Права журналістка стосовно того, що якщо Литвин захоче, то це питання розглянуть і воно пройде? Якщо не захоче – не буде підтримане? Розкажіть про ці секрети спікера?
Я дивився, це дещо перебільшено. Хоча мені так хотілося, аби це було. Треба просто відчути, сформулювати, артикулювати настрої в сесійній залі. І зробити таким чином, що ці настрої поділяли, але принаймні, сприймали нейтрально інші фракції.
А як це?
Треба постійно вести діалог. Постійно треба враховувати думки настрої, намагатися виробити ту лінію, яка прийнятна для всіх.
А конкретніше – якщо не хочете, щоб пройшло питання – його ставлять у п’ятницю, десь там, коли мало депутатів, і на кінець порядку денного. Це правда?
Це не відповідає дійсності, оскільки ми погоджуємо перелік питань, які будуть розглядати і порядок їх розгляду на погоджувальній раді в понеділок. І після того видається розклад засідання на тиждень. І депутати знають, коли яке питання буде розглядатися. І планують відповідно вже свою роботу. Але якщо ми не встигли виконати наприклад, у вівторок, наш робочій графік, тоді законопроекти, які залишились на розгляд автоматично переносяться на середу. А з середи на четвер. І відтак може бути велике нагромадження законопроектів, особливо на п’ятницю.
А для того, щоб пройшло питання, говорять треба його поставити у пакет з тими питаннями, які явно прохідні?
Ми не голосуємо в пакеті. В пакеті ми голосуємо надзвичайно рідко. Єдине пакетне голосування в нас було 8 грудня 2004 року, коли ми приймали рішення про 3 тур президентських виборів. І прийняття рішення по політичній реформі. Більше пакетних голосувань в нас не було. В принципі, є свої елементарні секрети головуючого, як впливати, як апелювати і що говорити для того, щоб підтримати, чи не підтримати те рішення. В дискутивних моментах, коли немає єдності з приводу того, чи іншого законопроекту, я намагаюсь тоді не голосувати. Бо частина депутатів орієнтується, дивлячись, як я проголосував. Що стосується урядових законопроектів, що стосується президентських законопроектів, навіть якщо в сесійній залі їх підтримують один чи два десятки народних депутатів, я завжди демонстративно голосую за затвердження цих законопроектів.
Ваша сестра говорила, що коли дивиться, що відбувається у парламенті, коли ці бійки навкруги вас і ви не можете втихомирити, вона просто плаче. А ви вже звикли до цього? Були моменти, коли було страшно?
Ні, страшно не було. Я вам скажу відверто, що в такі складні моменти, коли в нас пік збурення, я просто не помічаю, що до мене твориться. Можуть навіть висмикувати стілець з-під головуючого. Я виконую ті домовленості, які були. Якщо більшість підтримує прийняття рішення, я намагаюсь його проводити. Хоча скажу відверто, якщо зараз повернути, відформовувати назад ті роки, ті складні моменти, я б вів себе мабуть дещо інакше. Але це величезна школа. Її потрібно було пройти. Бо в сесійній залі далеко не завжди можеш бути зручним цім.
На вас не ображаються, коли ви якимись афоризмами кидаєте в бік якихось депутатів?
Я більше потім переживаю, я при нагоді завжди можу вибачитись. Я відчуваю, що я був не правий. Вважаю, що це правильно.
Нам телефонували і запитували про таке: у вас вже є реклама вашого блоку. Все це коштує недешево. Хто це фінансує? Хто в вашому списку, вибачте, грошові мішки?
В нас нема на превеликий жаль грошових мішків. Очевидно хотілося, аби вони були. Це моя принципова позиція з цього приводу – підтримують і партію, і блок. Відкритий, чистий спосіб, так як це роблять і для інших політичних партій. А щодо власне реклами – ми намагаємось можливо, компенсувати рекламою, коли в нас інших можливостей немає. В нас немає телеканалів на відміну від ряду інших політичних сил.
Але ж законом не можуть відмовити, коли ви приходите і розміщуєте свою рекламу?
Ми діємо в межах чинного о законодавства. Для цього треба мати очевидні можливості. Але якщо ми дивимось і аналізуємо екран, те що показують і скільки разів кого показали, і в якій іпостасі.
Вас достатньо часто показують...
То можна сказати, що наша політична сила, і власне я, десь на 4-5 місті. Ми в понеділок як раз будемо проводити засідання громадських організацій і говорити про те, що нам потрібно зробити, для того, аби забезпечити рівні можливості забезпечити чесні і прозорі вибори.
Який ваш виборчий бюджет?
Мені важко пор те казати, але він в межах тих можливостей, які є сьогодні в партії. Я вам скажу відверто, я не займаюсь фінансовими проблемами організації виборчої компанії і не хочу цим питанням займатись. Я займаюся роботою спікера ВР України. І майже не займаюсь передвиборчою компанією. Це моя принципова позиція.
