Стратегии европейской молодежной политики

Автор: «Фраза»

05.08.07 10:29

4485

Корреспондент «Фразы» сообщает: "Основною причиною формування молодіжної політики як окремого напряму соціальної політики є складність процесу соціалізації молодих людей в сучасних умовах. Деяка частина молодих людей випадає із загального процесу адаптації, поповнює ряди маргінальних елементів, стаючи вогнищем соціальної дестабілізації і злочинності. Молодіжна політика в європейських країнах орієнтована як на молодь в цілому, так і на проблемну її частину. Молодь, як правило, умовно розділяється на групи (від 14-18 років до 25-27 років), що дозволяє точніше розподіляти заходи залежно від віку. Загальна мета молодіжної політики різних європейських держав – сприяння безконфліктній інтеграції молодих людей в суспільство. За 10-12 років перебування в молодіжній віковій групі необхідно здобути освіту, опанувати професійні навики, засвоїти свої права та обов'язки, пройти курс цивільного та етичного виховання, щоб вступити в самостійне життя як повноцінна свідома особа. Розглядаючи діяльність європейських держав з реалізації молодіжної політики, можна виділити досягнення чотирьох країн – Німеччини, Франції, Великої Британії, Швеції, а також міжнародні молодіжні програми, достатньо ефективно здійснювані Європейським Союзом і Радою Європи. Особливості організації та здійснення молодіжної політики в Європі 1) Відсутність спеціальних міністерств у справах молоді й молодіжної політики (і в Швеції, і у Великій Британії). Розробка єдиних національних програм і планів не практикується, молодіжна політика як комплекс заходів, покликаних забезпечити всім молодим людям рівний шанс на гідне життя, реалізується різними міністерствами, відомствами, громадськими організаціями в рамках їх компетенції. Проте, діяльність з реалізації молодіжної політики у Великій Британії координується Управлінням по роботі з молоддю Міністерства освіти і міністерським Комітетом у справах дітей і молоді, а в Швеції – Міністерством культури. Якщо в британських парламентських структурах комісії з молодіжної проблематики відсутні, то в Швеції діє Державна молодіжна рада і молодіжні ради на муніципальному рівні. Центральний уряд визначає загальну суму витрат і її розподіл між місцевими органами влади, які ухвалюють рішення про пріоритетні витрати з урахуванням локальних особливостей 2) Підвищення якості і доступності освіти як важливого каналу успішної соціалізації, збільшення числа молодих людей, що продовжують навчання після закінчення середньої школи (підвищення кваліфікації, професійно-технічна підготовка, навчання у Вузах) є одним з головних напрямів молодіжної політики в обох країнах. Успішні освічені люди, що отримали підготовку по затребуваній спеціальності, є підставою соціальної стабільності. У Швеції навчання як в середній, так і у вищій школі безкоштовне, але стипендія для оплати помешкання і навчальних посібників надається у вигляді кредиту (4% відрахування від заробітку після завершення навчання і влаштування на роботу). 3) Мінімізація молодіжного безробіття є іншим напрямом. У Великій Британії боротьба з безробіттям здійснюється в рамках програми «Новий курс для молодих людей» - консультації і рекомендації по вибору роду діяльності з урахуванням індивідуальних особливостей і потреб. У Швеції проблема працевлаштування і професійної перепідготовки вирішується на локальному рівні з урахуванням особливостей місцевих ринків праці і кадрових запитів бізнесу. 4) Важливе місце займає цивільне виховання: не тільки вироблення уміння відстоювати свої права, але і виховання соціально-політичної активності в цілому (у Великобританії з 2002г. – курси виховання громадян як частина шкільних освітніх програм). В цілому для британської молодіжної політики характерна тенденція дати молодим людям шанс, підтримати їх, але утриматися від надмірної опіки і добродійності, які підривають стимул самостійної активності, ведуть до утриманства. Шведська система молодіжної політики направлена на вирішення проблем на тому рівні влади, де воно максимальне ефективно, при широкому залученні громадських організацій, що є повноправними партнерами держави. Молодіжна політика наднаціональних європейських структур (Європейського Союзу, Ради Європи) У діяльності європейських наднаціональних структур стосовно молоді можна виділити такі основні напрями, як освіта, свобода пересування, зайнятість і професійна підготовка, залучення молоді до доброчинної діяльності, освоєння молодими людьми інформаційних технологій, культурного розвитку, зближення молоді країн-членів ЄС та інших держав, заохочення громадської активності молоді, освіти в області захисту прав людини, сприяння міжкультурному діалогу. Підходи і практики реалізації молодіжної політики: - система оплати освіти в ЄС (на освіту члени ЄС виділяють від 9 до 16% держбюджету). У більшості країн з платною вищою освітою сім'ї з високим або середнім достатком вносять відносно вищу плату, ніж малозабезпечені, які повністю або частково звільняються від плати за навчання за допомогою грантів, позик, допомоги, податкових пільг. - інтеграційні освітні програми ЄС («Еразм», «Комет», «Сократ», «Леонардо да Вінчі», «Мінерва» і ін.), спрямовані на «обмін» студентами, викладачами і молодими ученими, вдосконалення їх мовної практики і кваліфікації, формування єдиного інформаційного простору. Однією з цілей цих програм є конвергенція національних освітніх систем до 2010 р. в рамках Болонського процесу. Деякі програми виходять за рамки Європи (наприклад, «Молодь Європи», направлена на розвиток співпраці європейських молодіжних організацій з країнами Східної Європи, Кавказу, Латинської Америки). - фінансування молодіжних проектів за допомогою спеціально створеного Європейського молодіжного фонду; - програми і проекти, націлені на виховання солідарності між народами і толерантності, боротьбу з ксенофобією, залучення молодих людей в діалог культур і конфесій, адаптацію мігрантів. У Європі такі програми реалізуються в основному силами різних неурядових організацій при координуючій ролі державних структур і охоплюють молодих людей з числа представників місцевих груп і мігрантів, а також викладачів і експертів".