Посада Уповноваженого з прав людини в Україні, схоже, давно перетворилася з інструменту захисту на майданчик для публічних фейлів, конфліктів і політичного піару. Напевно, один із найяскравіших прикладів цього — нинішній омбудсмен Дмитро Лубінець. За майже три роки на посаді він, як нам здається, встиг не лише розгубити довіру, а й закріпити за інституцією репутацію певної міри токсичності.
Ми зібрали найгучніші скандали, у які за час своєї каденції встиг потрапити Дмитро Лубінець.
Брехня на саміті миру?
16 червня 2024 року, під час виступу на Глобальному саміті миру в Швейцарії, Дмитро Лубінець зробив заяву, яка спричинила справжній інформаційний скандал.
За його словами, 24-річна співробітниця Національної поліції з Маріуполя, яку звільнили під час обміну полоненими, розповіла представникам його офісу, що протягом двох років полону була жертвою сексуального насильства з боку російських військових.
«Під час останнього обміну полоненими між Україною і РФ було звільнено 75 осіб, з яких четверо були цивільними. Одна з них — це молода дівчина, їй зараз 24 роки. Вона ніколи не воювала проти росіян, вона представниця Національної поліції з Маріуполя. Серед звільнених була 24-річна поліціянтка, яка перебувала у полоні РФ протягом понад двох років. За міжнародним гуманітарним правом, вона не вважається військовополоненою як представниця поліції, але росіяни вважали її такою. Вона розповіла моїм представникам, що всі ці два роки вона була під сексуальними тортурами з боку російських солдатів. Весь цей період», — сказав Лубінець.
Втім, за кілька днів у соцмережах з’явилося спростування: Офіс омбудсмана визнав, що Лубінець помилився. Заява, зроблена ним зі сцени міжнародного форуму, не стосувалася згаданої поліціянтки. Насправді розповідь про тортури надійшла від іншої жінки — і в зовсім інший час.
«На жаль, вийшла прикра помилка. … Я мав на увазі зовсім іншу людину, яка розповіла моїм представникам про тортури. Це відбулося раніше, не в межах останнього обміну. Вона не має жодного відношення до цієї дівчини», — написав Лубінець.
Він закликав медіа «видалити й не поширювати цю інформацію, вона не відповідає дійсності». «Прошу вибачення за помилку. Сталося непорозуміння!» — написав омбудсман.
Проте шкода, схоже, вже була завдана. За даними «Детектор медіа», одне з українських видань встигло опублікувати матеріал із фотографією жінки, яка нібито постраждала від сексуального насильства «до і після полону».
У той час як публікація зі спростуванням від Офісу омбудсмена, здається, залишилася непоміченою — всього 33 лайки в соцмережах. На відміну від першої гучної новини, вона не отримала резонансу.
.jpg)
У результаті, схоже, маємо серйозну репутаційну й психологічну травму для жінки, яка щойно повернулася з полону, та, напевно, іміджеву шкоду для України, яка веде війну не лише за території, а й за правду на міжнародному рівні.
Гаманець омбудсмена?
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець призначив керівником свого Секретаріату Івана Вервейка — особу з, скажімо так, "неоднозначною репутацією" та непростим минулим.
Як повідомляють ЗМІ, Вервейко раніше працював керівником Волноваського відділення Фонду соціального страхування в Донецькій області. За даними журналістів, під час своєї роботи він нібито оформлював на посади так званих «мертвих душ» і нібито привласнював кошти, призначені на їхню заробітну плату.
У публічних реєстрах Вервейко нібито фігурує в статусі підозрюваного у кримінальній справі. Попри це, він нібито офіційно фінансував виборчу кампанію Дмитра Лубінця, коли той балотувався до Верховної Ради в 2019 році як самовисуванець (раніше Лубінець був народним депутатом від Блоку Петра Порошенка). Після виборів Вервейко перебрався до Києва та став помічником народного депутата Лубінця, а згодом, після призначення останнього Уповноваженим 1 липня 2022 року, очолив його Секретаріат.
У політичних колах про Вервейка кажуть, що він бітио «гаманць Лубінця» — людина, яка нібито курує всі фінансові потоки.
Що стосується нібито кримінального провадження, то, нібито як із жартом говорив Вервейко своїм підлеглим: вона згоріла в суді. Щоправда, це лише чутки.
Однак журналісти повідомляють, що нібито й на новій посаді Вервейко, так бі мовити, «взявся за старе». Згідно з їхнім розслідуванням, в офісі омбудсмена нібито діє система неофіційних «відкатів» із зарплат співробітників.