Стосовно цього, ви говорили, що міністри мають піти у відставку. Але ж вам закидають, що у ваших рекламних роликах, ви використовуєте службове становище, тому що ви там на трибуні ВР, ви кріслі спікера. І те, що ви постійно на роботі, це теж можна розцінювати, як використання службового становища?
Треба розібратися в певних речах. Що таке адміністративний ресурс? Ніхто ж не заперечує, аби виступали міністри, прем’єр-міністр і відстоювали позицію. Але якщо є підлеглі, якщо є відповідні структури на рівні області, на рівні району, і вони одразу в один прекрасний момент люблять одну партію, і записується туди керівник колективу, і весь колектив – то це означає адміністративний ресурс. У ВР, і у мене, Голови ВР немає жодного підлеглого. Я повинен говорити, переконувати, організовувати роботу ВР. Так що треба очевидно дивитись на ці речі саме з таких позицій. І дати чітке визначення, що таке адміністративний ресурс. Все інше, це буде просто балаканина. Давайте ми від неї в решті решт вже відійдемо.
Не можна зараз не говорити про вибори, вони наближаються і багато того, що відбувається, з ними пов’язане. Ви якось говорили про те, що можливе переголосування цих виборів парламентських. Досі притримуєтеся цієї думки?
Я говорю не про переголосування. Якщо в нас буде поляризований парламент, якщо парламент спроможеться виключити на те, щоб розподілити посади, а не може забезпечити ефективну діяльність державних інституцій, не зможе забезпечити розвиток економіки, поліпшення соціального почуття, то за таких обставин це можуть бути не останні вибори, особливо якщо враховувати, що нас очікує в другому півріччі. Поки що всі працюють з прицілом до 26 березня. І в багатьох випадках діють за принципом «Після нас, хоч потоп!» Скажіть, як можна працювати, коли деякі керівники у виконавчих структурах є в списках до ВР, до обласних рад, до міських рад і навіть мерами? Коли вони можуть займатися, принаймні, коли в них буде час, щоб ті папери, які лягають їм на стіл, вони розписали? Тим більше, що в АЕС дехто думає, що начальник тоді, коли навскіс розписався і поставив печатку. Я про це якраз говорю.
Може статися, що вибори не відбудуться?
Вибори відбудуться за будь-якої погоди. Тим більше, що законом не передбачено, який відсоток людей мають прийти на вибори. Але це, я думаю, будуть надзвичайно важливі вибори. І вибір і позиція кожної людини будуть мати доленосне значення.
У вашому списку Юрій Луценко нарахував 16 людей на сотню, цікавих для його відомства.
Я думаю, що Юрію Луценко треба займатися своєю справою. Його ніхто не уповноважив і законом не передбачено, щоб він рахував списки. Хай він краще порахує інші списки, або дасть об’єктивну інформацію. Це просто ще один показ такої розхристаності організації влади в Україні. Хай він просто візьме і прочитає статистику, скільки в нас збільшилось злочинів, і скільки цих злочинів розкрито, а не маніпулює статистикою. Якщо потрібно, то ми очевидно це допоможемо зробити.
Він також попереджав, що можливі псевдозамахи на політиків. Колись була інформація про те, що на вас годувався замах. Що це тоді було?
Я з цього приводу хотів би ще один момент сказати. Я просив би керівників, які мають владу, наділені владою саме в правоохоронній системі, утриматися від цього роду заяв, бо під ці заяви можуть справді щось організувати для того, аби спровокувати велику кризу і протистояння в країні. Хто тоді буде відповідати за подібного роду отакі безвідповідальні заяви? Якщо вони є – треба про них публічно сказати. Якщо це потрібно – прийти і сказати у ВР України. Треба в решті решт, щоби почали займатися своєю роботою, а не займалися власним піаром.
Ваші амбіції після виборів. Як ви думаєте, крісло спікера, матиме того ж самого господаря, як і зараз?
Це все залежить від результатів виборів. Ви розумієте, що я вже переріс ці амбіції, про які ви говорите. Моя головна амбіція – залишитися людиною. Яка може як і нині ходити вільно, спілкуватися з людьми і відчувати взаємну приязнь від абсолютної більшості людей. Авторитет не вимірюється кріслом. Це рівно значно тому, що дати довідку, що є відповідна в тебе посада, і відповідно тієї посади, тебе повинні поважати. І повірте, цього ніколи не буде.
З ким ви готові об’єднатися в коаліцію після виборів? А з ним не готові, з ким не будете дружити точно?
