Напередодні нового 2025 року продовжився безпрецедентний тиск на сайт "Фраза". І якщо раніше ми тільки гадали, хто ж за цим стоїть, то тепер усі маски зірвані. Ну, чи майже усі. Виконавець цькування — Денис Шинкаренко. А ось справжні організатори так себе і не виявили, але за деякими даними, можна припустити, що сліди замовників ідуть за межі України, у бік країни агресора — росії.
Почнемо із факту, про який мало хто знає. «Фраза» став одним із перших, якщо взагалі не найпершим, сайтом, заблокованим «Роскомнадзором» за поширення «антиросійської інформації». Нас заблокували ще на початку повномасштабної війни, 2022 року. Коли «Цензор», «Українська правда» та багато інших українських видань були ще доступні користувачам у росії.
Але на цьому агресор не зупинився. Протягом 2022-2024 років на адресу редакції регулярно надходили листи із погрозами «розкрити ваше бандерівське айпі», «знищити» тощо. Посилилися ці погрози (навіть незважаючи на блокування) після серії інтерв'ю нашого постійного автора, а нині військового ЗСУ Антона Філатова з українськими бійцями, котрі воюють на передовій.
Чому саме «Фраза» удостоїлася такої честі – сказати важко. Можливо, тому що наш сайт — один із найстаріших в Україні та за час існування (з 2005 рок!) став популярним не лише в Україні, а й у росії. Мабуть тому, коли «Фраза» почала доносити правду про загарбницьку війну не лише до українських, а й до російських користувачів за нас взялися «по дорослому».
З цієї ж причини, доки триває війна, ми офіційно не реєструємо наше видання і не викладаємо телефони, адреси та реальні фотографії редакторів. Безпека – понад усе.
Але біда зненацька прийшла не з-за кордону, а зсередини. У листопаді з'явилася ціла серія явно замовних і платних матеріалів, спрямованих проти видання. Замовники цієї брудної компанії використовували застарілу інформацію про творців та власників сайту, але сам факт інформатаки давав зрозуміти: «Фразу» замовили і хочуть знищити.
Ми намагалися розібратися, хто ж стоїть за цим цькуванням. І чекати на відповідь на це питання довго не довелося.
Ближче до кінця грудня 2024 року з'явилося відео демонстративного голосування у Комітеті з питань свободи слова ВРУ. Трійка парламентаріїв одноголосно проголосувала за звернення до Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Депутати, явно не вникнувши у суть абсолютно надуманих звинувачень, попросили «розібратися» з нашим виданням. Посилаючись на звернення голови ГО «Захист інвесторів» Дениса Шинкаренка, народні обранці попросили дізнатися, чому «Фраза» офіційно не зареєстрована і з'ясувати, чи не публікує наше видання "замовні" статті.
Щодо реєстрації ми вже написали вище і до цього додамо факт, який має бути відомий депутатам. У законі «Про медіа», який нещодавно набув чинності, чітко прописана добровільна реєстрація онлайн-видань. Тому, на наш погляд, звинувачення «Фрази» у тому, що вона «згідно закону не зареєстрована», як мінімум, виглядають дивно. Тим більше, що ми, нагадаємо, не реєструємось виключно з метою безпеки і обов'язково зробимо це після закінчення бойових дій.
Ідемо далі. В опублікованих раніше, явно замовних, статтях проти «Фрази» вже згадувалося про те, що нібито наш сайт публікує "замовні" матеріали. Єдиним «свідченням» розміщення у нас подібних статей було посилання на якийсь ресурс «Синдикат». Однак, замовники "забули" додати, що на цьому сайті присутні практично всі (!) провідні українські медіа: UKRnet, ТСН, Цензор, Оглядач та інші...
Ми припускаємо, що цькування нашого видання могло бути сплачено. На це натякає факт розміщення явно замовних статей одразу у кількох телеграм-каналах.
А тепер ми підходимо до, мабуть, найважливішого пункту. Що являє собою керівник ГО «Захист інвесторів» Денис Шинкаренко та чиї інтереси він може відстоювати, атакуючи «Фразу»?
Отже. Шинкаренко Денис Валерійович.
Згідно з публічною та відкритою інформацією, освіта у нього незакінчена вища. Навчався на харчового технолога. Наукові ступені, звання, нагороди відсутні. Шинкаренко працював менеджером з продажу ПП «Кий інтернешнл».
Також згідно з відкритою інформацією, на Шинкаренка зареєстровані ПП «ДенАрт» (надання індивідуальних послуг), ГО «Захист інвесторів», туристична компанія «Етнос-тур», громадська організація «Стоп нелегал», ТОВ «Спільнота».
До речі, сайт ТОВ «Спільнота» зустрічає відвідувачів вітанням із грубою помилкою: «ОчистЕмо державний апарат від корупції». А в соцмережах цієї потужної структури ледь-ледь набирається 10 передплатників. Загалом, як то кажуть, є чим пишатися.
