27 квітня голова Севастопольської міської ради Валерій Саратов заявив, що російській мові буде надано статус регіональної в тих регіонах, де перемогла на виборах Партія регіонів. У свою чергу віце-прем‘єр-міністр з соціальних і гуманітарних питань В‘ячеслав Кириленко назвав рішення Луганської обласної і Севастопольської міської ради про надання російській мові регіонального статусу незаконними і спекулятивними.
У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Які перспективи та можливі наслідки надання російській мові регіонального статусу?»
Вадим Карасьов (директор Інституту глобальних стратегій):
„Визнання російської мови як регіональної, залежить, як ми бачимо на прикладі рішення Луганської облради й Севастопольської міськради, від домінуючих позицій Партії регіонів. Там, де Партія регіонів має більшість у місцевих та облрадах, може прийняте відповідне рішення. У тих же східно- та південноукраїнських регіонах, де в Партії регіонів немає такої більшості, цей процес може бути загальмований. Скоріш за все, немає таких серйозних перспектив для подібного рішення в Одеській міськраді, в Миколаївській та Херсонській області. Тому Партія регіонів, виконуючи свої передвиборчі обіцянки про надання російській мові статусу державної, зупинилася на такому проміжному рішенні, яке виражається формулою російської мови як мови регіональної.
Що стосується наслідків. По-перше, дійсно це неприємний факт для нинішньої влади, але й не смертельний. Тому що всі рішення фактично підтверджують роль і функції російської мови, яку вона виконує у східних та південних регіонах України. А ось чи законне, чи незаконне це рішення, має бути вирішено не коментарями віце-прем‘єр-міністра з гуманітарних питань, а судовою владою”.Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):
„Україна взяла курс на євроінтеграцію, тому Україні доведеться призвичаюватися до загальноєвропейських правил. Одним із таких правил є надання державою можливостей для мовно-культурного розвитку національних меншин. Тому, незалежно від рішень прокуратури чи судів, Україна, якщо не зараз, то пізніше, постане перед питанням легітимізації російської мови в регіонах, де переважає російськомовне населення.
Зрозуміло, що рішення з надання російській мові статусу регіональної носять більше політичний, аніж культурологічний характер. Адже реальних загроз для свого існування російська мова в тих регіонах не має. Радше навпаки, досі реальні загрози для розвитку, та навіть звичайного існування, в російськомовних регіонах має українська мова.
На мовно-культурну ситуацію рішення південно-східних рад сильно не вплинуть. Але такі рішення де-факто впливають на зміну державного устрою в Україні. Це приклад, що обласні Ради можуть приймати політичні рішення, а це означає, що в Україні почалася «повзуча федералізація»”. Володимир Полохало (керівник проекту «Політична думка»):
„Я думаю, що це є якраз тим питанням, навколо якого й надалі будуть продовжуватися політичні спекуляції та маніпуляції. Водночас це серйозна небезпека з точки зору становлення української політичної нації. Небезпека саме через спекулятивний, маніпулятивний і нелегітимний характер ухвалення цих рішень підконтрольними Партії регіонів місцевими радами. Я думаю, з цього приводу потрібна якась ґрунтовна позиція Президента України, й узагалі влади загалом, якої просто на сьогодні немає. Ризики для становлення української політичної нації надзвичайно великі, й у даному випадку можна сказати, що реалізується та політтехнологія, той задум, який походить не з України, а з-за її меж, який намагалися реалізувати в 2004 році, але через поразку Януковича, це не вдалося зробити. Сьогодні, це своєрідний реванш Кремля й проросійських сил в Україні за поразку на президентських виборах”.Михайло Погребінський (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):
„Хочеться прокоментувати Кириленка. Я думаю, що йому варто, по-перше, не коментувати рішення рад, які взагалі не в його компетенції, а подумати про те, в якому він зараз перебуває статусі – абсолютно незаконному. Тому його слова варті рівно стільки, скільки слова бабусі на базарі. Крім того, йому, як гуманітарному міністру, варто було б почитати Хартію, яка є зараз в Україні законом, щоб він зрозумів, що рішення були законними.
Щодо перспектив. Я не думаю, що ця тенденція – визначення регіонального статусу російської мови – буде мати такий тренд усюди, де перемогла Партія регіонів. Але в більшості, скоріш за все, буде так, особливо там, де є більшість у місцевих радах Партії регіонів з Блоком Вітренко та комуністами. Мені видається, що це ознака демократичності українського політичного процесу, яка демонструє, що населення обирає політичну силу, яка брала на себе певні зобов‘язання, а потім йде в руслі виконання своїх обов‘язків перед громадянами. Тому я не бачу тут нічого фантастичного, а також особливої загрози для української мови. Треба, звісно, також підтримувати й українську мову в тих регіонах. Ніхто не заважає це робити, й це абсолютно окрема справа, яка дійсно потрібна”.Максим Стріха (керівник наукових програм Інституту відкритої політики):
„Законодавство України не окреслює такого поняття як регіональний статус. Є, правда, закон про ратифікацію Європейської хартії про місцеві міноритарні мови, але там такий статус так само не окреслено. Ті рішення, які ухвалюються зараз місцевими радами, зводяться до того, що російська мова може використовуватися в обсягах, які задовольняють потреби населення і які не шкодять використанню державної мови. Однак, як показує досвід, функціонування російської мови в тих регіонах, де вона зараз оголошується регіональною, й так нічого не загрожує – вона цілковито домінує фактично в усіх сферах суспільного життя. І надання регіонального статусу фактично може зводитися не до прагнення забезпечити хоча б якийсь паритетний статус мов, а до прагнення звільнити громадян цих регіонів, насамперед чиновників, від обов‘язку знати й бодай колись там використовувати державну українську мову. Щодо подальшого розвитку подій, то передбачити мені його важко, оскільки прокуратура, очевидно, матиме всі підстави для оскарження рішень рад. Але чи буде це зроблено, я наразі коментувати не берусь, бо це все залежить від способу формування влади в Києві”.Кость Бондаренко (директор Інституту національних стратегій):
„Я думаю, що якихось важливих наслідків це не буде мати, просто буде формалізовано те, що й так має місце в усіх регіонах, де російська мова дійсно має розповсюдження. Україна підписала свого часу Європейську хартію про права національних меншин і національних мов, і тому я думаю, що в даному випадку це все перебуває в рамках цієї хартії. Я не бачу в цьому якихось проблем”.
