Сьогодні, коли в умовах банківської кризи в Україні мільйони людей свавільно позбавляють зароблених ними грошей, як засобів до існування, актуальним стало питання, чи повинні банкіри (у тому числі тимчасові адміністратори у період банківського мораторію) нести кримінальну відповідальність за невиплату своїм клієнтам повністю і в строк грошових коштів, які є їхньою зарплатою?
Розглянемо це питання з точки зору юриста. Конституція України, ст. 43, проголошує: «Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом». Для захисту цього права законодавець і встановив, зокрема, кримінальну відповідальність за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат. У ст. 175 Кримінального кодексу України вказано, що «безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності» є злочином і тягне за собою кримінальну відповідальність.
Слід зазначити, що грошові виплати, які є заробітною платою, не втрачають свого правового статусу «винагороди за працю», незалежно від того чи вони мають виплачуватися у касі підприємства, установи, організації де працює громадянин, чи у банківській установі, в яку зарплата перераховується на відповідний рахунок громадянина. У будь-якому випадку ці грошові виплати мають правовий статус «винагороди за працю» і право на їх своєчасне одержання, як це і проголошено у ст. 43 Конституції, охороняється законом, у тому числі Кримінальним кодексом. Про те, що ці гроші не втрачають правового статусу заробітної плати свідчить і аналіз Закону України «Про банки і банківську діяльність». Зокрема, у ст. 85 цього закону сказано, що навіть «мораторій на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації» не поширюється на «обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати…». І це банківське правило цілком відповідає положенню Конституції України про те, що право на своєчасне одержання винагороди за працю охороняється законом.
Виходячи з цього ст. 175 Кримінального кодексу України слід тлумачити так: якщо керівник банківської установи (у тому числі і тимчасовий адміністратор протягом дії банківського мораторію), всупереч вимозі клієнта, не виплачує в повному обсязі гроші, що належать клієнту за правовим статусом заробітної плати більше, ніж за один місяць, то банкір, за наявності інших ознак злочину, передбачених у ст. 175 Кримінального кодексу України, підлягає кримінальній відповідальності за невиплату заробітної плати. Слід зазначити, що часткові виплати клієнтам їхніх зарплат, що знаходяться у банку на зарплатних картрахунках, не звільняють банкірів від кримінальної відповідальності – зарплата має виплачуватися на вимогу клієнта повністю у передбачений законодавством строк.
Так, на нашу думку, слід тлумачити чинне законодавству у світлі Конституції України. Небезпечність цього злочину полягає у порушенні права людини на забезпечення засобами для існування як самого себе, так і тих, ким він має опікуватися: дітей, немічних, хворих тощо.
Невиплата банками зарплатних грошей не може бути виправдана нічим, у тому числі потребою «створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку». Рятувати банки шляхом залишення громадян без заробітної плати, як засобу для існування, – це порушення конституційних прав і свобод людини, і обов’язком держави (зокрема, органів прокуратури) є привести в дію ст. 175 Кримінального кодексу України щодо тих осіб, які посягають на ці права.
Доречі, частина 3 ст.175 Кримінального кодексу України передбачає, що «особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати…».
А громадяни, що потерпіли від свавілля банкірів, мають активніше користуватися своїм законним правом на звернення до прокуратури із заявою щодо притягнення винних до відповідальності за невиплату їм зарплати, що знаходиться на зарплатних картрахунках, якщо вона на їх вимогу (доцільно подавати її у письмовій формі до керівника банку, у тому числі тимчасового адміністратора) не була виплачена: 1) повністю; і 2) більше ніж за один місяць.