Усі структури пана Шинкаренка, згідно з публічною інформацією, зареєстровані за однією адресою: вул. Оноре Де Бальзака, 58. До речі, за цією адресою загалом прописано аж 13 різних структур.
Як бачимо, Шинкаренко особистість багатогранна: і харчовик, і менеджер, і туроператор, і громадський діяч, і «чистЕльник». Та ще й індивідуальні послуги надає.
Мало не забули. Ще він має «Центр кризових рішень».
Ця структура теж має сайт. Але ЦКР, схоже, ніде не зареєстрований. Принаймні жодної відкритої інформації про це знайти ми не змогли.
Доречі, назва «Центр кризових рішень» дуже символічна. Не «антикризових» рішень, а саме «кризових». Назва немов би натякає на те, що тут не допомагають уникати криз, а створюють їх.
Крім того, згідно з публічною інформацією, за Денисом Шинкаренком числяться три виконавчі провадження. Він також присутній у реєстрі боржників.
Публічна ФБ-сторінка Дениса Шинкаренка рясніє спільними фото та інтерв'ю з Анатолієм Кінахом, який, як пише Українська правда, свого часу активно просував ідею ратифікації угод з РФ. Кінах був серед депутатів, які голосували за «Харківські угоди», за якими Україна продовжила термін перебування російського Чорноморського флоту у Криму. 26 квітня 2010 року Кінах назвав росію «надійним, прогнозованим партнером» .
Повернемося до Дениса Шинкаренка та однієї зі структур, яку він очолює – ГО «Захист інвесторів». Це та організація, від імені якої написано донос на наше видання. Згідно з відкритою інформацією, однією із засновниць цієї організації є Печерська Тетяна Ігорівна. При цьому на неї, згідно з публічною інформацією, зареєстровано ТОВ «ПРОФЮРСЕРВІС»: зареєстровано на тимчасово окупованій території : Донецька обл., місто Артемівськ(п), вулиця Комсомольська.
Серед тих на кого Денис Шинкаренко підписаний у ФБ можна побачити скандального політика Сергія Ківалова, оголошеного в розшук НАБУ депутата Владислава Трубіцина, оголошеного в розшук депутата Сергія Шахова, депутата Володимира Крейденка, який, як пишуть ЗМІ, придбав квартиру у центрі Києва за 200 000 доларів, зароблених... з продажу черешні та російського музичного продюсера Максима Фадєєва.
Додамо до цього той факт, що Денис Шинкаренко, судячи з фотографій у його публічному ФБ, є фанатом Дональда Трампа. Того самого, син якого дозволяє собі ображати президента Зеленського.
А ще у публічному ФБ Шинкаренка можна знайти слова подяки за привітання з радянським «святом» 23 лютого та фото бейджика «дорогого гостя», забороненого нині в Україні, ТК НАШ.
Отже, Кінах, який називав росію «надійним партнером», Печерська з ТОВ, зареєстрованим на окупованій території. Все це особи — близькі до фаната Трампа, російського продюсера Фадєєва та любителя радянських свят Дениса Шинкаренка. Чи не надто багато збігів? Як то кажуть, скажи мені хто твій друг...
Додамо до цього, що Денис Шинкаренко, судячи з публічної інформації викладеної в його ФБ, схильний до надмірного самолюбування, дорого одягається (чого вартий хоча б спортивний костюм від бренду YSL), відвидує дорогі ресторани і може дозволити собі під час війни недешеві розваги.
Давайте резюмуємо.
Нас, на жаль, ніхто не ознайомив із повним текстом, згаданого вище, звернення. Але судячи з витяжки, оприлюдненої на публічній ФБ-сторінці ГО "Захист інвесторів", автори доносу не навели жодного реального доказу протиправних дій з боку сайту "Фраза".
Зазначимо також, що до початку інформаційної атаки на наше видання ми навіть не чули про Дениса Шинкаренка і, відповідно, жодних особистих образ на наше видання у нього немає і бути не може.
З урахуванням всього цього, а також з урахуванням проросійського та прорадянського "шлейфу" пана Шинкаренка (про що ми писали вище) мимоволі напрошується висновок, що вся ця брудна кампанія дуже схожа на виконання чергового русявого замовлення.
І добре б, якби йшлося про звичайні інформаційні атаки. До цього "Фразі" не звикати. Нас намагалися знищити ще за часів диктатора Януковича: спочатку Ганя Герман, потім керівництво т.зв. (нині не існуючого) Нацкомморалі. Засмучує інше: автори доносу спробували включити до чергової схеми атаки на "Фразу" шановних народних депутатів та Національну комісію з телебачення та радіомовлення. І це – під час війни, коли у державних мужів й без того вистачає роботи в умовах постійних інформаційних атак з боку росії.
Будемо стрежити за розвитком ситуації.
