Міжнародна група експертів розповіла про шкоду бігу на довгі дистанції. З'явилися дані їхнього звіту.
У ньому сказано про те, що участь у марафонах та ультрамарафонах на 171 кілометр призводить до прискореного пошкодження та «старіння» еритроцитів, тобто клітин крові, які переносять кисень.
У ході роботи вчені оцінили крові 23 спортсменів, які взяли участь в ультразабігу «Монблан Ультратрейл» та звичайному марафоні до старту та одразу після фінішу. За допомогою молекулярних методів фахівці вивчили тисячі білків, ліпідів та метаболітів у плазмі та самих еритроцитах.
У результаті виявилося, що після тривалих забігів клітини крові стають менш гнучкими.
Дослідники кажуть: Це важливо, оскільки еритроцити повинні легко деформуватися, проходячи через дрібні капіляри. Зниження їхньої еластичності може погіршувати доставку кисню та поживних речовин до тканин».
Вони виділили два механізми ушкодження.
Так, перший – це механічний: під час тривалого бігу клітини зазнають постійних коливань тиску та підвищеного навантаження при циркуляції.
Другий же – біохімічний: на тлі запалення та окислювального стресу в еритроцитах накопичуються молекулярні зміни, що прискорюють їхнє руйнування. Такі процеси фіксувалися вже після сорока кілометрів і були більш вираженими в учасників 171-кілометрової дистанції.
Вказується при цьому, що поки невідомо, наскільки швидко організм компенсує такі зміни і чи можуть мати довгострокові наслідки. Втім, за їх словами, дані вказують на те, що екстремальні за тривалістю навантаження здатні викликати приховані фізіологічні витрати, що стосуються системи перенесення кисню.
Раніше нідерландці дали важливу пораду любителям бігу .
