У цій статті поговоримо про малі міста і районні центри України, які напередодні та після повномасштабного вторгнення Російської Федерації залишилися без міських голів. Одразу зазначимо, що мова не про окуповані Росією міста Півдня, і Сходу, або новоутворенні воєнні міські адміністрації на прифронтових територіях. Метою нашого огляду є оцінка політичної ситуації в громадах, які з тих чи інших причин втратили міських голів і не можуть піти на перевибори через дію правового режиму воєнного стану. Він категорично забороняє проведення виборчого процесу.
Почнемо із південного заходу, а саме із Закарпатської області. Так, 5 листопада 2021 року у відставку подав міський голова Сваляви, Мукачівського району Юрій Грига, який 25 жовтня 2020 року був обраний від партії «Слуга Народу». Причиною цього став конфлікт з депутатським корпусом. Депутати свідомо ігнорували засідання міської ради і пробували відправити його у відставку. Ю. Грига вирішив піти добровільно і не ескалювати ситуацію. Він був єдиним мером в області, який був обраний від провладної партії. Нині в.о міського голови є секретар Ярослава Срипинець.
У лютому 2024 року 33 депутати Хустської міської ради достроково відправили у відставку багаторічного очільника Хустської ОТГ Володимира Кащука, який керував містом з 2010 року. Приводом до відставки за ініціативи депутатів усіх фракцій включаючи «Слуг Народу» «Рідне Закарпаття» і забороненої «ОПЗЖ» стала висока зарплата і премії хустського керманича в розмірі від 200-500 відсотків. Вони призвели до недофінансування військовослужбовців територіальної оборони Хуста, які захищають Україну на фронтах російсько-української війни, поглиблення проблем комунальної інфраструктури, а також очікуване ігнорування думки містян щодо земельних питань. На останніх місцевих виборах В. Кащук переміг колишнього голову ОДА в 2014-2015 роках Василя Губаля, який представляє «СН». Після поразки він став секретарем міської ради, нині є виконуючим обов’язків міського голови.
На сьогодні ситуація в громадах спокійна і контрольована. Громади перебувають у найвіддаленішому від фронту регіоні України, і є серед тих західноукраїнських областей, які визнані рядом країн Європи тиловими. Західний регіон вважається відносно безпечним через не такі часті повітряні атаки Російської Федерації на об’єкти критичної, транспортної і військової інфраструктури.
У березні 2026 року місто Славсько Стрийського району Львівської області залишилося без міського голови. 20 депутатів самовисуванця Володимира Бегу відправили у відставку. Причиною цього став конфлікт інтересів з групою впливу, а саме компанією «Галнафтогаз», яка є складовою мережі АЗС компанії «ОККО». Та будує гірськолижний курорт GORO в регіоні. Ймовірним ініціатором відставки став секретар міської ради Олег Даниляк від «Слуги Народу». Нині він виконує обов’язки міського голови Славська. Відставку В. Беги не підтримали містяни і зібрали підписи до Славської ТВК, яка мала відкликати депутатів, які голосували за дострокове припинення повноважень В. Беги. Однак міська ТВК проігнорувала звернення ініціативної групи містян, які намагалися відкликати дві третини депутатського корпусу. В. Бега намагався поновитися на посаді голови, але Восьмий апеляційний адміністративний суд Львова відхилив його апеляцію.
В Одеській області 10 березня 2022 року у відставку подав багаторічний мер міста Подільськ (до 2016 року Котовськ) колишній «регіонал» Анатолій Іванов, який очолював місто з 1998 року. Свою відставку він аргументував віком і станом здоров’я. Нині його обов'язки виконує секретар Олег Албанський від «Слуги Народу». «СН» здобула першість до міської ради, обійшовши «ОПЗЖ» і «ЄС». Сам Анатолій Іванов йшов самовисуванцем за ймовірної підтримки партії «Сила і Честь». Однією з можливих причин відставки Анатолія Іванова стала відставка голови фракції «ОПЗЖ» Таїсії Скрипник з посади секретаря міської ради в січні 2022 року. Тоді її замінив О. Албанський, який був найближчим опонентом А. Іванова на мерських перегонах 25 жовтня 2020 року. Поки політична ситуація в громаді залишається спокійною.
У Київській області без міських голів залишаються такі районні центри, як Обухів і Бориспіль. У жовтні 2022 від онкології помер голова Обухівської ОТГ Олександр Левченко, який на останніх муніципальних виборах був обраний від «СН». Він за життя побував в «Партії Регіонів» і «Нашому Краї». До травня 2024 року в.о. міського голови Обухова був однопартієць О. Левченка С. Клочко з «СН» і «НК». Його наступницею стала голова фракції «Батьківщина» Лариса Ільєнко, яка посіла другу позицію на виборах голови громади З 2015 по 2020 була головою Обухівської районної ради як представник «Європейської Солідарності» (тодішній Блок Петра Порошенка). В 2019 балотувалася до парламенту від ВО «Батьківщина», але поступилася Олександру Дубінському і Ігорю Кононенку. Її кандидатуру підтримала більшість депутатського корпусу, а саме 22 з 25 присутніх кандидатів на 55-ї сесії Обухівської міської ради. Її Старша донька Вікторія Ільєнко є депутатом Київської обласної ради, а молодша Дарина Шевчук депутатом Обухівської міської ради. Видання «Київлада» інформувало з посиланням на депутата від фракції «Голос» Богдана Яцуна, що депутати від «Слуг Народу» відмовилися висувати свого кандидата на посаду секретаря міськради. Очевидно тут простежується політична домовленість між політичними силами. Поки Л. Ільєнко залишається ймовірним кандидатом на мерське крісло Обухова. Поява сильних конкурентів в Обухівській ОТГ найближчим часом не передбачається.
Борисполем сьогодні керує секретар міської ради «регіонал» Владислав Байчас, який представляє «Слуг Народу». В 2015 році був депутатом районної ради від «ЄС», яку очолював з 2010 по 2014 роки, був керівником районної організації «ПР». Володимир Борисенко, який очолював Бориспільську ОТГ з 2021 року у вересні 2023 подав у відставку через мобілізацію в лави 10-ої гірської штурмової бригади «Едельвейс», оперативного командування «Захід» сухопутних військ Збройних сил України. В. Борисенко був обраний головою Бориспільської ОТГ на повторних виборах мера 26 січня 2021. Причиною перевиборів стала смерть багаторічника очільника Борисполя Анатолія Федорчука, який після обрання від «Нашого Краю» помер від ускладнень COVID-19. В. Борисенко тоді програв вибори, посівши друге місце але за кілька місяців взяв реванш. Він обійшов В. Байчаса, який вирішив балотуватися як самовисуванець, отримавши меморандум про підтримку від Бориспільських осередків партій «Слуга Народу», ОПЗЖ, «Наш Край», і «Батьківщина». Сьогодні Бориспіль залишається активним центром політичної боротьби через ряд земельних питань, пов'язаних і забудовою міста і вирішення проблем критичної інфраструктури. Економіку Борисполя до повномасштабної війни Російської Федерації забезпечував головний аеропорт України.
Резюмуючи можна сказати, що політичне життя в невеликих ОТГ України протікає по-різному. Десь спалахують штучно створені політичні конфлікти між депутатським корпусом і керівництвом тієї чи іншої громади, а десь зберігається рутина співпраця. Зазвичай її забезпечують формальні політичні союзи, які можуть змінюватись в будь-який момент.
Ми й надалі відстежуватимемо ситуацію в невеликих містах. Нам дуже важливо знати і розуміти політичні розклади в регіонах.
