратом, я думаю що це негативна тенденція. Пройшла через це Росія і цілий ряд інших країн і думаю, що це не найкраща ідея, перенести керівництво партії в Секретаріат Президента. Тим більше, зараз у Секретаріаті Президента зараз підібралася непогана команда фахівців і якщо їх ще будуть змушувати визначатися з партійністю то це зашкодить лише загальній сфері”.
Володимир Малинкович (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):
„ Избрание Балоги я оцениваю, как абсолютно негативное явление. Я считаю, что здесь есть несколько ошибочных аспектов. Первый аспект состоит в том, что Президент, навязывая человека из своего Секретариата, то есть человека фактически чужого руководству «Нашей Украины» будет способствовать не консолидации этой политической силы, а наоборот к дальнейшему расколу. Второй негативный аспект связан с тем, что он назначает на высшую партийную должность человека возглавляющего Секретариат Главы Государства, который в принципе является Органом, работающим на все Государство, а не на ту или иную политическую структуру. Если руководитель Секретариата станет политической партийной структурой, то будет серьезно усложнен процесс взаимодействия между ветвями власти, то есть между Президентской командой и командой Премьер-министра. Это будет очень серьезной помехой для принятия конструктивных решений, поскольку «Наша Украина» находится в прямой оппозиции к правительству. Секретариат должен быть посредником между различными частями политикума и различными частями общества. Как может быть посредником человек, который занимает определенную партийную позицию? Это серьезная ошибка, а кроме всего прочего, я считаю, что такой шаг не даст ничего позитивного и для Президента. «Нашу Украину» как серьезную политическую силу восстановить не удастся. Юлия Владимировна все равно останется в оппозиции лидером самой крупной политической группировки, а «Наша Украина» отойдет на маргинал”.
Андрій Єрмолаєв (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):
„Я думаю, що ми маємо справу з перерозподілом влади в партії на користь Президента і його найближчого оточення. Це слід розглядати як складову нової політичної архітектури, яку вибудовує Президент і його оточення на майбутнє. Тобто це лише елемент певного політичного сценарію. Що стосується особистості, то можливо була неочікувана сама кандидатура, але є певна логіка в посиленні впливу Президента на президію і на виконавчі структури. Збереження позиції Безсмертного говорить про те, що є певний консенсус між партійною номенклатурою і новою президентською командою. Власне, це має чітке відображення у розкладі сил в президії «Нашої України». Що стосується Балоги як політика, в мене є сумнів щодо ефективності такого підходу, в першу чергу тому, що Президент повторює помилки, які свого часу робив і Леонід Кучма, коли намагався впливати на призначення представників своєї патронатної системи на ключові посади в політичних силах. Зрозуміло, що з цього моменту «Наша Україна» набуває легального статусу партії влади, оскільки її керівництво тепер є безпосередніми президентськими чиновниками. Це, нажаль, не знімає внутрішніх протиріч, які існують в самій партії, оскільки до моменту обрання Балоги, там проявляли себе три тенденції.
Перша була пов’язана з інтересами партійного чиновництва, яке розглядало партію, як своєрідний щабель до влад. Зрозуміло, що ця частина партії вітає такий хід подій, адже це повернення влади Президента. Друга була пов’язана з політичною грою. Вона спиралася на амбіції тодішнього керівництва партії, яку уособлював Роман Безсмертний. На відміну від суто консервативних кар’єристських настроїв, ця внутріпартійна сила намагалася грати у власну гру, але зберігаючи імідж пропрезидентської політичної сили. На цю тенденцію спрацював Президент, підтримавши посаду Безсмертного у виконавчий структурі, запропонувавши свою посаду на керівну посаду в політраді. Третя тенденція – тенденція, що пов’язувалась з позицією так званих спонсорів партії, які пропонували перетворити партію на самостійну політичну силу, яка має власну позицію не лише по відношенню до Президента, а й до інших політичних сил і грає не в коротку, а в довгу дистанцію. Ця більш прагматична лінія могла б створити умови для того щоб і президентство Ющенка і гра з іншими опозиціонерами були б лише інструментаріями для подальшого посилення Нашої України. Підґрунтям були і опозиційні настрої в самій партії, зокрема стосовно формування потужного опозиційного блоку і гри на виборчі цикли 2009 – 2011років”. Цю тенденцію було зараз заблоковано, але в неї залишаються прибічники. Я думаю, що на з’їзді, що планується у лютому конфлікт прибічників гри в довгу дистанцію і двох тенденцій, умовно кажучи, кар’єристів та політичного патронату, мабуть будуть серйозно дискутувати про майбутнє партії. Від цього залежатиме те, який сценарій на виборчий цикл 2009-2011 року буде обраний для партії, а відповідно і для блоку в цілому.
Балога, як політик, мені поки що не зрозумілий і я поки що не можу оцінити його потенціал, але, як на мене, є негативний досвід того, коли керівники партії призначаються і керуються вручну. Негативно і прикро буде для партії, якщо це стане приводом вже не для психологічного, а для політичного і ідеологічного розколу.
Володимир Горбач (політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва):
„Я би оцінив цей факт, як ознаку певного відчаю, який очевидно опанував і саму партію і апарат Президента, який вважається почесним головою цієї партії. Всі ці перипетії, пов’язані зі з’їздами і пошуками кандидатів на те, щоб очолити партію, нагадують пошук жертви, яка би добровільно очолила таку структуру, яка в очах всіх спостерігачів впевнено прямує до долі політичної братської могили. Дуже багато людей сахалося від такої участі і не хотіли бути жертвами цієї політичної тенденції. З одного боку, очевидно Президенту нічого не залишалося, як прямо призначити свого підлеглого, який просто не міг відмовити”. З іншого боку, для Віктора Балоги це певний додатковий шанс, коли він виходить на інше поле. З адміністративного управління він вимушений перейти у сферу публічної політики. Таким чином він в такий спосіб намагатиметься врятувати своє політичне реноме, тому що було дуже багато поразок у внутрішньополітичній боротьбі з партією регіонів, чи між Секретаріатом і Кабінетом Міністрів.
Насправді в Секретаріату було більше поразок ніж перемог, зокрема останні відставки пропрезидентських міністрів. На політичному полі в «Нашій Україні» Балога спробує налагодити своє реноме успішного чи ефективного менеджера. Для партійної системи України цей факт не дуже позитивний, позаяк відроджується фактично партія влади, керівником якої є Голова Секретаріату. Це нагадує роль Віктора Медведчука голови СДПУО при Президенті Леоніді Кучми. Але тоді Президент володів майже всією повнотою влади в Україні і відповідно, дуже великий шматок цієї влади належав президентському канцеляристу. Сьогодні ситуація, в принципі, інша і принцип інший. Тут немає тільки влади і Балога однозначно не зможе бути більш ефективнішим за Медведчука в ті часи, хоча би тому, що в нього обмежені повноваження президентської гілки влади. Ну і власне кажучи для публічної політики це не дуже добре, коли до керівництва системотворчої політичної сили приходять адміністративним шляхом приходять не публічні політики а приходить Президентський Секретаріат. Фактично, можна сказати, що керівництво «Нашої Україна» дорівнює керівництву Секретаріату Президента. Це з одного боку обмежує партію в її публічній складовій, а з іншого боку відволікатиме силу Секретаріату на невластиву йому партійну діяльність. Я думаю, що постраждають від цього обидві ролі цих людей і адміністративна і політична".
