Стиль у політиці – найперша справа. Здоровий дух авантюризму завжди надихає. Зауважу – здоровий дух... Як, скажімо, у героя роману Бульвер-Літтона “Пелам, або Пригоди джентльмена”, що ним так захоплювався Пушкін. Або ж у самого автора цього твору.
Бульвер-Літтон був мало не два десятиліття членом палати лордів, став пером, курирував британські колонії у ранзі міністра. Більшу частину життя курив опіум. Що ж ви хочете – середина 19 століття!
Є у нашого письменника-політика й роман-утопія “Майбутня раса”. Сюжет, можливо, продиктований опіумом, за тих часів вражав.
Герой потрапляє до підземного світу, де живе досконала раса, що для освітлення використовує дивовижну рідину “вріль”. Це джерело енергії придатне для будь-яких дій з удосконалення світобудови.
Самі себе споживачі “вріля” звуть “вріллями” (тобто – вони просунуті, цивілізовані). Їхній світ не знає збурень, завдяки “врілю” представники досконалої раси живуть довго, доброчесно, у спокої, споживають лише вегетаріанську їжу, позбавлені заздрості...
У чому щастя? У цивілізації. А цивілізація – це не просто володіння “врілем”, а мистецтво принести всьому суспільству добробут і спокій. За допомогою своєї диво-рідини “вріллі” змінюють на краще кліматичні умовини, розширюють людський мозок, модернізують, якщо так можна сказати, тваринне й рослинне життя.
Немає зовсім убогих! Ані бомжів, ані бабць на смітниках! Кожен живе так, як йому подобається! Відсутня не лише експлуатація, а й конкуренція взагалі.
Керує всім правитель, який завжди дослухається до порад корпорації вчених. Водночас до цієї касти входять переважно жінки, які відзначаються досконалішою організацією – як фізичною, так і розумовою – порівняно з чоловіками. Саме вони фактично здійснюють верховне управління, хоча номінально правителем є чоловік.
А тепер подивімося на нашу утопічну ситуацію, в якій формується майбутня помаранчева раса! Близько 65% від загальної кількості виборців взяли участь у голосуванні на парламентських виборах. Очевидно, близько 20% від цих 65% проголосували за БЮТ – це меншість, якої явно не достатньо, щоб диктувати свою волю решті населення. Ця політична сила протягом виборчих перегонів намагалася підмінити поняття, нав’язуючи виборцеві думку, що він голосує не тільки за список, але й за прем’єр-міністра.
Уявіть собі, що кожен з тих, хто проголосував, зробив свій вибір свідомо. Отже, близько 80% з 65% тих, хто прийшли на вибори, не хотіли, щоб прем’єром була Юлія Тимошенко. А 35% від загальної кількості виборців узагалі проігнорували вибори.
Уявіть, що «вріль» – це така універсальна субстанція, яку можна використовувати й для потреб затуманення мізків. Згадаймо, що перед президентськими виборами Тимошенко та Ющенко уклали угоду, про суть якої не знав ніхто. Але обидва підписанти клялися, що в тексті угоди не йдеться про якийсь розподіл посад! Після президентських виборів ми довідалися, що обидва лідери збрехали.
В Україні виникає ситуація, коли до влади приходять сили, яким більшість народу не делегували владних повноважень. Причому приходять до влади під гаслами критики іншої помаранчевої гілки, яку рясно обсіли «любі друзі» президента Ющенка. Не інакше, що гряде майбутня помаранчева раса, вигодувана на «врілі», ціль якої – досягнути рівності в розподілі всіх наявних у країні чиновницьких посад. Між собою...