«Як пошепки розповідають співробітники Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, більшість підлеглих Лубінця (понад 150 осіб) щомісяця зі своєї зарплатні повертає Вервейку фіксовану суму — від 5 тис. грн (стільки має "внести в касу" головний спеціаліст) до 50 тис. грн (це — такса для радників Лубінця)», — пишуть журналісти.
Зібрані кошти, за словами джерел, Вервейко нібито зберігає в сейфі у власному кабінеті, а витрачається ця «чорна каса» нібито на потреби керівництва. «Кошти з них збирає пан Вервейко, який зберігає ці гроші в сейфі в своєму кабінеті, а витрачається "чорна каса" на оплату відпочинку та інших забаганок Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», — йдеться в матеріалі.
За підрахунками журналістів, лише з грудня 2023 року Вервейко нібито «збагатив» Лубінця на 20 млн. грн
Звинувачення військового
У липні 2024 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець оприлюднив на своїх сторінках у соцмережах гучний допис із заголовком «Відмазали» від мобілізації.
Омбудсмен анонсував «сенсаційне викриття», яке, за його словами, стосувалося того, як діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, нібито стали прикриттям для родичів київських чиновників, щоб ті могли уникнути мобілізації та виїхати за кордон.
За версією, озвученою омбудсменом, події розгортались у березні 2022 року, коли Київ був майже спорожнілий і перебував під загрозою окупації.
Працівники Офісу омбудсмена, мовляв, виявили, що тоді керівництво столичної Служби у справах дітей та Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 організувало евакуацію сиріт до німецького Вупперталя.
До списку супроводжуючих дітей, за словами Лубінця, увійшли також чотири особи — нібито близькі родичі київських посадовців. Омбудсмен натякнув, що ці люди могли нелегально виїхати за кордон, прикриваючись статусом супроводжуючих, аби уникнути мобілізації.
Однак ці гучні обвинувачення, схоже, швидко розбились об факти.
Як повідомляли ЗМІ, Служба у справах дітей та сім’ї Києва відразу заперечила звинувачення. Її керівник Валерій Танцюра на засіданні Київради пояснив, що його син Артем дійсно супроводжував дітей під час евакуації до Німеччини. Але, по-перше, на момент виїзду йому було лише 18 років — він не підлягав мобілізації. А по-друге, сам Артем після евакуації повернувся до України та наразі перебуває вдома.
Крім того, Танцюра був змушений оприлюднити ще одну деталь, яка, схоже, робить позицію омбудсмена особливо вразливою: його старший син захищає Україну на передовій. Тобто звинувачення у «втечі від мобілізації» виглядають не лише необґрунтовано, а й дещо цинічно.
Зіткнувшись із критикою та публічним осудом, Лубінець спробував згладити ситуацію. Він визнав, що «акценти могли бути розставлені неправильно», звинуватив у непорозумінні погану комунікацію та навіть почав хвалити мера Києва Віталія Кличка.
«Ми детально розбиралися, і я розумію, що, мабуть, неправильно були розставлені акценти. Місцева влада зробила те, що мала зробити держава. Безпосередньо сам очільник Києва був залучений у процес — і я йому вдячний», — написав Лубінець.
Та попри публічну реакцію, жодного вибачення від омбудсмена так і не пролунало.
Це ще один черговий випадок, коли Лубінець, схоже, діє не як захисник прав людини, а як нібито інформаційний провокатор. І кожен такий інцидент лише посилює враження: омбудсмен, схоже, не контролює власну публічну риторику.
Не реагує на звернення громадян?
Сторінка Дмитра Лубінця в соціальних мережах, зокрема на Facebook, оформлена в мінімалістичному стилі — стримано, офіційно, без зайвих деталей. Контент складається переважно з дописів про власні перемоги, звіти про зустрічі та здобутки.
Але ця вітрина створює враження односторонньої комунікації — омбудсмен подекуди мовчить у відповідь на запитання громадян у коментарях. А їх, до слова, чимало.
Хоч у Facebook ще можна побачити спроби "гри в демократію" через можливість залишати коментарі, у Telegram ситуація зовсім інша, тут коментарі під усіма дописами просто вимкнені. Тобто, навіть якщо громадянин хоче звернутися до уповноваженого з прав людини, він спершу має знайти спосіб достукатися до нього, і це ще, схоже, не гарантує бодай якоїсь реакції у відповідь.
У підсумку, схоже, маємо інформаційний вакуум: зворотного зв’язку немає, комунікація місцями однобока, а відкритість, яка мала би бути ключовою рисою діяльності омбудсмана, схоже перетворюється на ілюзію. Замість того, щоб чути громадян, Лубінець, схоже, створює картинку для звітів і залишає людей наодинці зі своїми проблемами.
