Спікера Партії регіонів вигнали з російської армії за невідповідність "морально-психологическим" качествам

Автор: Андрій Скумін, "Реальна політика"

22.09.07 11:47

8867

Це не правда, що Донбас порожняк “не гоніт”. Ще й як гоніт. До прикладу, Валерій Ілліч Коновалюк. Чим не “порожняк”? Ні, звичайно, якщо глянути на біографію і “список заслуг” Валерія Коновалюка в його власній інтерпретації, вона має викликати, як мінімум, повагу. У свої 41 рік Коновалюк - доктор економічних наук, академік Академії економічних наук, підполковник, кандидат у народні депутати з прохідної частини списку Партії регіонів, у минулому – кадровий офіцер, бізнесмен, заступник голови Донецької ОДА, народний депутат. Здавалося б, команда Януковича, забувши всі образи, зробила абсолютно вірно, включивши В.Коновалюка у прохідну частину списку Партії регіонів і зробивши його одним з своїх спікерів. Але ця біографія, як люблять казати на батьківщині Януковича і Коновалюка, - “понти для приїжджих”. Справжня біографія Валерія Ілліча значно складніша і драматичніша. Почнемо з того, що якщо В.Коновалюк і вчений, то “липовий”. Він дійсно вписав собі в біографію, що він закінчив Німецьку фінансову академію. Звичайно, після скандалів з Рудьковським, який міг в один час навчатися і в Москві, і в Чернігові, і відкидати сніг в Альпах, здивувати українського виборця важко. Тим не менше, дозволимо собі зауважити, що, згідно з офіційною біографією Коновалюка, у Німецькій фінансовій академії він навчався у 1992-1993 роках (у дужках В.Коновалюк, як правило, скромно зазначає “м.Мюнхен”). У той самий час ми маємо ксерокопії документів, які підтверджують, що з серпня 1992 року до жовтня 1993 року Валерій Ілліч Коновалюк був військовослужбовцем Збройних Сил Російської Федерації, перебуваючи на посаді командира взводу у званні старшого лейтенанта Сибірського воєнного округу (до речі, про службу в Російській армії В.Коновалюк традиційно промовчує). Яким чином зміг сумістити Валерій Ілліч службу в Сибірському воєнному окрузі з навчанням у Мюнхенській академії, думаю, не зможе пояснити навіть відомий мандрівник у часі М.Рудьковський. Хоча не виключено, що йдеться про якусь “Німецьку академію”, зареєстровану в Росії як LTD чи як громадська організація, яка за 300-400 доларів видала чинному академіку Коновалюку у 1993 році диплом з прекрасної якості палітуркою. Що ж до свідоцтва про присвоєння В.Коновалюку наукових ступенів кандидата і доктора економічних наук, то вони правдиві, ВАК України. Правда, дивним чином захист дисертацій співпав з перебуванням В.Коновалюка на посаді заступника голови Донецької обласної державної адміністрації (1998) та народного депутата України і члена спостережної ради НАК “Нафтогаз України” (2004). І хоча ім’я науковця-економіста Коновалюка для української науки особливо не відоме, але люди, які писали Валерію Іллічу і кандидатську, і докторську дисертації, про нього якнайкращої думки. Кажуть, розрахувався до копійки, плюс преміальні. Натомість щодо офіцерської кар’єри нашого героя – “нет повести печальне на свете”... Довгий час, як стверджують поінформовані особи, питання військової кар’єри було справжнім комплексом для молодого офіцера Коновалюка. І було за що: Валерій Ілліч прослужив у Збройних силах СРСР і Росії чотири роки; і за ці чотири роки його кар’єра так і не зрушилася з посади комвзводу. Із “звездами” також не склалося - на “гражданку” вийшов лише старлеєм. Правда, у Донецьку місцевий воєнком швидко вилікували Валерія Коновалюка від комплексів - у 1996 році з подачі Куйбишевського районного воєнкома Донецька Валерій Ілліч отримує “капітана”, у 2000 році – заступник голови ОДА Коновалюк отримує зірку “майора”. У 2002 році Куйбишевський воєнком достроково робить ще одне подання і Валерій Коновалюк стає “підполковником”. Одним словом, за шість років у Донецьку В.Коновалюк навоював значно більше, аніж за чотири роки радянської та російської армій. Правда, є деякі “шрами” військової і паравійської біографії Коновалюка, які не під силу і районному воєнкому. Йдеться про причину звільнення старшого лейтенанта Коновалюка з лав Російської армії. Справа в тому, що на “гражданку” В.Коновалюк пішов у 1993 році не за власним рапортом. Відповідно до наказу командуючого військами Сибірського воєнного округу, В.Коновалюка звільнено в запас “в соответствии с Законом РФ “О воинской обязанности военной службе” по ст.49 ч.2 п.”г” (в связи с несоответствием требованиям, установленным законодательством для военнослужащих). Підставою видання наказу названо “не соответствует должности по морально-психологичским качествам”. Що стало причиною такого вердикту, наразі невідомо. Джерела, близькі до Партії регіонів, називають дві абсолютно різні причини: 1) В.Коновалюк суміщав службу з бізнес-діяльністю. Причина такої підозри у ще одній накладці в біографії Коновалюка, де він пише, що з березня 1993 року (під час служби) займав посаду директора українського підприємства АТ “Укренергоресурси”; 2) В.Коновалюка “посунули” з армії за його нарцисизм. Ця версія досить близька до формулювання “про морально-психологічні якості” і дуже близька до натури Коновалюка. Відомо, що, коли в політику прийшов Коновалюк, нарцис Медведчук заплакав. Проявів нездорового самолюбування В.Коновалюка настільки багато, що він навіть видав спеціально з цього предмету книжку. Так що можна лише уявити реакцію офіцерів Сибірського воєнного округу, якби вони на початку вересня побачили на екранах телевізорів списочника Партії регіонів Валерія Коновалюка – колишнього старлея-переспєлку,– який повчає український народ, бути Президентові України Головнокомандуючим, чи ні. У Росії такому діячеві швидко роз’яснили би невідповідність його "его" об’єктивній реальності. Натомість у нас Партія регіонів не просто бере це чудо до списку, але й робить його одним із своїх спікерів. Те, що подібних персонажів просто соромно показувати людям, "донецьким" на думку не спадає. Нічому їх не навчив і приклад ще одного офіцера – соціаліста-підводника В.Волги, який нині із завзяттям топить пригрівшого його Олександра Мороза. Якщо прогнози фахівців справдяться і ПР з тріском програє вибори – чималою мірою це буде наслідком таких, з дозволу сказати, кадрових рішень. Але парадокс ситуації полягає в тому, що в разі програшу ПР і відтісненню Януковича з лідерських позицій, на його місце може претендувати якраз Коновалюк – за браком інших гламурних персонажів у керівництві регіоналів...