Я хотів сказати таке міркування з приводжу сюжету. Мені дуже подобаються аналітики, що вони ніколи не залишаться без роботи. Вони сьогодні дають одні оцінки і прогнози, а потім будуть аналізувати, чому ці прогнози не справдилися. І не були реалізовані? Я хотів би як відповідь сказати: я стану тим, ким я захочу стати. Якщо захочу – буду спікером. Захочу – буду прем’єром. Це буде залежати від мого вибору. Оскільки іншого вибору не буде. Просто не тільки ж хотіти потрібно, а й мати для цього підстави, мати для цього основу. Тому хай всі заспокояться. Це перше. Друге. З ким блокуватися? Я сьогодні не вів з жодною політичною силою і не веду переговорів щодо можливого блокування у ВР Украйни. Я до цього підхожу практично і політично. Перше. Практично. Якщо з кимсь вести переговори, це буде означати, що інші будуть починати дружити проти себе. А з другого боку, виникає тоді спокуса для постановки такого питання: «Ну, вони ж об’єднаються, то давайте проголосуємо просто за одну політичну силу, в однієї буде рейтинг 20%, в інший буде 5%, але ж вони об’єднаються!». Я вважаю, що сьогодні головне довести життєздатність своєї програми і показати, що є реальні люди і реальні можливості цю програму реалізувати. А вже після того будемо дивитися, кого ми будемо запрошувати до себе в союзники. І ще раз хочу сказати, що кількість ще не означає якість. Потрібна якість і потрібна передбачуваність для розвитку країни. Це я гарантую.
Запитання з Майдану: «Можна гарантувати, що наступні вибори будуть чесними і несфальсифікованими?»
Я захоплююсь вашою мужністю, що ви на такому морозі стоїте на вулиці. Я готовий після завершення передачі приїхати до вас, якщо ви там залишитесь, і пригостити чаєм чи кавою. Це не підкуп! Ні, ні, ні! Я тоді знімаю, якщо це буде розглядатися, як підкуп виборців. Гарантій немає. Гарантії можуть дати виключно люди. Бо ви прекрасно розумієте, чим більше буде запевнень, що вибори в нас будуть чесними, відкритими, транспорентними, тим більше в нас буде виникати застережень, чи буде так насправді? Ми вже знаємо життя і виховані так нашим життям. То я думаю для того, аби вони були такими, потрібно щоб люди прийшли на вибори і всі висловили свою позицію. А перед цим вони мають отримати можливість ознайомитися з усіма програмами і з політичними силами, які йдуть на вибори. А те, що пробуватимуть використовувати амінресурс – це однозначно. Сьогодні приходить багато сигналів, коли людей примушують вступати до однієї партії. Особливо бюджетників. Гарантуючи їм, що в такому разі вони отримають бюджетне фінансування, ні – тоді бюджетного фінансування на установи не буде. Це, насамперед, стосується шкіл, лікарень і таке інше. Але ми зробимо все, ВР особливо, щоб у нас не було нарікань про те, що сфальшована позиція людей.
Запитання з Майдану: «Чи ви знаєте, що була індексація вкладів приватизаційних сертифікатів. Із мільйона на 50 мільйонів. Я думаю, мабуть ви знали, але нічого не зробили для того, аби люди знали. І вийшло в нас приватизація незаконна, тому що люди в 50 раз менше мають частку державного майна, чим повинні мати».
Я хотів би лише уточнити і сказати, що ВР на превеликий жаль не займається приватизацією. ВР як раз стоїть на чатах і не дозволяє деяким нашим спритним політикам приватизувати об’єкти, які є дуже привабливими. Я можу назвати деякі з них: це «Одеський припортовий завод», «Зорямаршпроект» і таке інше. Тому позиція ВР і моя особисто полягає в тому, що підприємства, які є стратегічно важливими, які працюють прибутково, повинні залишитися у власності держави. Якщо вести мову про приватизацію, то на приватизацію потрібно виставляти ті підприємства, які образно кажучи, лежать і які не працюють. Давати їх за одну гривню, але під інвестиційні зобов’язання, що відновиться виробництво, що люди будуть мати роботу і що будуть мати пристойну заробітну платню. Для цього нам потрібно сформувати відповідний уряд, який би діяв спільно з ВР України.
Запитання з Майдану: «Правильно ли было отправить ВР в отставку? То есть Кабмин?».
Тоді не було іншого виходу і сьогодні його немає. Я думаю, це була, якщо хочете, підтримка уряду покаранням. Чому? - Щоб уряд зрозумів, що він повинен відповідати за виконання тих рішень, які приймає ВР України. І не дивитись ні на кого, а спільно працювати з ВР України. Це перше.
І друге. Я думаю, уряд повинен зрозуміти, що в нас в Україні має бути один уряд. Не може бути уряду в «Секретаріаті в Президента», і не може бути уряду в «Раді Національної Безпеки і Оборони».
І нарешті, третє. Уряд, отримавши попередження від ВР України, повинен був зайняти принципову державну позицію при проведенні переговорів з РФ щодо підписання угод в газовій сфері. Він міг би сказати Російській стороні: «Ви бачите, яку позицію займає ВР України? А відтак, таку позицію займає український народ». Якщо б відповідним чином ми діяли, а не намагалися ревізувати рішення, які прийняла ВР, в нас не було б тих проблем, про які ми говоримо сьогодні.
