Ця стаття присвячена меру Івано-Франківська Руслану Марцінківу, представнику ВО «Свобода». За час війни і раніше, у період коронавірусу, він встиг потрапити до низки публічних скандалів, які викликали невдоволення серед суспільства. Для правильного розуміння проблеми ми маємо згадати політичну біографію Р. Марцінківа.
Політична кар'єра Р. Марцінківа почалася в 2002 році, коли він вперше невдало балотувався до Івано-Франківської міської ради від ГО «Інститут розвитку міста». У 2006 він обирається депутатом обласної ради Прикарпаття від «НУНС» («Наша Україна-Народна самооборона»). 2010 рік стає для Р. Марцінківа успішним. Він потрапляє до Івано-Франківської міської ради не тільки як депутат і секретар міської ради, але як голова секретаріату міського осередку ВО «Свобода». 28 жовтня 2012 року, замикаючи першу двадцятку «Свободи», він потрапляє під купол Верховної Ради України і стає членом комітету з питань будівництва, ЖКГ і регіональної політики.
За два роки після, провалу свободівців на дострокових парламентських виборах 26 жовтня 2014 року, Р. Марцінків почав готуватися до боротьби за мерське крісло Івано-Франківська. Його головними опонентами були колишній мер Калуша в 2006-2014 роках, нардеп III, IV і VIII скликань Ігор Насалик від ЄС/БПП, який з 2016 по 2019 роки був міністром енергетики в уряді Володимира Гройсмана. Також парламентарій Олександр Шевченко, який був обраний до ВРУ від «ЄС», хоча висувався від Укропу, і колишній очільник обласного центру Віктор Анушкевичус. В другому турі Р. Марцінків переміг Ігоря Насалика.
Перша каденція Р. Марцінківа почалася з недотримання найголовнішої обіцянки для мешканців Івано-Франківська. Містяни до сих пір очікують завершення будівництва мосту на вуличну Пасічну. Він проходить над річкою Бистриця Солотвинська. Станом на кінець 2025 року міст залишається недобудованим. Будівництво свідомо тягнулося з тих чи інших причин.
Але справжні бздури франківського керманича почалися після початку пандемії COVID-19. Так, у квітні 2020 року під час публічної наради він в емоційному пориві запропонував локальній поліції силоміць вивести представників ромської національності за межі міста. Причиною цього стало припущення, що вони не дотримуються карантинних норм. Ромські організації і посольство США висловили своє обурення щодо ксенофобської поведінки Р. Марцінківа. Поліція відкрила кримінальну справу, яка була закрита в 2025 році. Задля справедливості зазначимо, що тоді Р. Марцінків перепросив за свій вислів, виправдавшись, що не вбачає дискримінації у своїх словах.
Місцеві вибори 2020 року стали успішними для Р. Марцінківа. Він не тільки переміг у першому турі, отримавши понад 84 відсотка голосів, а й отримав монобільшість у міській раді в складі 28 депутатів. Тоді висловлювалися припущення, що до промерської коаліції додалася чотирьохмандатна фракція ВО «Батьківщина». Головною опозицією до Р. Марцінківа є фракція «Європейська Солідарність» в складі 10 мандатів, союзником якої, гіпотетично, можуть бути депутати-батьківщинівці.
Рух «Чесно» підкреслював, що половина депутатського корпусу ВО «Свобода» не є партійцями. Це свідчить про те, що партія ВО «Свобода» є регіональним проєктом, який використовується місцевими політичними елітами для балотування в разі відсутності вибору серед парламентських політичних сил. Також серед ймовірних причин балотування від «Свободи» є орієнтація на мера і спільні бізнес-інтереси, тих чи інших забудовників.
Повномасштабне вторгнення Російської Федерації стало для мера і його команди «золотим часом». До Прикарпаття почали масово прибувати переселенці і почалася хвиля будівництва житла. Станом на травень 2026 року в Івано-Франківській області перебуває близько 109 719 внутрішньо переміщених осіб. Забудова має як позитивні, так і негативні наслідки, про які ми поговоримо пізніше.
