Петро Ющенко: «Вітя з батьком везли вулики на мотоциклі. Мотоцикл перекинувся, бджоли давай кусатися»

Автор: Володимир Сонюк, DailyUa

27.03.07 13:23

9721

Про невідомі подробиці з дитинства та шкільної юності Президента України Віктора Ющенка – в ексклюзивному інтерв’ю DailyUA старшого брата глави держави, народного депутата Петра Ющенка. - Захоплення нашого Президента трипільською культурою, бджолами, малюванням, народними промислами вже стали притчею во язицех. Звідкіля у Віктора Андрійовича взявся такий сильний потяг до подібних речей? - Колись, коли він ще банкіром був, його запитали, ким би він став, якби не пішов у фінансисти. Віктор Андрійович сказав, що археологом. Звідкіля в нього інтерес до всього цього? Це почалося з дитячих років. У нас батько добре малював. А в школі був унікальний вчитель Федір Іванович. Викладав креслення та малювання. Це був художник, який в Європі виставлявся. І багатьом поколінням учнів привив любов до художньої справи. Та й не тільки до художньої. Будучи широко обдарованою людиною, він займався з дітьми поза уроками, зацікавлюючи їх і бджолярством, і столярною справою. Я бачу, що Президент наш від того вчителя багато взяв – по пасіці включно. Ну, й батьки-діди наші столярами, пасічниками були. Дідів він не знав – 2 роки виповнилось (Вікторові Ющенку – авт.), як один дід помер, і 4 – як другий. Батьки були сильно зайняті в школі на роботі. А цей учитель дуже вплинув на нього. - Ким ваші батьки хотіли, щоб ви з братом стали? - Вибір професії у Віктора Андрійовича – чисто батьківська воля. У нас була тоді розповсюджена думка, яка навіть не обговорювалася, що юнак, який закінчує школу, повинен мати інженерно-технічну освіту. - На прес-конференції, коли Віктора Ющенка запитали, чи бився він у дитинстві, Президент упевнено сказав – так, бився. Це – правда? - Знаєте, коли він старшим став, я вже не був присутнім, бо поїхав учитися. Так що не знаю. Ну, а зовсім малим я його бійки серйозно не сприймаю. У школі він дуже чинно себе вів. Присутність батьків справляла вплив. Школа в нас була невелика. Вийшов у коридор і знаєш: зараз із якогось кабінету вийде батько чи мати. А директором працював колишній офіцер, який в хромових чоботях ходив. Не дай Бог, аби побачили, що десь у селі – не те, що в школі, хтось самокрутку закурив … Та це ж страшне, що було б! - Перед Новим роком Президент розповів, що від дружини у подарунок отримав старий мотоцикл, який йому дуже сподобався, бо нагадує мотоцикл із часів дитинства, на якому батько їздив. Що у вас був за мотоцикл? - Він і зараз є – відновлений, реставрований, мотоцикл К-750. Це була наша гордість. 1965 року випуску. Батько його дуже доглядав. Без такого транспортного засобу в селі ніяк. Чи дров треба привезти, чи сіна для корови, чи вулики перевезти. Була така історія. Вітя з батьком везли на мотоциклі пасіку. В коляску поставили два чи три вулики. Їдучи по лісі, перевернулися. - З бджолами вулики? - Так, із бджолами. Вулики попадали на землю, бджоли повилітали. Оце ЧП було! Бджоли кусаються, вони давай тікати… Заховалися за дубами, і потім довго-довго з-за дубів виглядали, що там діється із «пасажирами». Одним словом, сюжет вийшов майже по Остапу Вишні. - Ви поділяєте захоплення брата? - По бджолярству – так. Люблю мед. У нас в родині більше мене мед ніхто ніколи не любив. Я їв його мисками. Сьогодні я вже не уявляю, як це можна було. Але колись я за раз з мискою меду справлявся. Від мене замикали мед, ховали по-різному. А Віктор Андрійович, до речі, завжди стримано мед їв. Хоча свій маленький вулик він вже мав років десь із десяти.