Запитання з Майдану: «Меня зовут Максим, я из Белой Церкви. У меня вопрос касаемо депутатской неприкосновенности. Ваше отношение к этому на всех уровнях?
Депутат не повинен нести жодної депутатської відповідальності за свою діяльність. За все інше він має відповідати як кожен громадянин України.
Стосовно того, чи правильно було відправляти уряд у відставку. Адже говорять, що це просто політичний хід. Бо просто наслідків дуже мало.
Чому? Це якщо зробити вигляд, що в нас в Україні не існує Конституції. Тоді ніяких наслідків немає. Треба жити за тією Конституцією, яка на даний момент є чиною. Тому, що в нас деякі живуть за тією Конституцією, яку намалювали собі в уяві. А це неправильно. Особливо людям, які наділені державними повноваженнями. Справа в тім, що рішення, які прийняті ВР публічно відкрито – воно має політичний підтекст. Будь-яке рішення має політичний зміст. Але я можу сказати, що як голова ВР не підписую рішення під столом. На відміну від деяких державних чинників. Я вимушений протягом п’яти днів підписати те рішення, яке прийняла Верховна Рада України. Але знову ж таки хочу сказати, що коли ВР України приймає рішення, про те, що забороняються підвищення цін на енергоносії, а уряд дає доручення і ціни ці підвищуються, в тому числі і на газ для побуту, в тому числі і на електроенергію. А потім я чую заяву про те, що, мовляв, уряд виконав свою обіцянку і не підвищував цін, а через кілька днів керівництво НКРЄ заявляє, що вони скасували відповідне рішення – це державний орган, то, вибачте, я думаю, що ми не можемо допустити, щоб свої прорахунки, свої не доопрацювання уряд перекладав на людей. А так вони зробили. А очевидно треба сказати, а як люди будуть виживати? Особливо зараз за нинішніх скрутних умов?
Або ще один момент. Відповідно до Конституції і до всіх законів, які чинні, втому числі бюджетний кодекс, уряд повинен подати до ВР програму Соціального розвитку України на кожен рік. До цього часу програми розвитку ми не маємо. Як це оцінювати? Натомість нам пропонують, презентують невідомо де план дій. А в цьому плані дій записано: засукати рукава по саму шию, розшити вузькі місця і працювати енергійно. Треба документ, який можна було б затвердити, який можна було б перевірити на предмет виконання. І ряд інших питань, які стосуються практичного життя, які стосуються соціального самопочуття людей. Уряд має зрозуміти, що віднині змінилися умови співіснування. І він має відповідати перед ВР, як перед вищим представницьким органом народу. А для того, щоб відповідати, треба адекватно діяти. Якщо всіх влаштовує зараз економічна ситуація, якщо всі захоплені, тоді можливо, поступили неправильно.
Один з політологів, про яких ви вже говорили, говорить, що роль Литвина, цитата: «Змінилася пропорційно ролі парламенту. ВР хоче перехватити ініціативу у Президента».
ВР її не випускала, цієї ініціативи, з своїх рук. Особливо, коли вона вимушена була взяти цю ініціативу, тобто, відповідальність за країну в листопаді-грудні 2004 року. Коли не діяли інститути влади, окрім ВР України. Отоді ми приймали рішення, знову ж таки, політико-правового характеру. І тоді частина політикуму і частина суспільства була в захопленні. А взагалі я думаю, всі сприйняли з полегшенням великим рішення, які прийняла ВР, бо вона відвернула країну від збройного, я не побоюся цього слова, кривавого конфлікту. І після того ВР, вже усвідомивши своє призначення місце і роль, вона відповідним чином здійснює. Натомість інші представники, які мали б зрозуміти, працювати на паритетних засадах, починають висовувати тези, що треба розігнати ВР, ну це рівнозначно тому, що взяти роль, зігнати український народ, що вона не відповідає настроям, що це п’ята колона і таке інше. Це від неадекватного сприйняття ролі і призначення державних інституцій. Це на словах розмова про демократію, а на практиці це демонстрація кондового такого підходу, що я начальник, а всі інші мають бути дурнями.
Запитання з Майдану: Ігор Миколайович, Київ, учасник бойових дій. Я хотів би узнати, чому законом України про податки з фізичних осіб, які ви прийняли в 2003 році, скасовані пільги учасників бойових дій? Я маю на увазі пільгу про податки учасників бойових дій, що вони звільняються від всіх видів податків, з усіх видів доходів. Ну і тим самим порушується Конституція.
