Автор:
Подготовлено по материалам "Центра Досліджень Політичних Цінностей" и Украинская Правда
23.06.06 13:20
3707
22 червня лідери БЮТ, «Нашої України» й Соцпартії – Юлія Тимошенко, Роман Безсмертний та Олександр Мороз – оголосили з парламентської трибуни про створення «помаранчевої» коаліції. У зв‘язку з цим ЦДПЦ звернувся до політичних експертів із питанням: «Наскільки дієздатною буде «помаранчева» коаліція?»
Кость Бондаренко (директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна):
„Перед нею не стоїть завдання дієздатності. Перед нею стоїть завдання, фактично, скажімо так, інституалізувати владу на період літніх канікул до осені. А восени, я думаю, з новою силою загостряться суперечності й, відповідно, цей формат коаліції може відійти в минуле. Максимальний термін дії цієї коаліції, на мою думку, буде обмежений одним роком. Надто сильними є суперечності й надто помітними є амбіції різних учасників цієї коаліції, надто великою є спокуса її розвалу й надто сильними її опоненти”.Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):
„Добре, що утворена хоч якась коаліція. Бо найгірше, що може бути для держави-це безвладдя, відсутність будь-якої вповні легітимної влади. Тому створення «помаранчевої коаліції» можна і треба вітати. З утворенням коаліції саме в цьому форматі по ідеї має призупинитися криза довіри до Президента, яка останнім часом наростала серед електорального «помаранчевого» сегмента.
Щодо новоутвореної помаранчевої коаліції, то варто сказати, що політична криза в державі після підписання угоди ще не завершилася. Поставлена не крапка, а лише кома. Залишаються або наново створюються кілька потужних вузлів протиріч. Першій конфліктний вузол пов'язаний з потужною опозицією (Партія Регіонів), яка відчуває себе «кинутою». Враховуючи, що політична опозиція в Україні позиціонується на мовно-культурній та регіональній відмінності, то це питання фактично національної безпеки. Другий вузол протиріч пов'язаний з Верховною Радою та її керівником (ймовірно Петром Порошенко). 243 депутатські мандати-надзвичайно хитка перевага у Парламенті і проводити самостійно проурядові законопроекти у Верховній буде надзвичайно важко. В цій ситуації або доведеться повертатися до антиконституційної практики голосування чужими картками, але тоді потужна опозиція може справедливо збурити громадську думку. Або доведеться залучати до голосування опозицію. А значить виростає роль основного переговірника з опозицією, тобто Голови Верховної Ради. Враховуючи хист Петра Порошенка, можна уявити, що вимоги навзаєм до Уряду з боку парламентарів можуть подвоюватися. Третій вузол протиріч може бути закладений всередині самого Уряду. Позаяк право вето на чужі кандидатури «коаліціянти» не мають, то до Уряду можуть потрапити антагоністи, що може уповільнити діяльність Кабміну як єдиного організму. Окремий вузол протиріч пов'язаний з Президентом України, який все ж таки непокоїться, що Тимошенко стане реальним претендентом на наступне президентство в 2009 році.
Так що легко не буде”. Володимир Малинкович (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):
„Я думаю, что эта коалиция будет работать довольно долго. И не столько потому, что она дееспособна (как раз внутри этой коалиции много противостоящих друг другу политических групп: в одной «Нашей Украине» не менее трех), а потому, что Президент и «Наша Украина» боится быстрого распада этой коалиции, так как в таком случае Тимошенко, лишившись поста премьера, станет конкурентом Ющенко на следующих президентских выборах, а он этого, конечно же, не хочет. Это главный мотив. А второй мотив, я думаю, - то, что Юлия Владимировна, несмотря на популистскую риторику, которую она, к сожалению, сохраняет и сегодня, будет проявлять больше гибкости, изворотливости и будет пытаться договариваться с бизнесом на востоке Украины и с бизнесом России, поскольку компенсировать возможные потери Украины в случае дальнейшего ухудшения взаимоотношений с Россией буде некому, а без этого нас ожидает энергетический и экономический коллапс. Так что, я думаю, бывшая газовая принцесса это понимает и будет в своей политике руководствоваться прагматическими соображениями. Хорошо бы, чтоб не было излишней популистской риторики, которая может осложнять деятельность правительства”.Володимир Фесенко (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):
