26 квітня газета «Известия», яка входить в холдінг «Газпром-медіа», повідомила, що бенефіціаріями 50-відсоткової частки Raiffeisen Investment AG у компанії RosUkrEnergo є два українських громадянина – Дмитро Фірташ (90% акцій) та Іван Фурсін (10%), наближені до Семена Могилевича, якого підозрюють у кримінальних оборудках.
У зв‘язку з цим Центр досліджень політичних цінностей звернувся до політичних експертів із питанням: «Чи можливе розірвання газової угоди українською владою, якщо підтвердиться інформація, що власники RosUkrEnergo належать до близького оточення Семена Могилевича?»
Віктор Небоженко (керівник соціологічної служби «Український барометр»):
„Я думаю, что во всем мире есть такие сложные вопросы, тем более в десятки раз они сложнее на Украине. Я не думаю, что кто-то признается – либо Могилевич, либо те, кто с ним сотрудничает, – в каких-то контактах. Все прекрасно понимают морально-правовой статус этого человека, поэтому вряд ли надо ждать разрыва договора. Скорее всего, это начало какой-то борьбы в преддверии нового премьер-министра или очередная попытка ревизии газового соглашения, подписанного зимой, имеющего такие противоречивые оценки. Что касается конкретных фамилий, то я думаю, что подтверждений не будет. Я думаю, что это часть пиар-кампании за денонсацию газового соглашения, потому что фамилии там могли быть любые. А Могилевич – это некая фигура устрашения, привязка к которой позволяет разрушить авторитет любого политика или бизнесмена. Поэтому надо ждать продолжения”.Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей):
„Причетність власників «Росукренерго» до сумнозвісного Семена Могилевича не доведена. Достовірність інформації ще варто перевірити. Витік інформації не обов’язково відбувається з метою розривання угод. Відбувається повномасштабна дискредитація українського керівництва. Хтось зацікавлений вказати на те, що українська влада (з Ющенком на чолі) не гребує сумнівними структурами з кримінальним відтінком. Теоретично, все це може робитися під гаслами «очищення влади», а практично вестиме до її ослаблення. Щось аналогічне відбувалося після «касетного скандалу». Теоретично все робилося тоді з метою очищення влади, а на практиці Росія намагалася скористатися ослабленням українського Президента й посилити власну присутність в Україні.
Для української влади вся історія з «Росукренерго» має бути повчальним уроком. Непрозорість процесу вже нашкодила владі. Не секрет, що українська влада володіє інформацією щодо власників «Росукренерго» (в протилежному випадку можна б було говорити про абсолютну некомпетентність влади, яка вручає газовий зашморг у руки анонімної структури), але не вважає за доцільне піддавати гласності. А там, де є непрозорість, там поживний грунт для різноманітних чуток. А чутки можуть бути болючими”. Володимир Малинкович (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):
„Я думаю, что это сообщение не новое, и оно уже подтверждалось. Все-таки на сегодняшний день это мало реально, потому что надо не просто, так сказать, отменить RosUkrEnergo в качестве посредника – надо найти ему замену. Поэтому я бы сказал так, что надо вести переговоры о возможной замене посредника, той фирмы, которая будет обеспечивать поставку газа. Вот это было бы более мягким решением. А добиваться сейчас отмены – означает добиваться пересмотра всех соглашений от 4 января. Это может плохо для нас кончиться, потому что до сих пор, и это я хотел бы подчеркнуть, не подписано межправительственное соглашение с Россией о том, что Россия будет гарантировать нам транзит туркменского и среднеазиатского газа в Украину. Пока не подписан очередной протокол, мы даже судиться не можем, потому что мы в любой момент можем оказаться без импортного газа, что для нас будет катастрофой. Поэтому надо в принципе эту тему поднимать, надо стремиться к тому, чтобы заменить посредника на более корректного и респектабельного. Но делать это надо не рывком, а постепенно, предварительно заручившись протоколом о гарантиях поступления туркменского газа в Украину от Российского государства. Вот только после этого можно всерьез заниматься всеми этими вопросами. Если мы займемся сейчас разрывом соглашения, мы окажемся точно в той же ситуации, что были 1 января 2006 года, когда газа не будет, и мы будем вынуждены воровать газ идущий в Европу, что не понравится не только России, но и Европе”.Володимир Фесенко (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):
„Я чув і читав про це: йдеться не про власників, а про бенефіціаріїв. А хто є реальним власником української частини RosUkrEnergo, я думаю, що питання відкрите й це потрібно з‘ясовувати. Сама наявність такої інформації в принципі дає нову можливість розслідувати ситуацію навколо RosUkrEnergo й ухвалювати відповідні політичні рішення. Я думаю, що такі рішення, так чи інакше, будуть розглядатися вже новим урядом. Але справа не лише в тому, хто пов‘язаний з Могилевичем, а ще й у тому, що потрібно вибудовувати нові відносини з «Газпромом» так, щоб дійсно не було підстав для тиску на українську сторону. А ми вже бачимо, що взаємини між «Газпромом» і туркменським керівництвом також розвиваються шляхом тиску на українську сторону й погіршення переговорних позицій України в газовому питанні. Треба розв‘язувати це питання таким чином, щоб не було посередників із сумнівною репутацією”.Павло Цируль (фінансовий аналітик Центру екстремальної політики):
„Думаю, что в любом случае договор не будет расторгнут, иначе Украину ждет не один международный суд. Я думаю, что Россия может себе позволить в буквальном смысле терроризировать Украину тем фактом, что с ней можно подписывать документы, а потом легко отменять. А что касается Семена Могилевича, то думаю, что этот факт уже давно известен, но может быть не широким кругам”.