Я повністю згоден, що не можна звужувати права і свободи людини відповідно до Конституції. Але хотів би внести маленьку уточнення. ВР не відміняла відповідне рішення, це Кабінет Міністрів при прийнятті бюджету призупиняє, починаючи з 2000 року, як мінімум кілька десятків законів, насамперед, які стосуються соціальної сфери. В нас діє принцип, якщо закон подобається, ми його виконуємо. Якщо ні – ми закон не виконуємо. Тому ми в цьому році вимушені були зобов’язати Кабінет Міністрів, якщо вони хочуть призупинити дію якогось соціального закону, то хай вони не ховаються за бюджет і не ховаються в бюджеті – хай вони його вносять публічно до ВР України і пояснюють людям, суспільству, чому вони хочуть ці зміни здійснити. Так що тут проблема не в ВР, а в тій позиції, яку займає Кабінет Міністрів і говорить, що для цього немає відповідних коштів. Саме тому ми ведемо мову про те, щоб парламент має формувати уряд і відповідно ВР і уряд мають спільно відповідати перед людьми, щоб не показували пальцями один на одного, чому не виконується те, чи інше рішення насамперед в частині соціального забезпечення людей.
Запитання з Майдану: «Меня зовут Максим. Я сам киевлянин. Вот меня интересует такая проблема по поводу политической реформы. Сейчас изменилась Конституция, но люди не почувствовали никаких изменений на себе. Что может изменить эта реформа в управлении государством. Каким теперь будет баланс трёх ветвей власти, и вообще, может она изменить жизнь обычных граждан?».
Для цього й робиться, що змінити на краще життя громадян. І мене не цікавить, які повноваження будують між Президентом і Кабінетом Міністрів або ВР. Мене цікавить, щоб люди могли приймати самі рішення, щоб це ішло до первинної ланки, до села, селища і міста, щоб вони брали участь в управлінні державою і несли відповідальність за ті рішення, які приймаються і звітували безпосередньо між людьми. А наверху, я думаю, тут заспокояться – повноважень всім вистачить. А чому ми зараз не відчули ще, бо в нас іде боротьба – одні хочуть жити за новими правилами, за новою Конституцією, інші хочуть її ревізувати. І із за цього ми не можемо отримати той позитивний результат, на який всі розраховуємо.
З чого ви почнете останню сесію цього скликання?
З свого виступу при відкритті сесії буду звертатися до народних депутатів, до політиків, політичних сил, що ми маємо в цей період підтримати діалог, рівновагу в суспільстві, що ми маємо забезпечити можливість, аби вибори відбулися чесними, прозорими і відкритими. І водночас прийняти ті рішення, які є конче необхідними. Принаймні, це стосується економічної сфери. Я попросив поставити на розгляд поза чергою законопроекти, які пропонує розглянути Президент і Кабінет Міністрів України. Насамперед, в частині економічних законів. Також нам треба прийняти концептуально в першому читанні закон про Кабінет Міністрів, про коаліцію, про регламент ВР, з тим, щоб нова ВР, яка прийде, почала одразу працювати, а не займатися тим, щоб створювати поле для організації своєї діяльності. Я думаю, що для нас дуже важливо сьогодні дати об’єктивну оцінку економічній ситуації в Україні. Вжити вичерпних заходів для того, щоб припинити спад економіки, для того, щоб знайти додаткові джерела надходжень для бюджету через оптимізацію податкової системи, з тим, щоб життя в Україні не загальмувалось, не зупинилось із виборчою компанією. Я думаю, що обов’язково ми маємо розглянути питання, пов’язане з житлово-комунальною сферою. Це сьогодні проблема національної безпеки України, це проблема майбутнього і здоров’я людей. І цілком очевидно, що ми повинні заслухати звіт уряду, щодо того, яка виконуються законодавства в часині розвитку агропромислового комплексу. І що потрібно робити і що робиться для здійснення весняно-посівних робіт. Оскільки люди на місцях кричать просто криком, що нічого в цьому плані не робиться. А зима є надто складним випробувачем для людей і вони вимагає він нас витримати цей іспит.
Який буде стан на місцях після виборів, особливо в місцевих радах?
Якщо відверто – буде складний. Якщо ради, скажімо обласні, районні, міські – поляризовані, це буде викликати велике протистояння. Не просто буде працювати мерам міст. Вони вимушені будуть маневрувати між різними політичними силами, намагатися консолідувати їх для прийняття відповідних рішень на рівні регіонів, на рівні міст. Я вважав і вважаю, що рішення, яке прийняла ВР України щодо тотальної пропорційної системи, це рішення є передчасним. Але, знову ж таки, потрібно сприйняти те рішення, яке проголосувала ВР України.
Запитання з Харкова: моя фамилия Зайцев Илья Маркович. Мне хотелось спросить, почему всё-таки некоторые политики, и, ваше мнение, почему идёт спекуляция взаимоотношениями Украины с Россией. Мне кажется, Харьков – общая граница с Россией, общие интересы, общие связи и по работе, и родственные отношения. Какие могут быть на сей счёт спекуляции?
