Вітаю у нашому затишному політичному заповіднику, де здоровий глузд часто оголошують у розшук, а іронія — єдиний доступний засіб дезінфекції.
Сьогодні розберемося з терміном, який став головним «хітом» українського фейсбуку, та чому черги до ТЦК зараз виглядають інакше, ніж у лютому 2022-го.
Етимологія «Ухилянта»: Від юридичного терміна до народного «звання»...
Якщо ви думали, що це слово вигадали маркетологи TikTok, то мушу вас розчарувати. Термін «ухилянт» (той, хто ухиляється від виконання обов’язків) має глибоке коріння:
Радянський спадок: У КК СРСР стаття за «ухилення від призову» була класикою жанру.
Трансформація: Сьогодні це слово пройшло шлях від сухого протокольного терміна до агресивного ярлика. Тепер це і діагноз, і лайка, і — за версією деяких дивних піарників — навіть «стиль життя».
Коли це почалося? Масове вживання вибухнуло з початком активних мобілізаційних заходів у 2023-2024 роках, коли держава вирішила, що «бути в мовленнєвому тренді» — це розділити суспільство на «котиків» та «ухилянтів».
Чому українські чоловіки не шикуються в черги: Три кити скепсису...
Давайте відкладемо біле пальто і поглянемо на реальність без фільтрів. Чому ентузіазм 2022-го трансформувався у «спортивну ходьбу» від представників ТЦК?
1. Ефект «Квитка в один кінець»...
У світовій історії війни зазвичай мали чіткі терміни або зрозумілі ротації. В Україні ж ситуація нагадує готель «Каліфорнія»: зайти можна, а вийти (демобілізуватися) — поки що ні. Відсутність чітких термінів служби перетворює мобілізацію в очах цивільного на безстрокову відпустку в окоп, що не додає натхнення.
Хто винен? Ухилянт чи держава?
2. Справедливість як дефіцитний товар...
Важко мотивувати людину йти в бій, коли вона бачить у стрічці новин:
Чергового воєнкома з віллою в Іспанії.
Сина депутата на благодійному вечорі в Монако.
«Економічне бронювання», яке натякає, що життя має ціну, і вона цілком конкретна в гривнях.
Хто винен? Ухилянт чи держава?
3. Маркетинг страху vs Маркетинг поваги...
Замість того, щоб продавати «армію як професію» та «захист дому», державна машина іноді вмикає режим «полювання». А людина за своєю природою — істота вперта: коли її заганяють у кут, вона починає шукати дірку в паркані, а не підписувати контракт.
Хто винен? Ухилянт? Чи держава?
Тобто, держава повинна була виконати головну свою функцію стосовно власного населення, але НЕ виконала. А тепер розкидається виключно звинуваченнями до цивільних, що вони ухилянти, а до військових, що вони не бажають нести службу «нон-стоп» і бути військовими «безлімітно».
Але... ми не унікальні...
Поки ми сперечаємося, світ спостерігає. На Заході політики з жахом дивляться на наші дискусії, бо розуміють: якщо завтра (не дай Боже) доведеться мобілізувати якогось умовного Ганса чи П’єра, черги в аеропорти будуть довшими за черги за новими iPhone.
Резюме: «Ухилянт» — це не причина, це симптом. Симптом того, що суспільний договір потребує термінового ремонту, а не просто нових штрафів, бусиків чи термінів у в'язниці. Із в'язниці ніхто ще ворога не долав.
