За что мы любим Януковича?

Автор: Елена Белозерская, журналист и политолог

11.11.06 11:09

61750

Хто ми? Та ми з вами, український народ. Спочатку він програв президентські вибори. Потім, ставши прем’єром, не виконав багатьох своїх обіцянок. Критикував уряд Єханурова за газ по 95 доларів, переконував, що через цю ціну обвалиться вся українська економіка – а сам зміг домовитися – на 130. Рівень життя падає. А рейтинг – зростає... * * * Українці віками жили під чужоземною владою. Звикли, що на чолі, - чужинці, ненавиділи і зневажали їх. Можливо, гетьманів своїх і любили, але це було дуже давно. Ненависть і презирство до влади – природна і невід’ємна складова нашого менталітету. Ми готові підтримати всіх, хто виступає проти наших офіційних лідерів. А Ющенко – дав привід себе зневажати. * * * Український менталітет не схожий на російський. Ми – народ недовірливий, ми довго придивляємося, але якщо віримо, то Віримо. З великої літери. А якщо ті, у кого ми повірили, не виправдали наших надій, підвели нас, „кинули” – переживаємо довго і болісно. І ніколи не пробачаємо. Росіянин – той випив горілки, побив дружину і пішов вірити далі. А ми – не вміємо. Ми повірили Йому, а за Ним прийшли „любі друзі-чисті руки” і почали дєрібан. І – рухнули помаранчеві. * * * Крім влади, наш народ не любить слабаків. Чому насправді Янукович не став Президентом? Бо впав від яйця. Коли почав політ до прірви Ющенко? Коли не зміг впоратись із власним сином. Чи може такий м’якотілий керувати державою? Щоб стати справжнім Президентом у вирішальні часи, не досить бути хорошим економістом і просто порядною людиною. Був би Ющенко не таким порядним – після перемоги відправив би тих, хто його фінансував, туди, де їм і місце. А він дозволив їм „відбивати бабки”. А вони ж міри не знають. Все, що ми отримали, відмерзнувши на наших Майданах, - затяжну позиційну війну за бізнес-інтереси між „любими друзями” і „донецькими пацанами”. А ще – між „любими” і „друзями”. І між „донецькими” та „пацанами”. * * * Нам не підходить в якості лідера ні східний кривавий деспот, ні західний політкоректний адвокат. Мусимо шукати свій шлях. І ми його знайдемо. Україна підніметься. Україна збереже свою незалежність і отримає справжнього лідера. Порядного і шляхетного, але сміливого, непохитного і жорстокого до ворогів. І настане рай на землі. На одній галявині пастимуться лев і ягня, а на одній шибениці гойдатимуться (варіант: в одній камері сидітимуть) „любі друзі” і „донецькі пацани”. Чи так не буває?