У жовтні 2023 року у своєму телеграм-каналі Р. Марцінків заявив, що якби не міста Західної України як Івано-Франківськ, Тернопіль, Львів, Луцьк та інші, то України не було б як держави. Тут він вчергове вирішив поспекулювати на питанні функціонування української мови як державної. Дуже схоже на піар-хід перед виборами, але висновок з цієї ситуації буде дуже простий. Р. Марцінків просто намагався не відставати від своїх львівських колег, чий підконтрольний медіаресурс, а саме канал НТА «Говорить Великий Львів», дуже часто транслює випадки мовних конфліктів в Україні, зокрема на Львівщині. Так він лише спричинив хвилю обурення серед українського суспільства. Але не мовне питання єдине на, що ми звертаємо увагу. Також Р. Марцінків в одному з інтерв’ю Наталії Мосейчук висловив роздратування щодо відсутності представника Галичини на посаді Президента України. Він свідомо аргументував це тим, що західний регіон є продукатором нових сенсів, а саме релігійності, поваги до української мови і культури, які слугують надійним тилом української державності. Тут чітко простежується приціл на президентські вибори, в яких Р. Марцінків може виступити технічним кандидатом. Найбільш ймовірно, що він намагатиметься відтягнути голоси головних опонентів Володимира Зеленського, якими будуть Петро Порошенко, Юлія Тимошенко і Дмитро Разумков.
Тут можна провести паралель з колишнім мером Ужгорода в 1994-1998 і 2006-2010 роках Сергієм Ратушняком, який в 2010 році балотувався в Президенти України, але посів шістнадцяте місце. В другому турі він підтримав Юлію Тимошенко, пояснивши її сприйняття в Європейському Союзі. Після перемоги Віктора Януковича, вже влітку 2010 року заявив про підтримку закарпатської обласної команди «Партії Регіонів» на чолі з тодішнім губернатором Олександром Ледидою.
Щодо спроб введення так званих мовних патрулів, які мали працювати над дерусифікацією міста і популяруляризувати українську мову, то вони зазнали очікуваного фіаско. Р. Марцінків був розкритикований тодішнім мовним омбудсменом Тарасом Кремінем, який був на цій посаді з 2020 по 2025 роки. Т. Кремінь назвав ініціативу франківського мера вигадкою російської пропаганди.
Тут ми підходимо до моментів, які підтверджують, «кернесізацію» Руслана Марцінківа і його орієнтацію на Офіс Президента. У серпні 2025 року на зустрічі міського голови з мешканцями ОСББ «Млинарська» Р. Марцінків нецензурно облаяв місцевого активіста Богдана Козака, який нагадав меру про звернення містцян щодо проведення громадських слухань в неробочий час. Р. Марцінків сприйняв це як образу і хамство з боку активіста і це призвело до того, що Б. Козака силоміць вивела муніципальна інспекція. Після публікації скандалу Р. Марцінків спробував виправдатися за свою поведінку, посилаючись на емоції. Незадовго до цього, під час липневих протестів того ж року проти закону на знищення незалежності НАБУ І САП, Р. Марцінків засудив використання лайливих слів на картонках, які стали символом суспільної незгоди українців з діями законодавчої влади і Президента В. Зеленського, який спочатку підписав закон N4555. Водночас засудив прийняття закону Верховною Радою України. Закономірна багатовекторність міського голови. У жовтні 2025 року підтримав підтримав В. Зеленського у підготовці до опалювального сезону.
Повертаємося до результатів вище згаданої забудови Івано-Франківська в період «великої війни» Росії проти України. Вона захитала мерське крісло Р. Марцінківа. На засіданні міської ради 15 травня 2026 року містяни у формі протесту принесли депутатському корпусу і голові громади пакети з будівельним сміттям. Так вони протестували проти хаотичної забудови міста. Також протестувальники потрапили на розгляд постанови про дострокове припинення повноважень мера, яку депутатський корпус очікувано не підтримав.
Резюмуючи сказане, серед переваг Р. Марцінківа можна відзначити відсутність конфліктів з переселенцями і завчасне інформування франківців про загрозу повітряних тривог. Але негативних моментів в його мерській діяльності достатньо. Його публічні висловлювання лише підривають єдність всередині українського суспільства. Поки його влада в межах Івано-Франківської ОТГ тримається виключно на близькому оточенні забудовників і лояльних депутатів його політичної партії ВО «Свобода», які забезпечують йому захист у вигляді монобільшості.
Ситуація в Івано-Франківську може змінитися лише після наступних муніципальних виборів, дата проведення яких досі невідома. Допоки на політичному ареалі Івано-Франківська і області немає потужного конкурента чинному міському голові. Нам залишається лише спостерігати за політичною обстановкою на Прикарпатті.