Хотів би підтримати саму постановку вами питання, оскільки в ній вже міститься відповідь на ту проблему, яка порушується. Справа в тім, що в нас деякі політики хочуть провести вибори на революційній черговій хвилі, не розуміючи і не усвідомлюючи, що двічі повторити один і той же досвід неможливо. Інша частина політиків хоче скористатися цим і виступити, так би мовити, захисником Росії в україно-російських взаєминах. Я вважаю, що нам потрібно насамперед заспокоїтися і зрозуміти, що в нас були більш складні моменти, але водночас, що нам долею, історією, життям визначено мати нормальні цивілізовані стосунки. Для цього потрібно здійснити інвентаризацію проблемних аспектів наших взаємин, і прийняти рішення, які б враховували інтереси стратегічні, національні, державні інтереси і України, і Росії. Це моя позиція. І я переконаний, що шляхом нормального серйозного діалогу ми дуже швидко знімемо ті недомовленості, які існують в наших стосунках, які псують насамперед життя абсолютної кількості людей.
Один із депутатів провладної фракції говорить, що (це також цитата) «Литвин часто їздить до Москви. Виконує замовлення московських друзів». Тобто, ваша позиція стосовно зараз стосунків України і Росії? Хто винен, і як зараз діяти Україні?
Я не хотів би реагувати на таку нісенітницю. Я їжджу до Москви не для того, аби прогулятись, а для того, щоб зустрітись з вищими державними чинниками Росії і провести переговори. В тому числі відносно парламентської співпраці стосунків наших на державному рівні. І якраз моя позиція особисто дозволяє до певної міри стримувати нагнітання суперечностей в наших взаєминах. Оскільки ми можемо перейти від сплеску емоцій до прогнозованого стабільного непорозуміння у наших стосунках. Від чого постраждають насамперед люди. Цілком очевидно, що 25% експорту, який йде з України, він експортується до Росії. І 35% імпорту, що отримує Україна, це російська продукція. Якщо в нас не буде взаєморозуміння, то постраждають економіка, постраждають люди обох країн. Зрозуміло, в силу об’єктивних обставин український громадянин постраждає більше. Ми повинні робити все, щоб не страждали люди, коли політики не можуть домовитись. Хай краще політики візьмуть паузу, і не займаються цим питанням.
Зовнішньо можна вирівняти стосунки?
Можна і треба. Але як же їх вирівнювати, коли українська парламентська делегація на чолі з головою ВР їде до Москви, і в той же час підписується рішення про звільнення посла України в Росії. Це зроблено було з великим викликом. І другий момент. Як можна зрозуміти, що звільнили посла і вже майже два місяці посла України в Росії немає. До речі, як і в багатьох інших важливих країнах для співпраці з Україною. Це інакше, як недолугістю пояснити не можна.
Запитання з Харкова: меня зовут Слава, я студент. У меня такой вопрос. С 1 января Украина – парламентская республика. Как вы считаете, парламент может нормально работать, в то время, когда депутаты с периодичностью через неделю устраивают в парламенте бои без правил?
Я хотів би уточнення маленьке зробити, що з 1 січня ми не просто парламентська, ми парламентсько-президентська республіка. Але ви мабуть звернули увагу на те, що з 1 січня, коли парламент відчув більшу відповідальність, яку йому належить нести, сутичок і бійок в парламенті нема. Я кажу це і стукаю по дереву, щоб цього не повторилось. Я переконаний, що нам більше потрібно проводити діалогів, більше з’ясовувати позицій перед тим, як дискутивне питання виносити до сесійної зали. Тоді не буде таких явищ, які не прикрашають парламент не лише український, а й парламенти багатьох інших країн.
Якось читала про те, що ви читаєте підручник історії, і кажете, що хочеться плакати
Особливо ті, що пропонуються дітям. Тому що йдеться насамперед про і більш віддалені сторінки. Коли ми намагаємося ідеалізувати нашу минувшину, і подавати її кон’юнктурно, з урахуванням політичних симпатій, антипатій. Історію очевидно потрібно намагатися писати з об’єктивних позицій. Історію можна писати через 50 років, коли відбулися події. Зараз радше пишуть політологічні посібники. Якщо вже брати і останній період, скажімо, не подобаються певні особи, яким навісили тавро, що це є злочинці, і про них не говорять. Очевидно, треба просто дати факт, що такий-то, така-то людина з такого-то часу обіймала посаду, була прем’єром, була президентом. Вона зробила такі-то-такі-то кроки, такий результат господарювання. А вже інші оцінки дасть час.
Запитання з Харкова: Вороньковская Надежда Алексеевна. В чём смысл воззвания Народного блока Литвина?
Дякую за те, що ви знаєте, що є така відозва. Вона пов’язана з тим, що вибори завжди, як правило, підвищують температуру суспільства. Не дивлячись, що падає температура природна. Це перше. І друге, в нас відбувається процес поляризації. І дуже не хотілося б, це край небезпечно для країни, щоб ми після виборів отримали вкотре розколоту країну. Тому для нас головне - консолідація українського суспільства. І друге, це практичні дії для того, аби після виборів до кінця року ми здійснили комплекс заходів, які б забезпечили стабільний і прогнозований розвиток країни в економічному, соціальному і політичному плані. В цьому сутність нашої відозви, яка під собою має конкретну платформу дій блоку.
