1 червня в газеті «Україна молода», головним редактором якої є радник Ющенка Михайло Дорошенко, було надруковано велику статтю, яка направлена проти керівника Служби безпеки України Ігоря Дрижчаного та його найближчого оточення. У зв‘язку з цим ЦДПЦ звернувся до політичних експертів із питанням: «Які сили борються за контроль над Службою безпеки України?»
Володимир Фесенко (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):
„У даному випадку я думаю, що коректніше казати не лише про боротьбу за контроль над Службою безпеки України, а про боротьбу в найближчому оточенні Президента. Це стосується і впливу на кадрову політику. Я думаю, що першоджерело цієї конфліктної ситуації й дискусії навколо СБУ якраз пов‘язане з тим, що Порошенку не вдалося просунути своїх людей і тому він перейшов до прямої атаки на Дрижчаного та, можливо на тих людей, які також сприяли останнім кадровим рішенням у СБУ. На мій погляд, ситуація дуже дивна й на неї має звернути увагу сам Президент. Таке враження, що зараз люди в оточенні Ющенка більше воюють між собою, аніж проводять спільну політику в інтересах Президента. Це звичайно шкодить інтересам глави держави й суттєво знижує ефективність і Секретаріату Президента, і взагалі всіх пропрезидентських політичних сил”.Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):
„Ніхто не може чітко сказати, чим є СБУ нині більше – державним чи антидержавним органом? Радянський КДБ цілеспрямовано боровся з самою ідеєю Незалежної України. Незалежна Україна не пішла шляхом країн Балтії – тобто розпуску місцевих відділень КДБ і формування якісно нових спецслужб. В Україні КДБ просто змінив вивіску. Немає ніяких гарантій, що нині СБУ займається ще чимось, окрім незаконного прослуховування телефонів, перепродажу комерційної інформації й «кришування» підконтрольного бізнесу. Сили, які борються нині за СБУ не пропонують іншої концепції функціонування спецслужб, а це означає, що, на жаль, боротьба швидше за все йде за цю структуру як за механізм реалізації власних політичних і комерційних інтересів”.Володимир Малинкович (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):
„Здесь достаточно много политических сил, поскольку это очень важная служба. Я думаю, что, прежде всего, наиболее выраженные противостоящие силы – это БЮТ и «Наша Украина», потому что в команде НСНУ, конечно, многие не хотели бы, чтобы человек от БЮТ возглавлял это службу. С другой стороны, внутри самой «Нашей Украины» есть тоже разные политические силы: есть более умеренные и более радикальные группировки, и я думаю, что те, кто связан, скажем, с группой Рыбачука и «Разом», скорее заинтересованы в том, чтобы Дрижчаный сохранил свой пост. А есть более радикальные группировки, которые хотели бы поскорее подвинуть руководство СБУ с тем, чтобы Президент предложил другую кандидатуру. Поскольку это прерогатива самого Президента, то различные группировки будут стараться навязать сейчас свою кандидатуру и для этого опорочить кандидатуру противника. Три основные силы, которые борются за контроль над СБУ – это БЮТ, и две части «Нашей Украины»”.Віктор Небоженко (керівник соціологічної служби «Український барометр»):
„Прежде всего, это те силы, которые бы хотели видеть премьер-министром Тимошенко и главой Службы безопасности ее верного соратника Турчинова. С другой стороны – старые группы, которые, в общем-то, на политику мало обращали внимания и пристраивались к интересам высшей президентской власти, и больше занимались бизнесом, чем политикой. Но самое главное, – появление такой статьи говорит о том, что знаменитый тайный советник Президента Ющенко, главный редактор газеты «Украина молодая» Михаил Дорошенко выходит из тени и чувствует себя достаточно уверенным для того, чтобы выступать против могущественных генералов, и более того – наверняка эта статья – один из элементов большого плана не просто по дискредитации Дрижчаного, а по назначению какого-то конкретного человека, который будет уже лично обязан самому Дорошенко. Это резко меняет ситуацию, и я думаю, такое поведение говорит о том, что он чувствует себя очень уверенно, и по своему политическому влиянию уже перерос даже знаменитую Веру Ульянченко. Это говорит о том, что в окружении Президента началась борьба за перераспределение влияния. Я не думаю, что это решение самого Ющенко, хотя Дорошенко очень близок к нему, это, скорее всего, новая политическая роль. Явно Дорошенко перешел в наступление, стараясь занять важное место на фоне других близких людей Президента”.Вадим Карасьов (директор Інституту глобальних стратегій):
