Нещодавно екс-голова Луганської ОДА, блогер Георгій Тука оприлюднив цікаві ймовірні факти щодо одного з високопосадовців СБУ – Андрія Носача. Згідно з його розслідуванням, силовик нібито придбав коштовну нерухомість в елітному ЖК «Джек Хаус», переписавши її на тещу. На думку Туки, це має стати предметом розслідування правоохоронців. І, згідно з інформацією колишнього прес-секретаря Генеральної прокуратури Альони Яхно, САП вже нібито розслідує справу Носача, кваліфікувавши її як незаконне збагачення. Як закінчиться це розслідування – залежить, певно, не лише від чистоти дотримання закону. А ще й від того, наскільки "токсичним" став Носач для своїх покровителів.
Незважаючи на те, що Андрія Носача складно назвати публічною особою, його впливовість не підлягає сумніву. Адже він належить до категорії високопоставлених силовиків, які завжди були і будуть – принаймні, в українських реаліях. Силовиків, що завжди готові виконувати будь-яке завдання керівництва, ймовірно навіть якщо це виходить за межі службових обов’язків і навіть суперечить закону чи моралі. Саме через це певні люди на високих постах у правоохоронних органах завжди були затребуваними – ще з часів екс-президента Кучми.
Про те, що Носач досі мав певний імунітет, завдяки якому він за будь-якої влади повертався на високі посади до СБУ, певно свідчить три яскравих епізоди з його біографії.
Епізод перший: соратник «ватного» генерала Кміти?
Кар’єра Андрія Носача з самого початку складалася доволі успішно. Після закінчення університету працював в управлінні СБУ Харківської області з 2000 до 2010 року, починав оперуповноваженим міжрайонного відділу, дослужився до заступника начальника Головного відділу “К”. Згодом працював керівником антикорупційного “відділу К” в управлінні СБУ Івано-Франківської області, де був членом команди тодішнього керівника обласної УСБУ, генерала з донецьким корінням Андрія Кміти. Кміту співробітники позаочі нібито називали «гадьониш» та вважали великим прихильником руського міра. Під час революції гідності 2014 року Івано-Франківське обласне управління СБУ під керівництвом Кміти відмовилося ставати на бік протестувальників. Є підозри, що Кміта разом з Носачем могли свідомо спровокувати захоплення СБУ в Івано-Франковську учасниками акції, щоб мати законне право застосувати проти них зброю. Також Кміта прославився тим, що його компанії нібито постачали у тюрми неякісну їжу за завищеними цінами. А зараз, за інформацією ЗМІ, Кміта може перебувати на території окупованого Криму.
Епізод другий: друг донецьких кримінальників?
Здавалось б: після перемоги Революції гідності і приходу нової влади таким, як Носач, певно нема місця у демократичній команді? Ба-більше: Носач ймовірно повинен був підлягати люстрації як високопоставлений силовик за влади Януковича та ще й противник Майдану. Натомість Андрій Носач… зробив черговий кар’єрний стрибок, ставши головою УСБУ Харківської області за наказом тодішнього президента Петра Порошенка. Поінформовані джерела свідчать, що на цю посаду Андрія Носача нібито пролобіював тодішній голова АП Ігор Райнін, який згодом став одним зі стовпів нині забороненої ОПЗЖ у Харкові. До речі, довіру Райніна Носач нібито виправдав: заступаючи на посаду у званні полковника, він вже за три місяці отримав від президента чин генерал-майора.
Дуже скоро з’ясувалося, заради чого, ймовірно, Носача було призначено на високу посаду у Харкові: нібито для створення противаги тодішньому очільнику міста Геннадію Кернесу. Кульмінацією старанної роботи Носача нібито став успішний штурм Харківської міськради місцевими «тітушками», під час якої Кернеса кинули до сміттєвого бака. Колишній мер тоді заявляв, що люди, які увірвалися в мерію, були людьми Носача.
Крім ймовірного вирішення цих завдань, до легітимності яких є великі питання, Андрій Носач нібито займався встановленням контролю над діяльності місцевого бізнесу та комунальних підприємств. Як відзначають джерела у правоохоронних органах, у той період відкривалася незмірна кількість кримінальних справ проти комунальних підприємств, переважна більшість яких так і не була доведена до суду. Це звична українська практика утримання керівників підприємств на гачку за допомогою шантажу кримінальними справами. Фігурантів проваджень тримають у підвішеному стані і під загрозою подальших процесуальних дій змушують виконувати вимоги інтересантів, що стосуються фінансових або кадрових рішень у підконтрольних чиновникам структурах. Наприклад, змушують їх призначати на ключові посади представників силовиків, укладати невигідні для підприємств контракти тощо. Така практика добре відома, і, на жаль, широко розповсюджена.
