Избушка на отмороженных ножках

Автор: Василь Тернинський, «Події»

13.03.08 18:16

6020

Зимою 2004-го малознані до того у світі українці потрясли цей світ, лягаючи добровільно на зимовий столичний асфальт буквально обмороженими кістьми. Яка така безпрецедентна мотивація поклала сотні тисяч громадян на фоні прагматичного 21 століття на морозну бруківку? Звідки і для чого цей нечуваний альтруїстичний злет та небачений пасіонарний вибух? Яка така мета розбудила у людях таке масове жертвоприношення? Здоров‘я, а то й життя своє клали на олтар самозречені посполиті задля мети, давньої як світ, - заради справедливості. Тільки у країні, у якій більше половини населення живе нижче рівня бідності – за 1-2 долари в день, тобто на рівні чорного континенту південніше Сахари, а одиниці кровопивць стрімко піднімаються вверх у списку мільярдерів журналу «Форбс», тільки у такій «Африці у центрі Європи» міг вивергнути цей вулкан соціального протесту. А фабула була проста – президент Кучма виростив менше, ніж 1-процентний клас олігархів, який п’є соки із жил решти 99 відсотків найбільшої європейської держави. Проти Кучми і його олігархів і повстав народ. «Краще вмерти на асфальті, ніж жити на колінах» - сказала би про цих новоявлених рабів Долорес Ібарурі. Відтак по кістках цих обледенілих на вершину влади зійшов «месія». Народ його виніс на руках своїх жилавих задля єдиного – вершити справедливість. Не знають електоральні хроніки постмодерну прецедентів, аби на руках мільйонів заносили в президентський кабінет державного менеджера. Але то був не менеджер, а «помазаник», у що увірував наївний помаранчевий лох. І от «через три весни, через три зими» пора підбивати підсумки торжества справедливості і помаранчевого раю. У світових інформаційних потоках, які так жваво показували у 2004-му київські повстанські намети, знаходимо два згадування про Україну. Причому двічі під грифом – «світовий рекорд». Перший подає Організація Об’єднаних Націй, яка із педантичною точністю діагностує, що і де відбувається із цими націями. Так от така нація-держава, як Україна, під проводом свого єдиного на планеті «месії» за підсумками останнього року вийшла на перше місце за темпами депопуляції. На мові хоружівських пасічників, це означає, що нащадки козацьких гетьманів вимирають, як бджоли у змерзлих вуликах. Те, що на асфальті не доморозили, угробимо олігархічним «добробутом» імені Віктора Андрійовича Ющенка. І факт другий, себто знову рекорд, поданий журналом «Форбс». Дочка того самого Кучми, проти якого піднявся народ, купила на респектабельній вулиці Лондона будинок, що за багатством є нині найдорожчим приватним маєтком у лігвищі олігархів усього світу - на берегах туманного Альбіону. 800 мільйонів, а саме стільки коштує ця «хижа на обморожених ніжках» вимираючих українців, - це, приміром, річний бюджет трьохмільйонного українського «П’ємонту», яким є Львівська область, котра послала на льодове асфальтове побоїще найбільшу кількість готових вмерти замерзлою смертю спадкоємців УПА. Спеціалісти підрахували, що у десятьох ваннах, дев’ятьох спальнях, у японському саду із водоспадом, розлогому кінотеатрі та на решти 2 тисячах квадратних метрах цієї лондонської «комуналки» дочки київського пенсіонера помістився б увесь помаранчевий Майдан із його тисячами палаток з обмороженими пасіонаріями. Ця багатоповерхова «цінність» Майдану із британською адресою побила попередній рекорд індуса Лакшмі Міттала – того самого, що в знак перемоги оранжевої революції перекупив у сім’ї президентської дочки «Криворіжсталь». Так що час відплати настав. Є така думка, що якби Ющенко приступив до реалізації обіцяного на Майдані, то ця найдорожча на планеті приватна резиденція спроможна слугувати Леоніду Даниловичу місцем домашнього арешту, де він може запросто в очікуванні революційного вироку забивати козла із своїм давнім другом Борисом Абрамовичем Березовським. А поки що цей безневинний акт купівлі-продажу реально слугує апофеозом режиму Ющенка, за якого олігархат в Україні, як у жодній іншій країні світу, переміг остаточно. За останніми свідченням того ж «Форбсу», маєтки українських олігархів за останні два роки, тобто за Ющенка, виросли у 2,1 раза. А українцям, що вціліли у наметовому таборі позаминулої зими, належить, почитавши «Форбс», почесати свої дебелі козацькі шиї, промовляючи національну молитву «За що боролись – на то напоролись». Напоролись на безпрецедентний розквіт олігархату, якого немає у жодній