Куда идет Украина?

Автор: Виктор Боцман, журналист (Киев)

18.10.06 17:29

57932

Суперечки про те, куди має йти Україна, ось уже ведуться понад п’ятнадцять років. Одна сила — власне, проросійська — виступає за тісний союз з Росією і намагається йти у фарватері її політики. Інша — українська, патріотична — не проти добросусідських рівноправних стосунків з Росією, натомість її стратегічна мета — Європа. Отже, що ж це за дві сили такі? Зауважу тільки: ми не будемо тут розглядати сили поза парламентом. Вони по суті своїй здебільшого маргінальні, тож і не варті нашої уваги. Перша сила — фракції “регіоналів”, соціалістів, комуністів у парламенті. На перший погляд, впадає у вічі начебто неприродна строкатість цієї сили — біло-блакитної і червоної з двома відтінками. Вона репрезентує менше половини нашого населення, яке голосувало за них на виборах до Верховної Ради. Це сила, яка переважно опирається на так зване російськомовне населення Сходу та Півдня України. Ні в кого не викликає сумнівів, що фракція Партії Регіонів грає першу скрипку в “оркестрі” першої сили. Проте якщо прискіпливо проаналізувати склад депутатів цієї фракції, то несподівано випливає одна деталь, яка свідчить про неоднорідність її представників. А це в свою чергу дає можливість припустити в недалекій перспективі її нетривалість і подальший розкол принаймні на дві половини, одна з якої репрезентуватиме, власне, компрадорську буржуазію, що відстоює інтереси великого капіталу, а інша — дрібну й середню буржуазію. Чому можливий такий розкол? А ось чому. Рано чи пізно прості виборці зрозуміють за кого вони голосують і хто є хто, тож підтримка цієї партії буде в подальшому слабшати. Адже серед їхніх виборців багато представників дрібного й середнього бізнесу як у містах, так і на селі в середовищі колективних сільських підприємств та фермерських господарств, які так чи інакше зрозуміють і вже починають розуміти реальну загрозу їх інтересам з боку великого капіталу. Щодо соціалістів і особливо комуністів можна зауважити тільки те, що з кожним роком їхній вплив на суспільство буде невпинно слабшати. Вже тепер сумарна частка їхніх представників в українському парламенті складає приблизно десять відсотків. Обнадійливішу перспективу мають соціалісти, але лише за однієї умови: якщо вони переорієнтуються та відстоюватимуть виключно національні інтереси України й шукатимуть своїх прибічників серед представників дрібного й середнього бізнесу, а також не будуть у подальшому йти в фарватері акул великого капіталу, що є по суті своїй абсолютним нонсенсом. Друга сила в парламенті — фракції БЮТ і “Нашої України”. Їхні прихильники — патріотично налаштовані громадяни України, а це понад тридцять п’ять відсотків від усіх виборців України. Вони також характеризуються своєю строкатістю, проте дещо відмінною від уже згадуваної нами вище. Серед цієї сили є також представники великого капіталу, які на відміну від акул великого капіталу з протилежного боку відстоюють суто національні інтереси України, принаймні на словах. Проте їх значно менше. Основну масу складають представники малого й середнього бізнесу, національна інтелектуальна еліта або менеджери та управлінці, а також адепти патріотично налаштованої національно-демократичної інтелігенції. На превеликий жаль, сила, що репрезентує національно-патріотичні інтереси України й досі розпорошена і її дії неузгоджені та почасти непередбачувані, від чого й потерпає найбільше наша молода держава. Наприклад, отримавши більшість голосів з соціалістами на виборах згадана сила так і не змогла створити національно-демократичну коаліцію у Верховній Раді. Тепер ми маємо аж... дві опозиції. Ви скажете — нонсенс, але такі реалії сьогодення. Одна опозиція створена фракцією БЮТ, інша — фракцією “Нашої України”, яка після довгого й виснажливого переговорного процесу з так званою антикризовою коаліцією врешті-решт також об’явила про свою опозиційність. Якщо ці опозиційні сили так і не об’єднаються заради майбутнього України, перспективи нашого з вами прогресивного поступу залишатимуться й надалі примарними та знов відсунуться на невизначений термін.