Запитання з Харкова: меня зовут Алексей, и я студент. И я как представитель молодёжи хотел бы задать вопрос. Я не решил, за кого буду голосовать. И мне интересно, что вы делаете для молодёжи? Будет ли повышаться стипендия? И какие меры вы для этого делаете?
Як представник старшого покоління, відповім головне, що потрібно зробити, це не заважати молоді жити так, як молодь хоче, як вона бачить своє життя. Що стосується соціальних питань молоді, це насамперед можливості отримати кредити, і можливість отримати житло в молодому віці. Можливість отримати прекрасну освіту і перше місце роботи. А головне – можливість організувати свою справу для того, щоб стати на ноги. Тоді можна почувати себе вільно, незалежно економічно, так і політично. Всі ці завдання будуть чітко і послідовно реалізовуватись.
Адвокат Рєзникова і Власенко подали на вас у суд до ВР через те, що ви не приводите до присяги суддів Конституційного суду
Наскільки мені відомо, подали в суд не на мене, а на ВР. Це потрібно подати позив до 423 народних депутатів. Це справа кожної людини. Водночас там є один момент, я думаю адвокати добре його знають, що привести до присяги треба протягом місяця. А термін місяці давно минув. Так що вони запізнилися зі своїм позовом до ВР України. Бо якщо ВР стане на точку зору закону, і букву закону, то вона скаже, що поїзд пішов, треба знову приймати нові укази, і треба знову проводити нові вибори, я маю на увазі, проводити з’їзд суддів. Моя позиція така. ВР України має виконати узгоджене рушення, яке вона прийняла із трьох пунктів:
1. Прийняття постанови про порядок приведення до присяги суддів Конституційного суду.
2. Обрання суддів Конституційного суду і ВР. І приведення всіх суддів до присяги.
Я буду пропонувати ВР України вирішити це питання. Ми постанову вже прийняли - обрати суддів. Якщо не оберемо, поставлю на голосування, щоб ВР підтримала приведення до присяги суддів Конституційного суду.
Говорять, що ви боїтеся, що Конституційний суд відмінить політреформу
Хочу сказати, що я особисто вже відбоявся. Хай бояться інші. Це перше. І друге, справа в тім, що в нас були політичні домовленості. І ці політичні домовленості, в тому числі і прийняття політичної реформи, дозволили вивести країну із кризи. Сьогодні частина учасників переговорного процесу відмовляються від раніше взятих на себе зобов’язань. Тоді виникає безліч питань. Конкретніше я думаю не потрібно. І так зрозуміло, і так очевидно. Я думаю, що повернути назад неможливо. Жити вчорашнім днем неможливо. Водночас нам потрібно думати, як адаптувати зміни до реалій сьогодення, для того, щоб не тільки і не стільки вдовольнили свої амбіції політики. Для того, щоб Україна розвивалася спокійно, стабільно і передбачувано. Щоб зміни йшли на користь. Це головне, на чому сьогодні треба зосередити увагу.
Запитання з Харкова: меня зовут Камолко Антон, я студент. Меня интересует вопрос. Не секрет, что научный потенциал Харькова очень велик. Как вы видите прорыв в отношении интеллектуальных технологий в нашей стране?
Ми повинні сьогодні усвідомити всі на політичному і на практичному рівні, я маю на увазі на рівні виконавчої влади, що Україна може приростати виключно інноваціями. Я нещодавно був в Харкові, відвідав завод ФЕД і переконався, які в нас є чудові напрацювання. Тобто, нам потрібно при перегляді бюджету вже в цьому році передбачити кошти, навіть ті кошти, які зараз закладені в стабілізаційний фонд, це 3 мільярди, на розвиток інноваційних технологій. Які, до речі, дозволять не збільшувати інфляцію, а отримати позитивний результат.
Запитання з Харкова: меня зовут Павел. Я студент Харьковского национального университета. Вопрос как к историку. События прошлого года, известные как оранжевая революция, - это всё-таки революция или Конституционный переворот?
Я думаю, що в 1917 році, коли відбулися відомі події, то протягом п’яти років називали це переворотом. А через п’ять років назвали це революцією. Ми зараз цю подію назвали як революцію. Я думаю, пройде час, і ми подивимося наскільки влада реалізувала настрої і устремління людей. Я б міг сказати, що тоді був отриманий прорив до громадянського суспільства. І головне завдання сьогодні - забезпечити якісне зростання нашого життя в усіх сферах. Тоді б можна було говорити про революцію. Поки що зараз це увійшло в наше життя, як революція. Кожен може називати так, як йому подобається. Головне, що ми цивілізовано вийшли із складної політичної кризи.
Ви в своєму підручнику це як назвали?
Я зупинився на 2004 році, зважаючи на тому, що має відбутися певний час для того, щоб вляглися пристрасті. Тоді можна буде давати оцінки.
