23 травня Віктор Ющенко заявив, що країни-учасниці ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан та Молдова) створили зону вільної торгівлі. У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Які наслідки для України матиме створення зони вільної торгівлі в рамках ГУАМ?»
Ігор Бураковський (співдиректор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій):
„Я думаю, що це реальне запровадження режиму вільної торгівлі створить можливості для окремих українських виробників бути більш масштабно представленими на ринках Молдови, Грузії та Азербайджану. Разом із тим ми повинні чітко віддавати собі звіт у тому, що в ГУАМ об‘єдналися країни з різним рівнем економічного розвитку, з різними потенціалами, й тому я б не очікував якихось суттєвих, умовно кажучи, позитивних наслідків від утворення зони вільної торгівлі. Тобто, для окремих виробників це дуже добре – очевидно якісь продукти від Грузії, Молдови та Азербайджану з‘являтимуться в Україні в більших масштабах, але цей ринок не є для нас таким, який в короткотерміновому плані забезпечить динамічний і швидкий розвиток української економіки. Ми повинні чітко говорити, що це певний додатковий компонент реалізації зовнішньоекономічних інтересів України”.Володимир Полохало (керівник проекту «Політична думка»):
„Сьогодні це безперечно, мабуть, найбільш резонансна заява й резонансний результат цієї зустрічі. Звісно економісти могли б прорахувати плюси, мінуси та дивіденди для України від цього, але з огляду на її економічний потенціал, і з огляду на те, що вона ще не є членом СОТ, та загалом як геоекономічний гравець на світовому полі не має жодних преференцій, то я не виключаю, що це може бути суттєвим результатом, із огляду на СОТівські перспективи України. Але знову ж таки, як ця зона вільної торгівлі буде функціонувати, в якому форматі, адже треба враховувати, що й Грузія, й Азербайджан далеко не сусіди України. Можна дуже легко вирахувати, скажімо, в цьому сенсі Молдову: йдеться й про транспортні коридори, й співучасть в інших економічних та політичних проектах. Тому тут потрібен, на мій погляд, серйозний економічний аналіз, із огляду на національні інтереси”.Володимир Малинкович (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):
„Ничего особенного от этого Украина не выиграет. В принципе мы вступаем в мировую зону свободной торговли, но что касается трех стран ГУАМ, то для нас представляет интерес преимущественно Азербайджан, потому что там есть энергоресурсы, которых нам не хватает. Ни Грузия, ни Молдова ничего существенного не дадут для экономического развития Украины. Поэтому я считаю, что эта структура с экономической точки зрения, будет малоэффективна, а с политической – вообще абсурдной. Какой демократии можно ожидать от Алиева, использовавшего жесткий административный ресурс во время выборов, от Саакашвили, получившего 95% голосов при голосовании, и от Молдовы, где у власти находятся коммунисты. Я думаю, что, ни с точки зрения экономики, ни с точки зрения демократических ценностей, ГУАМ ничего Украине не даст. Он будет существовать, но скоро отойдет на второй план, как он находился на втором плане в течение девяти лет”.Андрій Єрмолаєв (президент Центру соціальних досліджень «Софія»):
„Ця проблема має кілька аспектів. Аспект перший: сучасний світ – це світ макрорегіональної інтеграції. Тому ініціативи щодо створення регіональних економічних структур зрозумілі. Більш того, країни, яким вдається бути лідером таких ініціатив, використовують їх у своїх певних геополітичних інтересах. Не виключенням тут є й Україна. Не маючи можливості перегарти Росію на пострадянському просторі, й не маючи переконливої пропозиції від Європи, Україна намагається грати в ті ігри, які прописані в геополітиці ХХ століття. Так, ГУАМ, як на мене, є однією з класичних схем санітарних кордонів Євразійського континенту.
Другий аспект: формування інтеграційної зони пов’язано зі стандартом сучасної інтеграції – формуванням зон вільної торгівлі, як торгівельних союзів.
Торгівельні союзи – це вчорашній день. Глобальна інтеграція в регіональному вимірі переходить до наступної фази – формування систем регіонального розподілу праці. І тут, на жаль, Україна пасе задніх. Вона вийшла з системи євразійського розподілу праці, не виборола місце в європейській системі розподілу праці, а формування зони вільної торгівлі з країнами Причорномор’я виглядає сумнівно з точки зору перспективності. Чому? Тому що це інтегральне утворення не має економічного підґрунтя. Спроби зробити ставку на енергетичний коридор були сумнівними. Ми й так дуже багато програли в цьому плані.
По-третє, всі учасники ГУАМ є споживачами інвестицій. Немає держави-лідера, яка може бути інвестором. Відповідно, вони будуть займати сервісну позицію по відношенню до когось.
ГУАМ – це ще й ідеологічний союз. Але часи ідеологічних союзів у минулому. Спроба втиснутися в «супердемократичний» формат виглядає дивно. Чи потрібен ГУАМ? ГУАМ потрібен Україні, як додатковий козир у великих геополітичних розкладах. Але робити на це ставку, як на перспективу, на мою думку, – короткозорість.
ГУАМ буде працювати, як такий собі регіональний клуб «у краватках». Я б застеріг наших експертів і дипломатів від надування щік, щоб не було потім великого провалу.
Україні було б перспективніше працювати на розвиток Чорноморської економічної спільноти”.
