Чим було підписання „Універсалу Національної Єдності” і висунення кандидатури Януковича на пост прем’єр-міністра помилкою президента? Чи це було єдино-правильним рішенням?
Після перемоги помаранчевої революції Ющенко хотів переконати весь Світ у тому, що він є великим демократом, і з його перемогою на виборах демократія в Україні перемогла остаточно. Але, що таке демократія? В перекладі з давньогрецької „демос”- це народ, а „кратія” – це правління. Демократія – це правління народу. Якщо народ править, то в чиїх інтересах? Напевно, що у своїх власних. Люди не є рівними ні за своїми здібностями, ні за своєю працездатністю, а тому не можуть бути рівними за своїми статками. Але ця майнова нерівність не повинна виходити за межі розумного. Коли між багатими і бідними пролягає прірва, то говорити про демократію як про форму правління народу у власних інтересах, уже не доводиться. Ну не може ж народ сам, добровільно, прагнути до бідності.
Чи перемогла, з перемогою Ющенка, демократія в Україні? Люди, причетні до фальсифікацій на виборах 2004 року, залишились непокараними. База їхньої економічної могутності не націоналізована. Нічого суттєвого не було зроблено для зменшення прірви між багатими і бідними. Таким чином, можна сказати, що для унеможливлення реваншу нічого не було зроблено. Ющенку навіяли, що він „месія”, і він повірив у те що він „месія”, але Ющенком залишився.
То чи правильно зробив президент, погодившись на кандидатуру Януковича в якості прем’єра? Рейтинг бренду „Ющенко” на момент виборів 2006 року становив 13%. І з рейтингом у 13% оточення президента претендувало і на крісло прем’єра, і на крісло спікера. В результаті довелося приймати мудре рішення про те, що не можна бути в опозиції до тих, в чиїх руках контрольний пакет економіки держави. Інше питання, чому він у тих руках залишився...
То які перспективи сьогоднішнього президента на виборах у 2009 році? Перемогу Ющенка у 2004 р. визначили, в основному, такі фактори: 1. Міф про Ющенка – „месію”; 2. Єдність тих сил, які декларували власну демократичність; 3. Візитною карткою Януковича був імідж монстра, принаймі для більшості електорату. Чи спрацюють ці фактори у 2009 році?
Ті для кого бренд „Ющенко” служить перепусткою у велику політику, грошей мають більше ніж популярності. Електорат у месіанство сьогоднішнього президента вірить мало.
Після підписання „Універсалу” і висунення Януковича на пост прем’єра, Тимошенко почуває себе обдуреною, і не без підстав. Схилити Юлю Володимирівну до повторення сценарію 2004 року, можуть лише такі члени команди Ющенка, як Анатолій Кашпіровський, Алан Чумак і Девід Коперфілд. Але, поки що, їхня присутність в команді президента залишається не помітною. Що до Мороза, то тут коментарі взагалі зайві.
Імідж „монстра” Януковичу тепер не личить. Не може ж монстр бути прем’єром у той час, коли демократ Ющенко є президентом. Це вам не режим Кучми. Та і сам Янукович, і його оточення здається зрозуміли, що використання овечих одеж приносить більші дивіденти, ніж клацання зубами. Питання про те, чи бувають вовки травоїдними можна поставити як риторичне. Але, поживемо – побачимо.
Для перемоги на виборах 2009 року Ющенко повинен зробити якісь дуже нестандартні кроки. Необхідна ревізія і чистка власного оточення. Але враховуючи особливості характеру президента, це видається малоймовірним. Хоча, знову ж таки, поживемо – побачимо.
Позиція жовчної опозиції завжди є свідченням відсутності власного перспективного плану розвитку країни. Якщо БЮТ лише литиме ріки жовчі, то Янукович, після виборів 2009 року, просто буде змушений подарувати Юлії Володимирівні великий букет квітів. З вдячності.
Сьогодні БЮТ позиціює себе, як ліво-центристська сила соціал-демократичного спрямування. Це дуже перспективний напрямок. Цей напрямок має бути наповнений новими, зрозумілими для народу ідеями, і такими ж зрозумілими для народу механізмами їх реалізації. Однієї харизми Юлії Володимирівни мало. Потрібні переконливі аргументи.
...Ініціювати референдум про співвідношення доходів 20% найбагатших і 20% найбідніших громадян України, для Тимошенко – політика, є справою перспективною. Щонайменше – це ідеальний привід для „пі-ар” кампанії. Враховуючи той факт, що подібних референдумів у Світі ще ніхто не проводив, то увага до українського референдуму була би забезпечена не лише в середині країни, але і за її межами. Більшість людей в Україні навіть не здогадується про існування такого показника, як співвідношення доходів 20% найбагатших і 20% найбідніших. Як Україна виглядає у цьому сенсі в порівнянні з іншими державами, у нас також знають далеко не всі. А мова цифр є дуже переконливою. Цей референдум, за своєю значимістю, мав би стати другим після референдуму про незалежність. Саме на цьому референдумі народ повинен визначити стратегічний напрямок розвитку країни. Розвитку в інтересах всіх, а не лише вибраних „великих” українців.
Для того, аби БЮТ виступив ініціатором проведення такого референдуму, необхідно: 1. Лівоцентристська позиція блоку має бути не лише декларацією, але і глибоким внутрішнім переконанням. 2. Політична сила має бути здатною не стандартно мислити і приймати не стандартні рішення. 3. Владні амбіції повинні бути вищими за любов до великих грошей.
Харизма Юлі Володимирівни, помножена на чіткий план нестандартних дій, може перервати Вікторіанську епоху в Україні. Головне відважитись.
