Коли під час війни електроенергію відключають внаслідок ударів шахедів та ракет — це форс-мажор, який супроводжує військові дії. Але коли під час війни електроенергію населенню відключають через «не такий тариф» — це вирок так званому «ринку електроенергії».
Один із колишніх керівників Укренерго написав учора: незважаючи на весну і відносно низьке споживання, електроенергію в п'ятницю відключатимуть, бо тариф «не той».
І він виявився обізнанішим від нинішнього керівництва Міненерго: електроенергію в Києві таки відключали.
Виходить, що у відставного топу Укренерго впливу на «ринок» більше, ніж у цілого міністра енергетики.
Це класичний приклад відсікання суверенних державних інститутів від стратегічних активів держави.
Адже в умовах, коли попит не може бути повністю задоволений через чинники війни, а пропозиція представлена в основному державними АЕС, ніякого «класичного ринку» не може бути апріорі.
Під час війни необхідно вводити режим надзвичайного стану на ринку. Кабмін начебто так і зробив. Але це «формальна НП», для галочки.
Потрібна нова система розрахунків, що регулюється, в рамках режиму НП.
Але величезне лобі у вигляді ВДЕ, нової газової генерації та трейдерів, які «сидять на імпортному перерізі», який рік під час війни «виляють собакою», диктуючи умови розрахунків і вимагаючи підвищення тарифів.
Тому, на майбутніх виборах, доведеться обирати між суверенізмом у політиці, коли у населення збережеться хоча б гіпотетична можливість впливати на долю стратегічних активів країни, у тому числі і на енергетичну систему, і «вульгарним лібералізмом», коли ці активи через систему спостережних рад і закони, які суперечать Конституції, не будуть суперечити Конституції.
Один із майбутніх указів сувереністських політичних еліт має бути щодо відновлення державного суверенітету над ключовими національними активами та держкомпаніями, які вже давно лише формально належать державі.
Цю ідею із нинішніх політиків підтримує лише Юлія Тимошенко, яка також говорить про катастрофічну ситуацію на «ринку електроенергії» та необхідність відновлення суверенітету держави над держкомпаніями.
По суті, майбутні вибори — це вибори між сувереністським шляхом розвитку та «чечевицькою юшкою», за яку часто купують «право первородства».
