Про те, як Кушнарьов пообіцяв Бабі Парасці 2000 баків. Про те, як януковці побили стареньку. Про долю простої бабусі, що стала символом українського народу на Помаранчевій Революції. Про все це читайте у ексклюзивному інтерв’ю Баби Параски І-Репотеру.
- Ви пам’ятаєте той день, коли вперше прийшли на Майдан?
- Пам’ятаю той день, хочу вам, діти дорогі, сказати так, що мої дівчатка відразу поїхали, як тільки це все починалося. Я лишилася на господарстві. Одна дочка, з якою я живу каже: «Поїдьте, мамо, на Майдан, давайте, все ж, доб’ємося, щоби Бог нам, українцям, допоміг, щоб Віктор Андрійович був нашим Президентом, а Тимошенко була нашим прем’єром.» Я от і приїхала сюди. Ви знаєте, мені старенькій, було дуже приємно, що я не просто їду, а їду вигравати нашу Україну.
- Розкажіть трохи про свою долю. Звідки родом? Де працювали?
- Я лишилася без батька в півтора роки. Матір була інвалідом другої групи. Різні роботи я робила. Працювала і на буряках, і на тютюні, корови доїла, різні роботи робила, щоби прожити. Потім вийшла заміж, а чоловік виявився пияком. Три дочки з ним нажила. А потім їздила працювати на заробітки, щоби побудувати хату. Довго в Архангельській області проробила, щоб мати де жити, аби побудувати хату. Собі хату положила, дочці положила. І що ви думаєте, поїхала у Казахстан на заробітки ще, там дояркою проробила 12 років, коли мама моя була вже при смерті, повернулася додому, поклала дітям гроші на книжку. Одній 5000, другій 2000. А Кучма, Янукович і Кравчук забрали наші вклади, забрали наші гроші, розпродали господарство, яке в нас було, були в нас і комбайни, і трактори, а вони розкулачили Україну. Я не буду казати, що вони поклали гроші в банки, поклали вони їх в маленькі баночки, а нам дали кравчучки і народ наш - жебрачки. Вони так транжирили Україну, а Віктор Андрійович як став прем’єром, то лад хоч навів. Пам’ятаю досі, як він підняв два пальці, і каже: «Я за Україну і за український народ гонорово виходжу, але прийде той день, що я за Україну і гонорово зайду.» І я це собі, діти мої, запам’ятала. І саме за це я і вийшла на Майдан - за його перемогу, за перемогу нашого народу. Зараз теж вийшла знову сюди, а то Віктору Андрійовичу вставляють палки в колеса. Я вважаю, що він за ці 2 роки багато добра зробив. У нього одна помилка, що він дав руку януковцеві, а Янукович береться разом з тими бандитами, що мали сидіти у тюрмах, своїми брудними руками до України. Знайте одне - якщо Віктор Андрійович не розпустить зараз Верховну Раду, то до Нового Року буде йому імпічмент.
- Що це за історія така була, що ви ніби просили гроші у Ахметова?
- Це брехню на мене написали. Стою я під Верховною Радою, та й думаю: «Буду ловити їх, як сурків!». За те, що вони дають бандитам, тюремщикам, наркоманам гроші. То тоді я впіймала за праву руку Кушнарьова, та й кажу йому: «Пане Кушнарьов, ви даєте своїм наркоманам та бандюкам гроші, аби їх просунути до влади, то краще віддайте їх мені, віддайте мені мої 2000 доларів, що я клала на книжку і людські гроші віддайте!». Він мені на то сказав, що він таких грошей не має. Я йому: «А бандюкам гроші дати маєте?». Кушнарьов мені пообіцяв, що піде у Верховну Раду і скаже, щоби всі там скинулись, та й принесе мені.
Преса вже потім перекрутила, ніби я сиджу під Верховною Радою і чекаю Ахметова з грошима. І що, ніби, я обіцяла не йти звідти, поки не дочекаюся Ахметова з грошима. Хіба так можна на мене брехати? Я ж добре пам’ятаю, що я казала. Хочу повідати, що я вже тут від сьомого числа, і прошу Ющенка, як сина, щоби він цих бандюків і наркоманів розпустив, бо йому поставлять імпічмент, а якщо він розпустить, то лишиться для народу лідером. Тим лідером, за якого стояв народ. Це вже його останній шанс. Він же не запроданець, як Мороз-падлєц, що кидає нас у прірву. Дуже прошу Віктора Андрійовича, як сина, зробити мудрий крок, бо народ не відступить.
- Вам платять за те, що ви тут стоїте?
- Не платять, хоча багатьом і платять. Та, все ж, хочу сказати, що я тут стою за ідею і є багато таких, як я. Їх більшість. Але є й такі, що думають, що на цьому можна нажитися. Дурні вони. Я от прийшла, щоби завоювати для українського народу авторитет. Я стара жінка, хай і старі, і молоді беруть у цьому з мене приклад. Я борюся за всіх – від старого й до малого, за українців, за Віктора Андрійовича. Підтримую теж Юлю, бо Юля є жінкою, а Віктор Андрійович є чоловіком. Тож хай ідуть одне одному на поступки, хай ідуть у одне русло, так як я оці помаранчеві і білі стрічки у себе на плечах з’єдную в один вузол. Дуже хочу, щоби вони лишилися разом, як тоді, коли починали виборювати Україну.
- Що Вам найбільше запам’яталася із зустрічей з Юлією Тимошенко та Віктором Ющенком?
- Теплота. Добре відношення. До мене досі листи пишуть, фотографії висилають. Мене поважають, може є такі, що мені, навіть, заздрять, але я на цю заздрість не реагую, бо так мені Богом дано, що я пішла воювати і так мені Бог дає і нині терпіти ці муки, і всяко мене обзивають…
- А що, і таке буває?
- По-різному буває, кляті януковські сили били мене. Біло-сині хлопці у парку напали на мене коло Маріїнського палацу. Вдарили мене, стареньку, по підборорідді, синяк ще й досі є, але я готова таке, навіть, терпіти, лише, аби Віктор Андрійович розпустив бандитів у Верховній Раді і був ще довго при владі.
- Як Ваша сім’я ставиться до Ваших поїздок на Майдан?
- Дуже переживає, але вони дуже раді, що я знов поїхала. Їм зараз ніколи, бо в мене корівка, в мене телятко, в мене 10 курочок, в мене 10 качечок, в мене городи висапані і виполоті, в мене буряки, в мене ячмінь, в мене пшениця, я ні на кого вже не сподіваюся. Все лише гуртом - я та моя сім’я. Вони падлюки ж і комбайни, й трактори забрали. Мені гірко. Гірко також, що Ахметов пообіцяв забрати свій офіс у Київ, а наших запхати у Донецьк. Я хоч і не звідси, та приїхала від таких гадів захищати народ.
- Що ви хотіли б сказати Януковичу і Морозу, якби вони зараз стояли тут, поряд?
Бог їм суддя. Хай їм буде то, що вони захотіли у груди українському народу. Говорити я нічого не хочу, бо я не беру так багато на себе, як беруть на себе вони. Хочу побажати народу щастя й праці і мудрих папарацці, най вас охороняє Божа ласка, цього бажає вам баба Параска!