При Носачі позиції у місті нібито зміцнило горлівсько-єнакіївське угруповання Армена Саркісяна та Володимира Манукяна, яке увійшло до Харкова після 2014 року. Його лідером був Армен Саркісян («Армен Горлівський»), а правою рукою – Володимир Манукян. Обох називали причетними до збору "тітушек" на Майдані 2014 року. Зокрема, саме до їхньої банди зараховували Джалала Алієва, якого підозрюють у вбивстві журналіста "Вестей" В’ячеслава Веремія. Представники групи Манукяна увійшли в якості топ-менеджерів на кілька харківських ринків і торгових центрів, а також в управління Південно-Західної залізниці.
Саме це ОЗУ, за даними джерел, стало одним з інструментів, якими залякували підприємців та неслухняних посадовців. Нашого героя Носача нібито неодноразово бачили у компанії Манукяна – відома журналістка Христина Бердінських публікувала кадри, на яких Андрій Носач, тодішній голова СБУ Харківської області нібито проводив час разом Манукяном. Є версія, що знайомство Манукяна і Носача нібито відбулося набагато раніше призначення останнього на Харків, і саме Манукян рекомендував Райніну кандидатуру Носача на високу посаду в СБУ.
Компрометуючі світлини, які, певно, свідчили про глибокі зв’язки тодішнього керівництва області і правоохоронців з криміналітетом, публікував і головред видання «Цензор.нет» Юрій Бутусов: на них Райнін зображений разом з відомим кримінальним авторитетом Вадимом Казарцевим (Князем).
Епізод третій: наслідувач скандального Шила?
З приходом до влади команди Володимира Зеленського Андрій Носач був звільнений, але потім знову повторилася та сама історія – вже вдруге. Його навички стали потрібними вже новій владі, і він знову був призначений до СБУ – на посаду заступника голови Головного управління контррозвідувального захисту об’єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму СБУ. Очолював управління Артем Шило, діяльність якого детально розслідувала команда Бігус.Інфо. Журналісти виявили, що за 10 років державної служби родина Артема Шила накопичила майна вартістю понад 4 млн доларів США. Зокрема, було виявлено будинок у котеджному містечку «Золоче» в селі Вишеньки Бориспільського району Київської області, оформлений на батька Шила. Крім того, розслідувачі зафіксували зв’язок Шила з російським гемблінговим оператором 1хBет. У цьому ж розслідуванні фігурував і адвокат Шила Сергій Тарасюк, як його нібито можливий партнер по ігорному бізнесу.
Згодом НАБУ відкрило провадження проти Шила, підозрюючи його в організації схеми, яка призвела до заволодіння 94,8 млн грн під час закупівлі трансформаторів для «Укрзалізниці» за завищеними цінами. За даними слідства, ця схема діяла впродовж 2022–2024 років, завдаючи значних збитків державному підприємству. До речі, 30 млн гривень застави за Шила вносив той самий адвокат Тарасюк. Наприкінці листопада 2024 року Вищий антикорупційний суд засудив до тюремних термінів трьох осіб, включаючи і самого Тарасюка, за отримання хабаря у розмірі $36 000 від підприємця за повернення вилучених під час обшуку коштів та цінностей. Захисник Артема Шила отримав покарання у вигляді 9 років ув’язнення та заборону займатися адвокатською діяльністю упродовж трьох років. Деякі джерела у правоохоронних органах розцінюють це рішення як сигнал для Шила та його групи. І ймовірно для його заступника Носача – також.
Крім того, як зазначають ЗМІ, Андрій Носач може бути причетним до корупції у Національній академії аграрних наук, де через махінації незаконно відчужуються земельні ділянки, що належать НАНУ. Згадувалося, що посередником в організації цих схем в академії нібито був вищезгаданий Володимир Манукян, який зараз переховується за межами України і веде бізнес на окупованих росіянами територіях.
Доля Артема Шила показує, що, як би високо не злітали високопосадовці силових органів, рано чи пізно їм доведеться попрощатися і з посадою, і, можливо, зі свободою. Шило роками діяв максимально зухвало і здавався невразливим. Справді, подібні люди зручні для своїх патронів, є безвідмовними «подовжувачами рук», їм можна доручати специфічні завдання, які виходять за межі професійних обов’язків, закону та моралі. І за це вони отримують значні бонуси у вигляді елітних квартир, нових зірочок на погонах та інших принад розкішного життя сильних цього світу. Але їхня безкарність залишається такою рівно до того моменту, доки їхню діяльність не помічають розслідувачі і не виносять їхні неприглядні справи на загал. І в такому разі вони перетворюються на токсичну проблему для своїх кураторів.
Рівень токсичності Шила перевищив критичну межу, і його легко і без вагань злили. Так само, підозрюємо, зіллють і його заступника Носача. Адже в Україні немає недоторканних: навіть найвищі посадовці можуть опинитися на лаві підсудних. Залишається питання – як скоро наш фігурант вийде з фавору і піде на дно за своїм колишнім начальником. І ще одне питання: чи будуть його захищати і рятувати – і хто саме. Відповіді на ці питання можуть дати конкретні дії НАБУ та САП по оголошенню підозр корупціонеру.
