Всупереч прогнозам соціологів, Народний блок Литвина так і не потрапив до парламенту. У чому, на Вашу думку, основні причини цього?
Причин є дуже багато, більшість із них ще будуть з’ясовуватися, але є кілька моментів:
по-перше, вибори не пройшли до кінця чесно, прозоро й без фальсифікацій. І ці фальсифікації були не на користь Литвина, а на користь інших політичних сил.
по-друге, керівництво Народного блоку Литвина ще з самого початку розуміло, що ідеологія, яку сповідує ця політична сила, не дозволить претендувати на велику кількість голосів, адже ідеологія примирення, стабільності та порозуміння – це не ідеологія дня сьогоднішнього – вона спрямована на завтра. А під час революції в основному перемагають радикали.
Чому Народний блок Литвина не приєднався до коаліції політичних сил, що оскаржують результати цьогорічних парламентських виборів у суді?
Окремі політики, такі як Олег Зарубінський та Ігор Єремеєв, брали постійну участь у прес-конференціях, у засіданнях коаліції, яка зараз оскаржує вибори. Однак формалізованого рішення блоку Литвина не було, адже це набагато складніша структура, ніж політичні партії. Щоб прийняти таке рішення політичним партіям достатньо волі керівника, блок – це дуже складна структура, де недостатньо волі одного лідера – потрібен компроміс.
Якщо фальсифікації мали місце, то як Ви вважаєте, вони носили стихійний чи централізований характер? Тобто, це була ініціатива місцевого чи центрального керівництва?
Це не стихійний характер. Фальсифікації мали в своєму підгрунті неформалізовану змову трьох політичних сил: політичний Схід закривав очі на фальсифікації на Заході, а Захід та влада - на фальсифікації на Сході.
Чи не вважаєте Ви, що боротьба між Народним блоком Литвина та соціалістами призвела до того, що значну частину їх голосів перехопив БЮТ?
Такої боротьби не було. Справді, лідер Соціалістичної партії Олександр Мороз на конференції у Дніпропетровську заявив, що «нам потрібно боротися з блоком Литвина». Таким чином Мороз вийшов на шлях війни і намагався зустрітися там з Литвином, але того там не виявилося. В результаті боротьби, як такої, не вийшло.
Але Блок Юлії Тимошенко дійсно перехопив голоси у Литвина і Мороза у Центрі України. Це сталося тому, що БЮТ виявився більш радикальним - він культивував революційні настрої, намагався перенести їх у сільську місцевість, в малі містечка, там де був зосереджений електорат Мороза і Литвина. А ці політичні сили, в свою чергу, навпаки, намагалися відійти від революційності, апелювали до здорового глузду, бо традиційна українська позиція є «моя хата скраю», і не врахували того, що, як висловився герой Євгена Шварца: «Масова катавасія знайшла себе».
Відомо, що значна частина виборців, що мали довіру особисто до Володимира Литвина, були прихильниками Віктора Ющенка. Чи було голосування НБЛ проти уряду Єханурова помилкою з технологічної точки зору?
Це була дійсно помилка. Перед тим, як голосувати проти уряду Єханурова, потрібно було зважити сили - у блоку Литвина не було суттєвих інформаційних ресурсів, і, відповідно, будь-яка дія, спрямована проти Ющенка та уряду могла бути трактована так, як вигідно владі, котра тримає в своїх руках ЗМІ.
Відправивши у відставку уряд Єханурова, парламент поступив правильно - це потрібно було зробити, потрібно було якимось чином покарати Єханурова, відправити у відставку Полякова й Івченка, які зрадили національні інтереси України, підірвали національну економіку.
Відразу після цього влада почала звинувачувати парламент, зокрема Володимира Литвина, а також Юлію Тимошенко та Віктора Януковича в тому, що вони зрадили інтереси України, пішли на поводі у Росії. І народ цьому повірив, адже виграє той, у кого зосереджені засоби масової інформації.
Це багато в чому нашкодило Литвину - якщо подивитися на рейтинг, то восени він становив біля 7%, і його можна було розвивати далі, але після відставки уряду Єханурова і масової інформаційної атаки на Литвина його рейтинг скоротився до 4,2%.
У ході кампанії Литвин їздив не по обласних центрах, а по районних і малих містечках, і там, де він був, його рейтинг був дійсно високий, а там, куди він не встиг доїхати, його рейтинг знизився до нуля.
Наскільки вдалим було позиціонування блоку Литвина як посередника між «біло-блакитними» та «помаранчевими», адже ця електоральна ніша, як свідчить результат виборів, є досить скромною?
Блок не намагався позиціонувати себе як посередника - він представляв себе як третю силу, як щось інше, між Януковичем і Ющенком. І доволі тривалий час Литвину це вдавалося - у нього був достатньо високий особистий рейтинг, був достатньо високий рейтинг у блоку. Але було потрібно більше енергії, вольових якостей лідера, Литвин не зовсім впорався з цим завданням і позицію третьої сили зайняла Юлія Тимошенко, яка останній місяць позиціонувала себе як щось між Ющенком і Януковичем.
Який Ваш прогноз щодо формування парламентсько-урядової коаліції? Хто її сформує?
Є три сили, які будуть між собою в різних конфігураціях об’єднуватись. Загалом мала би бути широка коаліція, в якій би взяла участь якнайбільша кількість політичних сил Так, скажімо, було в 1935-1936 році у Франції, де до коаліції ввійшли найрізноманітніші політичні сили - від комуністів до фашистів.
Саме такий шлях має обрати й Україна на той період, поки у нас не стабілізується політична та економічна ситуація, поки ми не забудемо про «помаранчеву» революцію і вона не відійде в підручники історії.
Якщо ж ми хочемо продовжувати революцію, то потрібно утворювати «помаранчеву» більшість. Але це ні до чого доброго не призведе - революція не робить нічого конструктивного, вона деструктивна, по суті.
На порядок денний виходить об’єднання України, тому що зараз є «біло-блакитний» Схід, і є «помаранчевий» Захід. Потрібно висушити Дніпро й об’єднати Україну, а це можливо тільки при коаліції за участі Партії Регіонів. У випадку, якщо Юлія Тимошенко не піде на компроміс і залишиться поза такою коаліцією, - це буде меншим злом.
Які, на Вашу думку, перспективи політичних сил, що не потрапили до парламенту, зокрема, які перспективи блоку Литвина?
Блок Литвина навряд чи буде існувати. Основою його була Народна партія, до якої приєднались дві інші. Якщо ж Литвин і далі буде виступати в ролі політика, то він напевно буде намагатися об’єднати всі ці партії в одну. Думаю, що інші політичні сили підуть на злиття з іншими політичними партіями задля залучення відомих імен, які допоможуть на наступних парламентських виборах, які, до речі, можуть відбутися набагато раніше запланованого.
Я вважаю, що можливі дострокові вибори, оскільки у нас надто нестабільний парламент. Але це не станеться з волі Президента, адже він розуміє, що якщо цей парламент опозиційний до нього, то наступний може виявитися взагалі ворожим.
