1962 року американському гебраїсту Норману Голбу передали для вивчення папку рукописів із найбільшого архіву середньовічного єврейства — генізи при синагозі Фустата в Каїрі. Юдаїзм забороняє знищувати священні тексти. Оскільки у ділових документах євреї часто посилалися за заповіді, їх також складали генезу. Нагромадилося 250 тисяч аркушів.
Серед повсякденних записів знайшлася сенсація — клаптик пергаменту з найдавнішою згадкою про Київ (у формі Кийіб). Так званий «Київський лист» Голб датував першою половиною 10 століття. На його думку, в цей час місто контролювали хозари. Інші фахівці знаходять ознаки того, що текст написаний раніше 11 століття.
У листі авторитетні члени громади Києва просили євреїв з інших міст та країн допомогти своєму єдиновірцю уникнути боргового рабства. Текст починається з формального вступу зі згадуванням божих заповідей. Після описується плачевне становище якогось Яакова Бен Хануккі, який став поручителем за обов'язком брата:
«…Ми, громада Кийоба, повідомляємо вас про сумне становище пана Яакова бен Ханукі, що походить з доброго роду. Він був із тих, хто дає, а не з тих, що беруть, доки суд не засудив його за гроші, взяті його братом у іновірців; цей Яків дав гарантію. Брат його був у дорозі, і прийшли грабіжники, що розоряли, які зарізали його і взяли гроші. Так прийшли кредитори, і взяли цього Яакова, і одягли залізні ланцюги на його шию та залізо навколо його ноги. Він залишався там цілий рік [а потім] ми дали гарантію за нього. Ми сплатили 60 і ще залишилося 40 монет. З цим ми послали його між святих громад, щоб милосердя до нього створили…»
Змістовна частина завершується заповіддю допомагати нужденним і нагадуванням про пришестя месії.
Напевно, бен Ханукк користувався у місті великою повагою. Відомо, що слов'янське плем'я в'ятичів платило хозарам данину «по щілині з рала» — по одному срібному дирхему з сім'ї на рік. Припускають, що розмір викупу за Ханукка оцінювався у золотих візантійських трієнсах вагою близько 1,4 грами. Громада зібрала 60 монет, а потім змушена була просити допомоги.
Під листом стоять 11 підписів. Більшість імен читаються повністю: Авраxам Гапарнас; […]ель бар Манас Реувен бар […]; Гостята бар Кьябар Коген; Шимшон Йеуда, прозваний Сварта; Ханука бар Моше; Куфін бар Йосеф; Манар-бар Шмуель Коген; Йеуда бар Іцхак [га-]Леві; Сінай бар Шмуель; Іцхак Гапарнас. Тюркські імена Кібар, Сварта, Манас, Манар, Куфін та слов'янське Гостята вказують, що серед упорядників листа були звернені в юдаїзм неєвреї.
Наприкінці листа стоїть слово, виведене тюркським рунічним листом, значення якого остаточно встановлено. Американський історик Омелян Пріцак вважає його хозарським "хокурум", тобто "я прочитав", і називає відміткою хозарського чиновника. Інші спростовують: при Хазарському каганаті, в якому юдаїзм був головною релігією, єврея не могли закувати в кайдани за борги.
Згідно з хрестоматійною версією історії України, Київ та його мешканці – слов'яни-поляни – були данниками хозар у 7-8 століттях, а з кінця 9 століття головним містом Русі правили Рюриковичі. Як відмітка хозарської адміністрації з'явилася на документі 10 чи навіть 11 століття, пояснити важко.
За матеріалами ЗМІ та соцмереж
