В адрес «Фразы» поступило заявление Секретаря СНБО Раисы Богатыревой относительно ее исключения из рядов Партии регионов. Учитывая важность данного документа, приводим текст заявления целиком на языке оригинала:
«Військовий конфлікт на Кавказі змінив світ. Незалежно від наслідків як для його учасників, так і для глобальної системи безпеки. Очевидно, що він не є і не може бути двостороннім. Зачеплена фундаментальна природа світового порядку, сформований новий сценарій регіональної безпеки і виписаний новий порядок денний новітньої дискусії щодо гарантій непорушності кордонів, територіальної цілісності країн та суверенності націй.
Ці питання постали далеко не вперше. Але саме зараз, для нас, громадян молодої, з оголеними кордонами держави, вони народили виклики національній політичній історії і стали моментом істини для дій політичної влади. Вона, якщо є істинно народною і проукраїнською, зобов’язана переслідувати винятково національний інтерес і забезпечити відвернення загроз щодо послаблення самої державності і уникнення внутрішнього сепаратизму. Саме в такі історичні часи влада консолідується, народ згуртовується, нація дорослішає. Принципи ж міжнародного права стають мостом, який об’єднує, сприяє інтенсивному мирному діалогу і, поза воєнною, грубою, надмірною силою відновлює стабільність, порядок та безпеку.
На цьому я й будувала і продовжуватиму розвивати політику національного прагматизму. Вона не має відношення до надуманої та й безнадійної ідеї геополітичного нейтралітету України, який залишає нас на узбіччі світового прогресу і перетворює країну на санітарний геополітичний буфер. Вона не має жодного відношення до політичного егоїзму, що прирікає на ізоляцію та веде до диктатури в різноманітних формах. Я твердо спираюся на логіку ключового моменту сучасної глобалізації – інтеграції світових економік, культур і правил мирного взаємоіснування. В основі цього – права націй на самовизначення і самоідентифікацію, права і свободи людини, рівність і взаємоповага всіх суб’єктів міжнародного життя.
Я відповідально сприймаю рішення саміту ЄС щодо оцінок подій на Кавказі і приєднуюсь до фундаментального висновку про необхідність розширення діалогу з Росією на базі міжнародного права. Одночасно, щонайкращою гарантією стабільності в регіоні можуть стати зусилля керівництва Росії, спрямовані на те, щоби саме такий діалог вів до розширення торговельного балансу між нашими країнами, сприяв збільшенню кількості інвестицій в національні економіки та росту конкурентоспроможності, а також посилював довіру між двома народами.
Політрада Партії регіонів, на пропозицію лідера Віктора Януковича, керуючись зміненим в недемократичному напрямку статутом, виключила мене, як одного з її лідерів, з лав політичної організації. Мотивом такого безпрецедентного рішення у цей момент було те, що я начебто вступила в дискусію з лідером партії з приводу його заяви в підтримку визнання Україною державної незалежності Південної Осетії та Абхазії.
Ця подія поставила на кін питання про демократичні засади існування і розвитку Партії регіонів, про право на альтернативну точку зору, як і на критику дій персоналій Партії, так і на самокритику. Очевидним є те, що жодної причини для такого кроку, передбаченої статутом, як і політичної моралі в реальності немає, та й не могло бути, хоча мене звинувачували в тому, що подібна заява лідера партії наносить удар по миротворчим зусиллям в регіоні. Ні в кого немає сумніву, що в такій ситуації треба рятувати репутацію великої національної політичної сили. Вкрай важливо при цьому терміново треба було шукати можливість для широкої і відкритої дискусії в партії щодо подій навколо військового конфлікту на Кавказі і його наслідків для суверенного розвитку України. Тим більше, коли Партія регіонів ще вчора різко виступила проти визнання незалежності Косова.
Я відкидаю політику подвійних стандартів, а також вважаю серйозною помилкою вести будь-який діалог про права націй, визнаний світом їх суверенітет, поза межами міжнародного права. Це безальтернативна позиція абсолютної більшості міжнародної спільноти. Особливо великого значення це набуває в дискусії про перспективу «заморожених конфліктів» та формування таким чином певного сигналу для посилення сепаратизму в самій Україні, де, на жаль, не вщухають провокативні розмови щодо територіальної єдності.
Вважаю, таку політику легковажною та безвідповідальною. Я, як і багато з моїх колег і друзів, є засновником Партії регіонів. У найскладніші часи, коли здавалося, що партія вже перейшла межу неповернення, я залишалась на політичній трибуні, закликаючи всіх до єдності, терпіння та віри у спроможність створити велику політичну силу індустріального Сходу. Основою і запорукою того, що ми стали двічі партією влади і маємо шанси відігравати ключову роль в історії національного розвитку і в подальшому було те, що ми не відступали від демократичних правил ухвалення рішень, гострих дискусій, взаємної критики. І ще одне, що є базою політичної моралі – ми вміли об’єднуватись і бути однодумцями не вимагаючи один від одного особистої відданості і одного погляду на життя. Навіть тоді, коли партія залишалась на цілу, здавалось би, вічність без керівництва. І ми прощали.
Ситуація, що склалася в Партії регіонів з виключенням з її рядів Р. Богатирьової, не є приватною історією. Не хотілося би думати, що це особиста помста, своєрідна розправа як спосіб боротьби із уявними конкурентами. Це тест для її керівництва, однопартійців, і виборців на здатність політичної сили бути реальним представником інтересів українського народу, брати на себе найвищі і амбітні зобов’язання з обслуговування національного інтересу і боронити державний суверенітет. В іншому випадку партія може перетворитись в організацію без політичного майбутнього на чолі тільки з одним легітимним лідером. Такі партії з’являлись і зникали в українській політичній історії, бо ставили перед собою тільки одну мету – забезпечити владу за будь-яких умов і в будь-яких союзах, навіть зі своїми лютими опонентами, лише конкретним людям.
Мене вже не раз намагалися виключити з Партії регіонів за спробу демократичного діалогу як єдиного способу еволюції її сили і європейськості. Але і тоді і зараз я заявляю, що залишаюся з Партією. Бо я її створювала на барикадах історичних протистоянь і вона стала частиною моєї особистості. Партія шахтарів, технічної інтелігенції, бізнесу, великого промислового краю в силу самої природи її засновників не може надалі орієнтуватися на одноосібне паркетне управління нею, на маніпулювання демократичними інститутами і використання абсолютного контролю над формуванням закритих виборчих списків. Будь-яка альтернативна точка зору в Партії і навіть партійна опозиція є благом, яке треба викохувати і оберігати. Це і є істинна, а не оманлива демократія. Тільки таким чином ми можемо говорити про єдину, консолідовану інтересами нації, політичну владу і єдиний український народ як впливову частину європейської спільноти.
Р. Богатирьова».