„Дійсно, стаття підписана автором із прізвищем Чорна, але ця стаття не є чорним піаром, а, очевидно, є реальним відображенням тих процесів, які проходять взагалі в спецслужбівській сфері України. СБУ – потужна ресурсна структура й тим більше сьогодні важливий владний ресурс, який дозволяє тому чи іншому політику чільно й щільно заякоритися в політичних і економічних елітах, та контролювати процеси кругообігу влади, грошей, репутацій та іміджів. Тому боротьба за СБУшний ресурс завжди точилася між різними групами українських еліт, але сьогодні вона стала прозорою й вийшла на публічний рівень з багатьох причин, одна з яких пов‘язана з тим, що вже не вистачає кадрів, перш за все патріотичних, які б були лояльні до нації, а не до «адміністрації». Тому є кадровий дефіцит не тільки в спецслужбах, а взагалі в правоохоронній системі, й це створює вагомий привід для того, щоб зайняти командні висоти в спецслужбівській структурі. Якщо говорити конкретніше, то враховуючи те, що додатково в цій статті критикується й пан Рибачук, якого пані Чорна подружила з Дрижчаним, то я б не виключав, що зараз за командні висоти в спецслужбах борються три групи: Партія регіонів, БЮТ і президентська сторона. Але в самій президентській сфері впливу, в президентській орбіті, є різні групи, які вважають за необхідне сьогодні не тільки вичистити спецслужби від старих кадрів, але й узяти під контроль цей важливий ресурс, особливо напередодні жарких подій восени та взимку в Україні”.Андрій Єрмолаєв (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):
„По-перше, ми маємо визнати як факт, що за останні 10 років Служба безпеки серйозно деградувала й головна причина такої деградації полягає в тому, що багато кваліфікованих офіцерів, фахівців у сфері безпеки або виявилися жертвами інтриг між впливовими політико-економічними колами, які бажали впливати на діяльність спецслужб, а спецслужба стала елементом торгів за вплив, або ж самі пішли в політику, й, відповідно, потягнули за собою однодумців і колег. Таким чином Служба безпеки як система, виявилась просто де-факто демонтованою. Якщо говорити про нинішню ситуацію, то мені здається, що проблема не в тому, щоб боротися за вплив на Службу безпеки, скільки в тому, щоб відновити й створити нову систему. Тут розгортається конкуренція за те, хто буде творити нову систему, а для того, щоб це відбулося, відповідно, необхідно захопити формальний контроль. Мені здається, це важливий акцент на сьогодні.
Якщо говорити проте, хто прагне встановити контроль. Ми можемо говорити знову ж таки про двох суб‘єктів. По-перше, це власне офіцерська еліта Служби безпеки, тобто та її частина, яка за своїм вихованням і фахом є, в першу чергу, військовою, а в другу – політичною. Тобто є запит у професійному середовищі на відтворення Служби безпеки як державної служби, а не як політичного інструменту впливу, контролю чи переслідування. Другий запит за новими групами впливу, які пов‘язані з діяльністю нового режиму, вже режиму Віктора Ющенка, які, як і раніше, розглядають Службу безпеки, як інструмент по контролю за конкурентами й інструмент впливу, але знову ж таки виходячи з розуміння того, що цю службу потрібно реформувати. Я хочу нагадати, що ще у 2005 році, наприклад, один із соратників Віктора Ющенка Петро Порошенко на посаді секретаря РНБО виступав навіть із цілісною концепцією реформування системи безпеки, де в тому числі розглядалася й проблема ролі СБУ. Станом на сьогодні, я думаю, на жаль, Служба безпеки може стати розмінною монетою серед коаліціянтів, тобто тих, хто веде переговори стосовно створення «помаранчевої» коаліції. Запит на СБУ є практично в усіх трьох партій і блоків, які ведуть переговори про підписання коаліційної угоди. Це не має ніякого відношення до перспектив Служби, але це, в першу чергу, спроба перерозподілити сфери впливу через систему безпеки. Але не секрет, і це визнають фахівці, більш впливово й серйозно в цьому сенсі виглядає Міністерство внутрішніх справ. Воно виявилося краще вибудованим і тому є більш привабливим. Я б сьогодні розглядав інтригу навколо СБУ в контексті боротьби за крісло міністра внутрішніх справ. Тобто, в цьому сенсі боротьба за важелі впливу, за системи контролю, які дуже часто починають конкурувати між собою, й складають інтригу сьогоднішнього дня”.