„Коментар перший: нарешті. Стосовно дієздатності. Я думаю, що, в принципі, більшість учасників коаліції зацікавлені в тому, щоб ця коаліція була дієздатною, інакше це може призвести до величезних політичних ризиків для політичних сил, які можуть, скажімо так, гратися на нестабільності коаліції або на штучному гальмуванні її діяльності. Про це треба пам‘ятати. Другий «чорний вересень» для коаліції може стати останнім. І не лише для коаліції як такої, а й для більшості її учасників. Я думаю, що зараз головну увагу потрібно приділити механізмам напрацювання й формування політичних рішень у рамках коаліції, тому що структура управління коаліції, на мій погляд, є занадто ускладненою й може призводити до багатьох протиріч. Тому треба, все ж таки, зараз думати про те, щоб був ефективним процес вироблення й ухвалення політичних рішень, і тоді коаліція буде дієздатною. Хоча ризики нестабільності коаліції є, й вони достатньо великі. Вони пов‘язані як із програмними й політичними протиріччями між учасниками коаліції, так і з певними проблемами в стосунках окремих лідерів. Але є, все ж таки, й спільний інтерес, який, я думаю, дозволяє висловлювати певний оптимізм стосовно дієздатності коаліції”.Юрій Якименко (директор політико-правових програм Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова):
„Довгий процес узгодження, перемовин і, на кінець, сам факт утворення коаліції свідчить про те, що якась частина розбіжностей вже мала б бути подолана в цьому процесі. Тому ми, все ж таки, отримали факт створення коаліції. Але це ж саме свідчить і про протилежне: є серйозні підстави вважати, що будуть протиріччя в цій коаліції в подальшій діяльності, з точки зору конкретних голосувань по тим чи іншим законопроектам, тому що є відмінності як у підходах, так і в процесі формування керівних органів. Я думаю, що все це, безперечно, впливатиме на діяльність коаліції й слід відзначити той факт, що в неї досить незначний запас міцності. Оті 242 голоси створюють ризик, що когось у потрібний момент не буде на своєму місці, а хтось не буде з тих чи інших причин просто голосувати. Залишаються підстави для того, щоб вважати, що в цій коаліції можуть бути внутрішні проблеми. Наскільки вона буде стабільною? Я думаю, потрібно дочекатися перших результативних голосувань, коли буде сформовано уряд і будуть вноситися законопроекти, що голосуватимуться парламентом. До цього робити якісь висновки досить важко, тому що, поки що немає практики діяльності цієї коаліції”.Андрій Єрмолаєв (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):
„Честно говоря, я бы сейчас избежал каких либо оценок коалиции по той простой причине, что не совсем корректно и этично оценивать дееспособность, не зная качественного состава. Пока мы анализируем как бы, политические формулы и количественный состав. Я думаю, до сих пор остается открытым вопрос, кто же будет реально выступать в роли политического лидера коалиции. Так сложилось, что Президент занял позицию «третейского судьи» и не стал претендовать на роль лидера. Насколько он в этом ошибся? Ему с этим, собственно, и жить. Что касается остальных участников, то здесь формально важны посты. Логично, что будущий премьер будет претендовать на роль реального лидера парламентского коалиционного союза. Вместе с тем (учитывая, какое значение предается сегодня в парламенте позиции спикера), спикер, который будет избран не всем парламентом, а коалицией, по факту будут еще одним кандидатом на роль нового политического лидера коалиции, тем более что он будет ежедневно модерировать работу большинства, ежедневно вести консультации и, соответственно, будут иметь возможность влиять и на повестку дня, и на возможности коалиции в ее взаимоотношениях с правительством. Судя по тому, как сейчас распределены роли, во всяком случае, в тех документах, которые анонсировании в четверг, по комитетам и правительству, как это ни пикантно, но реальной правящей силой оказывается Блок Юлии Тимошенко, хотя, вроде бы, все выглядит статистически справедливо. Ключевые позиции, от которых зависит экономическая политика, все-таки остаются за БЮТ. Таким образом, по всей видимости, не только Тимошенко, но и в целом ее блок, будет неформальным идеологом будущей правительственной политики, я уже не говорю о том, что, судя по всему, будет новый министр экономики, который является по статусу экономическим идеологом правительства. Поэтому есть формальная и неформальная структура коалиции: позиции распределяются так, что будет два претендента на роль политического лидера коалиции, причем один претендент занимает пост премьера, который фактически в традиционных западных демократиях и занимает позицию лидера, вместе с тем, новое значение, которое придается спикеру, более того желание ряда политических сил, в частности социалистов, сохранить все таки центр влияния в парламенте, а не перемещать его в правительство, как бы этого хотела Тимошенко. Это приведет к тому, что у нас будет не только конкуренция постов, но и конкуренция лидеров. Я думаю, что свое слово не сказал еще лидер социалистов Мороз, который может занять позицию первого вице-спикера, а может, сыграть в более длинную схему и выступить в роли постоянного координатора.
