ГАМЛЄТ по-українськи

Автор: Подии

23.01.08 16:44

4612

Резонансні кримінальні справи в Україні, як довгобуди в Радянському Союзі. Вони вічні. Попри всі зливи інформації, відповіді на питання про вбивство Гонгадзе або про отруєння Ющенко, громадськість навряд чи швидко дочекається. Ось і тепер. Генпрокурор Медведько, відчувши, що крісло під ним учергове сильно захиталося, мляво спробував створити імітацію шаленої діяльності. Учергове пообіцяв розкрити отруєння Ющенка – тепер уже до 2009 року. Смішно? Головною причиною буксування слідства Генпрокуратура називає небажання співпрацювати з боку російської сторони. Мовляв, не хочуть «кляті москалі» надати зразки діоксину з своїх лабораторій. Навіть причину придумали – уже не виробляють такого. Але мужній Медведько не заспокоюється – засипає російських колег запитами, і сподівається таки – всупереч здоровій логіці – отримати відповідь. Не применшуючи звичайно важливості отримання зразків діоксину і доказів того, що він був саме російським, однак скромно засумніваємося у тому, чи саме це головна перешкода у тому, що слідство на сьогодні насправді знаходиться у мертвій точці. Адже навіть приблизних його результатів немає. Навіть якщо операція курувалася з Росії, виконавці все одно тісно пов’язані з Україною. І шукати треба тут, а не там. Фактично, зараз усі погодилися з тим, що отруєння відбулося одноразово. І що подія сталася швидше за все 5 вересня. Того дня, як відомо, Ющенко мав два достатньо підозрілі прийоми їжі. Головною версією, якщо не для правоохоронців, то для громадськості, принаймні, залишалася вечеря з керівниками СБУ – Смєшком і Сацюком, на дачі останнього. Сацюк, проти якого було порушено одразу кілька кримінальних справ, зараз знаходиться за межами України. Найменшу можливість своєї причетності до можливості отруєння Ющенка і Сацюк і Смєшко спростовують. Причому наводять достатньо розумні аргументи. «По мнению Смешко, бывшей власти во главе с экс-президентом Леонидом Кучмой это было не выгодно, так как "это все равно привело бы к фактически народному взрыву и закончилось бы возможной гражданской войной", а вот "техническая возможность, к сожалению, была довольно большой". Було абсолютно безглуздо з будь-якої точки зору отруювати Ющенка на дачі у Сацюка. Крім того, як твердять свідки вечері, у достатньо тісній обстановці той же Сацюк вживав їжу і алкоголь з одного посуду з Ющенком. Що фактично унеможливлює версію такого отруєння. Є й інша версія, яка фактично не розглядалася і досі чомусь не обговорюється. 5 вересня у кандидата в президенти Ющенка була ще одна вечеря. Причому досить дивна. Вперше про неї згадав ще наприкінці 2004 року сам Сацюк. У 2005, а потім з завидною регулярністю, щойно про справу знову згадували, аж до тепер, несподівано про це заговорив і один із учасників – більше того – організатор цієї вечері – дехто Володимир Шульга, колишня людина з оточення лідера КУНу Олексія Івченка. Вечеря відбувалася на дачі у компаньйона Шульги Олега Головіна. Хоча у словах Шульги на диво багато суперечностей: -- Как на самом деле происходил ужин на даче Головина? Идея ужина возникла совершенно случайно. Я с субботы на воскресенье ночевал у Олега. Я у него и прежде часто бывал. Действительно, хороший воздух, дача на Десне. Мы с утра прошлись вдоль Десны… Рассвет красивый, погода замечательная. Говорю ему, знаешь, я сегодня еду в Чернигов, там митинг Ющенко, потом концерт «ВВ» и Олега Скрипки. А что, если я ему предложу потом заехать к тебе? Головин согласился, только сомневался, что получится. Получилось. Вот и все. То есть, то, что Ющенко будет у Олега Головина на даче, стало известно только по дороге из Чернигова, после того, как он заехал к какому-то пенсионеру. Потом мы поехали по трассе на Киев, а я попросил Ивченко сесть в машину к Ющенко и напомнить, что мы не едем прямо, а поворачиваем направо, в Пирново. Только, когда все повернули направо, я убедился, что Виктор Андреевич к Головину все-таки приедет. Сразу же позвонил Олегу и сказал, чтобы встречали гостей. Я до последнего момента сомневался, потому что Жвания и его «водитель» Томас крепко тянули Ющенко к Смешко. Перше, що впадає у вічі – різниця у інтерв’ю Шульги від 2005 до 2007 року. В остаточному варіанті Шульга досить уперто і наполегливо дає зрозуміти, що до отруєння Ющенка причетний Жванія. І що отруєння відбулося на дачі в Сацюка. А загалом абсурд, сказаного Шульгою, полягає у наступному. Він усіляко підкреслює, що вечеря на дачі у Головіна була випадковою. І саме з цієї причини отруєння там відбутися не могло. Однак чи правда це. Дійсно, станом на ранок 5 вересня вечеря на дачі у Головіна не була запланованою. Усі, в тому числі і Шульга, знали, що на вечір у кандидата президенти Ющенка є інша вечеря – на дачі у Сацюка. Між тим Шульга самостійно або за чиєюсь вказівкою, вирішує зробити все, аби ці плани змінити. Наче випадково. Проте дуже добре сплановано. Шульга спеціально виїжджає аж у Чернігів, щоб через посередництво Івченка умовити Ющенка змінити маршрут. Випадкова ідея, як каже Шульга? Для Ющенка – так, випадкова. А от для Шульги? Ідея до того ж нав’язлива. Шульга спеціально посадив у машину до Ющенка Івченка, щоб той «не забув, куди їде». Тобто, не передумав. Дивовижна наполегливість. Особливо, якщо зважати на те, що кандидат в президенти був дуже зайнятою і втомленою людиною. І мав попереду важливу зустріч. Саме перед цією зустріччю Шульга та Івченко за будь-яку ціну намагалися скоригувати маршрут майбутнього президента. Без жодної розумної мотивації. Красиву природу вмотивованою причиною точно не назвеш. Далі більше – Шульга говорить про таємничого масажиста, який потім безслідно зник. Водій Шульги їде за харчами у київські ресторани. Причому харчі закуповує не в одному, а чомусь одразу в двох закладах. Ще одна дивина – Ющенко з оточенням зупиняється в розпал виборчої кампанії на кілька годин на незнайомій йому території. Шульгу він дещо знав через Івченка, власника дачі Головіна – зовсім ні. Розмови протягом цих кількох годин точилися «цікаві». - Разговоры о чем шли? - Ни о чем серьезном. І це в той час, коли Ющенка уже чекали Смєшко з Сацюком, де мали говорити про невтручання СБУ у виборчу кампанію і про уникнення силового сценарію після виборів. Словом, в історії багато дивного. Питань, як завжди, більше ніж відповідей. Малоймовірно, щоб Шульга, як головний оратор у цій історії, був впливовою особою. Однак те, що був ретельним виконавцем – однозначно. Проте Шульгу чомусь частіше опитують журналісти, ніж слідчі. Які повинні були б легко упіймати його на очевидних протиріччях у власних словах і добитися правди. Що ж, поживемо – побачимо, що скаже нам Генпрокуратура у підсумку. Року так до 2099 може й дочекаємося.