В адрес «Фраза» поступило срочное заявление секретаря СНБОУ по газовому вопросу:
«Заява Секретаря РНБО України
7 січня 2009 року ВАТ «Газпром” повністю припинив постачання газу в Європу, а заодно, і в Україну (коли всі християни східного обряду святкують світлий день Різдва Христового).
Цей і наступний дні були найхолоднішими.
Українська газотранспортна система була найбільш важливою складовою ГТС Радянського Союзу. Конструктори не передбачали її роботи в автономному режимі. І це добре відомо Газпрому. Проте, вперше за всі роки існування національної ГТС, через одностороннє повне припинення газопостачання з боку Росії, Україна була поставлена перед фактом необхідності переводу ГТС у такий безпрецедентний режим роботи, який ніколи не розглядався навіть під час протиаварійних тренувань.
Одночасно, під загрозою техногенної катастрофи і економічного обвалу опинилася практично більша частина промисливості Східної України. Могли замерзнути школи, лікарні, хлібопекарні, цілі населені пункти. Але професійними, і інженерно правильними діями українських газівників в надзвичайно короткий термін вдалося переорієнтувати об’ємні газові потоки (біля 300 млн. м куб. щоденного газу для внутрішнього споживання) усередині держави у позапроектний (реверсний) режим. Ми змогли максимально ефективно використати власні ресурси природного газу з підземних сховищ на Заході країни, та збалансувати його постачання українським споживачам. В цих критичних умовах ми підтримали споживачів Молдови, Болгарії, що також стали заручниками Газпрому.
Вочевидь Газпром, Україна і ЄС точно знають, що технологічне поновлення функціонування української ГТС в штатному режимі можливе лише за єдиної умови – строго визначеної послідовності подачі природного газу з російської території у певних обсягах, та, відповідно, певного порядку підключення європейських споживачів. ГТС – не киснева маска. Одягти її на замерзлу Україну і ЄС, без жорстко погоджених суто інженерних процедур, неможливо.
Розуміючи це, та з метою найскорішого розв’язання проблеми транзиту газу, Українська влада погодилася на виконання усіх вимог Росії щодо допуску незалежних спостерігачів до об’єктів газотранспортної системи України. Ми очікували на швидкі адекватні дії Російського керівництва, яке і висунуло цю безальтернативну вимогу. Вони просто зобов’язані були би бути направленими на завершення цього, без сумніву, абсолютно штучного газового конфлікту та на відновлення постачання газу для європейських споживачів за усіма напрямами. У цьому випадку, за рахунок заміщення газу, Україна вже через 14-36 годин могла би забезпечити надходження відповідних обсягів газу до європейських газовимірювальних станцій на західному кордоні України.
Водночас, ВАТ «Газпром” зранку 13 січня подав, несподівано, одну заявку на поставку близько 76 млн. кубометрів газу через газовимірювальну станцію «Суджа” в єдиному напрямку ГВС «Орлівка” і далі тільки до країн Балканського півострова. При цьому, саме по тій ГТС, де в зворотньому напрямку подавався газ для густонаселених і промислових областей Східної України. Газпром не міг не знати, що це неприйнятний, в цих умовах, для України маршрут та обсяг транзиту природного газу. Чому?
Технологічно ГТС України побудована таким чином, що споживачі більшості східних регіонів (зокрема, Донецької та Луганської областей) та, частково, центру і півдня (зокрема, Одеської і Дніпропетровської областей) можуть отримувати природний газ лише з території Російської Федерації. Вони практично відрізані як від джерел газу власного (українського) видобутку, так і від газу, який зберігається в підземних сховищах газу на заході країни. У штатному режимі роботи ГТС (навіть за умови відсутності імпортованого газу) при надходженні газу для транзиту газопостачання цих регіонів може здійснюватися за рахунок його заміщення газом з ПСГ, що і мало місце протягом перших днів 2009 року.
Після повного закриття всіх газових вентилів Газпромом в сторону України, що реально призвело до системної аварії ГТС, нам, в цих критичних умовах, за рахунок реверсу вдалося швидко направити необхідні обсяги газу до цих регіонів з ПСГ. Проте у разі здійснення запропонованого Російською Стороною транзиту газу з ГВС «Суджа” до ГВС «Орлівка”, ці регіони України опиняться у повній газовій блокаді, оскільки єдиний шлях надходження газу – реверс – буде «перерізаний».
Це може виглядати як наслідок масштабної військової операції. Бо не розуміти, що подібними діями населення та промисловість України у східних регіонах всередині зими залишаться без газу (а, значить, і без тепла!), «Газпром” не міг. Проте 14 січня він знову повторив свою разову заявку на транзит газу в напрямку ГВС «Орлівка”. Важко, одночасно, прийняти як послідовну заяву Газпрому на зустрічі з представниками Молдови, Словаччини та Болгарії без наміру підписати навіть тимчасову технічну угоду про транзит газу в ЄС по всім іншим ниткам ГТС, що: «это не наши проблемы, это проблемы транзитной стороны, и они должны решить эти проблемы”.
Українська ГТС – спільна цінність для нас з Росією та ЄС. Це найефективніший і короткий енергетичний коридор між газовими полями Росії, Азії та ЄС. Він формує енергетичну, а це означає, і політичну стабільність України та Європи. Разом з тим політика Газпому все більше нагадує ситуацію, коли коні вже не слухаються кучера і несуться по стовбовій дорозі. Не підписуючи з Україною будь-яких документів, постійно змінюючи політику переговорів, Газпром діє як імперативний монополіст, використовуючи не економічні норми, усталені переговорні традиції, а силу тиску, блокаду України і ЄС в піки холодів та інформаційну експансію. Натомість економістам, фінансистам, інженерам, безжалісно діють креативні політтехнологи, спеціалісти по психоінформаційним війнам. Але їх удар відчуває найгостріше український народ, особливо споживачі Східних регіонів держави.
Час вимагає від всіх сторін рішення про термінове відновлення постачання Газпромом газу в ЄС згідно його зобов’язань. Підписати двох, -трьохсторонню, бодай би тимчасову, технічну угоду про його транзит через українську ГТС із визначенням сталого графіка подачі газу через всі нитки магістральних газопроводів. Тобто, як це було до демаршу Газпрому. Одночасно треба домовитись про технологічний газ, який має використовуватись для забезпечення «прокачки» газу до західних кордонів України. Головне – потрібно негайно припинити тотальну інформаційну війну і зняти політичні звинувачення, що часто є втручанням у внутрішнє життя країни. Треба прийняти термінове рішення про невикористання газу як політичного інструменту і повернутись до діалогу про зміст стратегічного партнерства Росії і України.
В цьому спільне стабільне та обнадійливе майбутнє народів Європи, України та Росії».
