Автор:
Костянтин Коверзнєв, літератор, для «Фразы»
13.02.06 22:36
3214
Як шантажувати рідний Мінкульт сьогодні чудово демонструє група продюсерів нового українського фільму “Штольня”. В цій ситуації – незаперечний позитив як і “гнилому” відомству, далекому від культури, так і нікому не відомим хлопцям, котрі роблять собі гарний піар і “розкручують” свою кінострічку напередодні прокату.
Автори “Штольні” вже виграли однозначно: ще ніхто не бачив їхньої картини, а вже всі про неї говорять. З одного боку, перший україномовний трилер, знятий за власний кошт (здається, загальний бюджет – 4 мільйона гривень). З другого – є відкрита заява до української громадськості, в якій Міністерство культури і туризму звинувачується в невиконанні своїх функцій у царині підтримки національної кінематографії. Тобто скандал!
Продюсери стверджують, що їхній проект підпадає під вимоги Мінкульту: україномовний, молодіжний, дебют, крім того гарантовано вийде на великі екрани. За це молоді кінематографісти просять всього лише 100 тисяч доларів для дофінансування проекту.
І все одно не зовсім зрозуміло – з якого це дива міністерство має дофінансовувати фільм, від якого його автори хочуть отримати комерційний зиск? Продюсери “Штольні” заявляють: чиновники, мовляв, торік не змогли розпорядитися 50-ма мільйонами гривень, які були виділені на кіно. І ці гроші начебто повернулися назад до бюджету.
Наївні люди! Спікер Верховної Ради Володимир Литвин нещодавно напрочуд вдало пояснив, як відбувається таке виділення коштів (очевидно, з 50-ма мільйонами трапилася подібна історія): “У 20-х числах грудня видали кілька десятків постанов про виділення коштів. Фактично відразу казначейство рік “закрило” і списало паперові “суми” – начебто вони були отримані, але не використані. Тобто і бюджет ніби виконано, і кошти не надійшли. Ефект не просто нульовий – від’ємний: люди остаточно втрачають віру”.
Якщо бути цілком серйозними, то в ситуації зі “Штольнею” треба було б розбиратися: хто і з ким вів перемовини, яку частку мала б держава за дофінансування проекту...
Інша річ, що Міністерство культури вже пережило себе. Воно діє неефективно, часто гроші на культурні проекти розподіляються через “блат” або завдяки низькоестетичним смакам самих чиновників. Моя б воля, я б узагалі розпустив це відомство (попередньо, звичайно, треба було б працевлаштувати людей, які там працюють), а залишив би з кілька десятків для кожного виду мистецтва громадських рад, які б очолювали найавторитетніші з митців. Таким чином була б страховка на випадок інтриг, розмаїття корпоративних інтересів і професійних ревнощів: не взяли твій проект в одній громадській раді, то можна звернутися до іншої. Громадські ради могли б, скажімо, діставати фінансування напряму від Мінфіну.
Але це, так би мовити, мої власні роздуми. На разі ж для Мінкульту скандал зі “Штольнею” несе позитив саме тим, що він висвічує оцю паперову цифру – 50 мільйонів гривень. На ці гроші можна було б реалізувати – і досить пристойно – 10 кінопроектів. Звичайно, це не були б блокбастери, але, цілком можливо, якась з картин могла бути відзначена на численних міжнародних фестивалях. Тобто тут виникає питання престижу і підготовки кадрів для перетворення кінематографа в справжню індустрію в Україні.
Бачте, люди не знають, що 50 мільйонів – це була фікція, отже, кінематографісти тепер готові вимагати “свої” гроші. І правильно роблять, бо вони ж не чиновники, вони не знають, що папір усе стерпить...