Я думаю, что на первом этапе деятельность коалиции будет достаточно сумбурной, потому что много времени будет занимать выстраивание политической иерархии. В экономическом плане существуют риски. Во-первых, риски, которые корнями уходят в 2005 год: слишком много негативных стереотипов в отношении Тимошенко, когда на память приходит ее тяготение к авторитарному стилю в работе правительства, неумение демократически организовать работу. Но вместе с тем, мне кажется, все-таки политики учатся. Насколько мне известно, промышленные круги Партии регионов, несмотря на очень некрасивую ситуацию, которая возникла в эти дни в плане политических взаимоотношений, все-таки будет искать способ мирного сосуществования. У Партии регионов будет жесткая позиция, но она, в отличие от сил Коалиции «Сила народа», вряд ли будет вырывать окопы и строить баррикады. Скорее всего, это будет такая креативная оппозиция, работающая с содержательными контринициативами, которая будет убеждать избирателей и парламент, что ее разработки лучше. И вот в ближайшее время мы увидим, как это будут разворачиваться. Я думаю, что оппозиция будет формировать теневое правительство, которое будет серьезно конкурировать с правительством Тимошенко. Думаю, что реальную работу коалиции и коалиционного правительства мы будем иметь моральное право оценивать только в сентябре-октябре, когда проявятся уже невыдуманные экономические риски, когда мы увидим, как это правительство умеет управляться с антикризисной политикой. Единственное, что меня волнует, - чтобы та позиция, которую сейчас заняла Тимошенко – жесткая позиция, позиция реванша – не стала постоянной, чтобы все-таки правительство и парламентская коалиция избрали политику стабильного сотрудничества с перспективой расширения”.P.S. К слову, БЮТ, "Наша Украина" и СПУ уже согласовали между собою распределение должностей во власти. Список сообщил Украинская Правда информированный источник:
"Блок Тимошенко має отримати портфелі:- прем'єр-міністра;
- першого віце-спікера парламенту;
- міністра агропромислового комплексу;
- міністра економіки;
- міністра палива та енергетики;
- міністра вугільної промисловості;
- міністра будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства;
- міністра культури;
- міністра надзвичайних ситуацій;
- міністра охорони здоров'я;
- міністра фінансів;
- міністра Кабінету міністрів;
- голови Фонду держмайна;
- голови Держкомітету телерадіомовлення.
"Наша Україна" отримала посади:
- спікера Верховної Ради;
- віце-прем'єра з регіональної політики;
- міністра праці та соціальної політики;
- міністра промислової політики;
- міністра сім'ї, молоді та спорту;
- міністра внутрішніх справ;
- міністра юстиції;
- голови Антимонопольного комітету.
Соцпартія отримала право призначати на такі посади:
- першого віце-прем'єр-міністра;
- міністра екології;
- міністра освіти;
- міністра транспорту та зв'язку;
- уповноваженого Верховної Ради з прав людини
ПАРЛАМЕНТСЬКІ КОМІТЕТИ:
"Наша Україна" отримала комітети:
- з аграрної політики
- з бюджетної політики
- з питань фінансів та банківської діяльності
- з питань прав людини
- з питань регламенту
- з питань національної безпеки і оборони
- з питань охорони здоров'я
- з питань євроінтеграції
БЮТ отримав комітети:
- з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією
- з питань будівництва і житлово-комунального господарства
- з питань транспорту і зв’язку
- з питань пенсіонерів, ветеранів, інвалідів та соціальної політики і праці
- з питань екології
- з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування
- з правової політики
- з промислової політики і підприємництва
- з питань свободи слова
- з питань культури та туризму
- з питань молоді і спорту
- з питань науки і освіти
Соцпартії відходять комітети:
- з питань паливно-енергетичного комплексу
- з питань економічної політики
- з питань закордонних справ".
"БЮТ, серед іншого, відходять посади голови НАК "Нафтогаз України", Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства. До "нашоукраїнців" відходять всі силові відомства, зокрема, МВС та Міністерство оборони. Посаду віце-спікера, голови Рахункової палати та спецкомісію з питань приватизації планують віддати опозиції. Також до опозиції мають відійти перші заступники голів комітетів" - также сообщает Украинская Правда.