із 27 пострадянських і посткомуністичних держав континенту. А що стосується генези лондонського рекорду, то сім’я головного українського олігарха Пінчука, який за дивним збігом обставин доводиться ще й зятем Кучми, до нього йшла довго і виснажливо. Скільки зусиль мусив прикласти Леонід Данилович, щоб дружина його «позашлюбного» сина Вітюші Ющенка - Кет Клер Чумаченко-Ющенко стала найближчою подругою його єдинородної дочки Олени Кучми-Франчук-Пінчук. Це тої клятої зими Даниловичу снився румун Чаушеску на пару із корейцем Ро де У, а тепер от ці дві сусідки воркують, як найближчі подруги пізніми вечорами у затінку кремезних сосен Кончі Заспи, де дачі Кучми і його вірного «сина» Ющенка примостилися поруч – межа в межу. А як мусив «розкошелитися» зять Пінчук заради швагра Ющенка, щоб привести на той самий Майдан британського пенсіонера нетрадиційної орієнтації і зібрати на спільні танці Оленки і Кет багатотисячний натовп зівак. Яке це було нечуване видиво – танці Кучми в парі із Чумаченко на тому самому Майдані, на кістках обморожених. Відтак на таємній вечері святого сімейства у тій же Кончі Заспі зятьок Пінчук підніс під ніс швагрові (синові тестя) свого годованця на …голову парламенту. Бо не хто інший, як Пінчук витрясав Сєню Яценюка із пелюшок, плекав ще із буковинських водограїв, виводячи кіндер-спікера на печерські горби. І тільки після фіксації отакої кругової поруки гарантій і безпек наважилося сімейство О. Франчук ( ще й кримський нафтовик –невдаха-зятьок сюди приплентався зі своїм марсельським прізвиськом) показати усім європоцам із їхнім карканням на «папу» - отаку от 5-поверхову «кузькіну мать». Кажуть, у лондонську мерію поступила консолідована пропозиція від демократичної коаліції помаранчевих сил України вулицю Upper Phillimore, де тепер прописана дочка Кучми і «сестра» Ющенка, перейменувати на вулицю Гії Гонгадзе. А на самому фронтоні найдорожчої на планеті вілли відкрити меморіальну дошку на честь борця з олігархами усіх країн і народів Віктору Андрійовичу Ющенку. Уже без пліток помічено, що поруч із гніздечком президентської дочки і сестрички Оленки останніми днями заметушилися всілякі там крани і бульдозери. Подейкують, що то закладається чергова хатинка названого братика Вітюші, праправнука Калнишевського і сина Кучми. Буде на берегах Темзи отаке от помістя злодійкуватого «гетьмана» на вигнанні. І акурат каталажка для домашнього арешту. До того ж йдеться… І про це, здається, уже знає сам Ющенко, до якого не могло не дійти, що той єдиний крок, який віддаляє любов від ненависті, український народ зробив уже давно. І крок не один. Здійснивши побудову в Україні олігархічного режиму, Ющенко перейшов до завершальної фази – переведення цього режиму у стан довічного існування. Оскільки народ вдруге у хоружівське болото загнати не вдасться, тобто повторне обрання Ющенка рівне нулю, уже запущено операцію увіковічення режиму та його творця під назвою «Конституційна реформа-2». Першу, як відомо, проводив з тією ж метою Леонід Данилович, тепер же його стопами слухняно прямує до світлої мети Віктор Андрійович, - референдум. Народ повинен закріпити намертво і навічно Ющенка при владі! Народ – не на президентському голосуванні, де графа «Ющенко» викликає рвотний рефлекс, а на голосуванні за президентську республіку, де такої іменної графи не буде. Уже реалізується повним ходом перша стадія операції – розвалюється парламент, розколюються існуючі партії, паралізується уряд і одурманюється народ. Усі вони разом узяті – вороги Ющенка у пориві абсолютної влади, а єдиним союзником залишається олігархат, якому його довічне політичне владарювання забезпечує довічне економічне панування. Референдум а ля Кучма задля збереження влади руками народу і в обхід народу, як відомо, провалився з тріском хоча б тому, що парламент вивісив лозунг «No pasaran!» Референдум а ля Ющенко враховує у синівському виконанні помилку «папи» і передбачає піти в обхід парламенту. За азимутом, намальованим кишеньковим Конституційним судом. Все було б дуже забавно, якби не було так серйозно. І небезпечно. Вгодований Кучмою олігархат Ющенко виводить на останній смертельний бій із власним народом. Перехідні положення винесеної на референдум Конституції передбачають продовження першого терміну Ющенка ще на два роки задля зачистки «неугодних», а відтак торжество режиму набуде білоруського увіковічення. З тою лише різницею, що там посмертний вождь - проти олігархів, а тут – за них і під ними.