Цей уряд може працювати до травня наступного року?
Може працювати і повинен працювати, і давати результати. Оскільки передбачається, що він складає повноваження перед новообраною ВР України.
У вашій команді є сильні потенційні люди, яких ви можете бачити в наступному уряді?
Звичайно є. Я думаю, що ми можемо сформувати і уряд, і всі інші центральні органи виконавчої влади. Я хочу сказати, попри всю критику, я дорожу тими людьми, з якими працюю. Інших людей в нас і в моїй команді просто не буде. Треба бачити в людей те позитивне, що є і намагатися його викликати до активного життя. Людина зіткана із суперечностей: із гарних і поганих властивостей. Така природа. Треба бачити в людях добре. Вміти треба бачити позитив і намагатися його обернути на користь загальної справи.
Референдум поверне повну владу президентові?
Я думаю, що референдум може лише дезорганізувати наше суспільне життя. Хоча право таке є у президента, у частині того, що підтримати народну ініціативу щодо проведення референдуму. Але так чи інакше імплементувати, тобто реалізувати результати референдуму може виключно ВР України. І я думаю, сьогодні не настільки важно говорити про результат ймовірного будь-якого референдуму, а про те, як розпорядитися результатами референдуму. Бо в залежності від того, як сформулюєш питання, таку і отримаєш відповідь.
Ви сказали, що ВР може обновитися десь відсотків на 60. Як ви оцінюєте цей наступний склад, наскільки він може бути більш дієвим?
Він буде таким, яке українське суспільство. Якщо ми будемо казати, що це погана ВР, то це буде те ж саме, що кидати докори українському суспільству. Це ми такі. І це будуть останні вибори, я маю на увазі 26 березня, і найточніший соціологічний зріз настроїв і устремлінь українського суспільства. Ось їх потрібно акумулювати, їх потрібно зліпити в єдину продуману політику, яка б влаштовувала всю Україну.
Запитання з Харкова: Данилов Игорь Валериевич. Какие гарантии из того, что уважаемый город Киев из старшего брата, из, как у нас его называют Хабаровска на Днепре, превратится, наконец, в полноправного нашего сотрудника. И каковы перспективы уравнивания всех наших позиций?
Перш за все, що потрібно нам зробити, аби Харків відчував, що до нього є повага і шана, це прийняти рішення, що там має бути розташований Конституційний суд в Україні. Оскільки Харків має потужну юридичну школу. І тим самим я думаю, статус Харкова буде підвищено. Оскільки це передостання столиця України, і вона має відчувати відповідне піклування збоку держави.
Запитання з Харкова: я приветствую вашу политику. Скажите, голосуя за вас, удастся ли вам примирить противоборствующие стороны?
Ви розумієте, що вдалося це зробити в складний період, вдасться і зараз. Повірте – хто не хоче, примусимо це зробити нормальними, цивілізованими, делікатними методами. Хто не знає – навчимо, як потрібно робити, але в країні буде порядок, і в країні буде нормальний цивілізований розвиток.
Ви зв’язуєте синьо-білих і помаранчевих? А взагалі, чи варто це робити? Чи можливо поєднати владу і опозицію?
Можливо. Бо треба ставити запитання «опозиція до чого?» і «опозиція до кого?» За крісло, яке втратив, чи боротьба за крісло, знову ж таки, яке втратив? Треба чітко визначити позиції і підходи, на яких об’єднаються всі. Розбіжності, тактика, я думаю, це справа наживна. Тут потрібно вести діалог. В нас же, як раніше, і зараз воно є: украв – в опозицію, украв – в опозицію. Але ж такого не може бути! Розказують тут мені сьогодні: отут прийшли чисті руки і помисли і таке інше... А деякі люди прийшли на рівні міністерств, на рівні регіонів. Вони розглядають регіон чи міністерство, як продовження свого бізнесу. І це всі прекрасно знають. Давайте тоді, врешті решт, в Україні проведемо серйозну дискусію, серйозну розмову про те, що потрібно країні. Я готовий до такої дискусії. Я готовий до такого діалогу. Бо в нас, на превеликий жаль, неправду, брехню всі сприймають, як буденне явище. На побутовому рівні. На політичному рівні. А коли починають заводити розмову про правду, про те, що потрібно країні – виникає якесь збудження і збурення. Виникає якесь опанування. Одразу з’являється навішування ярликів. Давайте цей перевиборний період використаємо, як необхідність серйозного діалогу для чого потрібні вибори Україні? Для того, очевидно, щоб люди дали оцінку владі. Для того, очевидно, щоб люди сказали, якою ми хочемо бачити політику? Яка для нас є прийнятна політика? А після того вже скажемо, що нам потрібні вибори, чесні, прозорі вибори, щоб люди оборали саме тих, лінію і поведінку людей, яких вони поділяють. Я думаю, це нормальна постановка питання.
